Один із військових 128-ї окремої важкої механізованої бригади “Дике Поле” — Роман із Дніпра. На його рахунку знищені ворожі дрони, врятовані побратими та неймовірна історія виживання під час півгодинного обстрілу, коли він сховався у ванні серед руїн Кам’янського. Історію захисника розповіли у пресслужбі бригади, пише «Наше місто».
Серед руїн Кам’янського військовий із Дніпра Роман зміг виконати бойове завдання, сховавшись у звичайній ванні. Пів години він перебував під безперервним обстрілом — росіяни накривали позицію мінометами, скидали вибухівку з дронів-бомберів та запускали дрони-камікадзе. Попри все, боєць не лише вижив, а й після атаки продовжив бій.
Роман до війни працював металургом у Дніпрі. У перший день повномасштабного вторгнення він почув вибухи й одразу вирішив іти до військкомату. Потрапив до 25-ї десантно-штурмової бригади, де вже за місяць отримав перше поранення у боях під Верхньоторецьким. Обпалене обличчя та руки лікарі в Дніпрі змогли врятувати, мінімізувавши наслідки.
Після лікування Роман знову повернувся у стрій. Луганське, Авдіївка, Суха Балка та інші гарячі точки стали частиною його бойового шляху. За півтора року війни він неодноразово отримував поранення та контузії, аж поки військова комісія не визнала його непридатним до служби.
Втім, мирне життя тривало недовго. Чоловік активно волонтерив, але зрозумів: найцінніше на фронті — це люди. Тож він повернувся до Збройних сил і вже рік воює у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле». Спочатку працював із гранатометом, а коли зросла кількість атак з повітря — опанував антидронову гармату.
«Це дорога, але надзвичайно ефективна зброя. Щодня нас атакували десятки ворожих дронів зі скидами. Я пишаюся тим, що знищив чимало з них і врятував життя побратимів. Але після кожного пострілу ворог одразу вираховує позицію, тому доводиться постійно змінювати місце», — каже військовий.
Того дня, коли обстріли стали надто інтенсивними, Роман сховався у ванні серед руїн зруйнованого будинку. Пів години це місце було під прицілом ворожих мінометів та дронів. Коли ж атака вщухла, він перебіг до іншого укриття й продовжив бій.
«Уже пів року я обходився без поранень і контузій. Цього разу було серйозно. Але, мабуть, Бог мене любить», — з посмішкою говорить захисник.
Попри численні випробування, про мирні плани Роман не думає. Його головна мета — продовжувати службу й опановувати нові військові професії.
«Війна змушує постійно вчитися. Ворог не такий дурний, як здається за тік-током. Вони вчаться день і ніч. Тому і я хочу вдосконалюватися й освоювати нові військові професії, інакше зараз не можна. Про мирне життя подумаю після Перемоги», — додає боєць.
Нагадаємо, співвласник відомого музичного клубу відкрив школу БпЛА: історія захисника з ТрО Дніпра.
Раніше ми писали: Бої на межі Дніпропетровщини: як міжнародні парамедики допомагають пораненим з фронту.
Також говорили: Доктор Лівсі» з Дніпра: історія бойового медика, який рятує життя на фронті.
Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”; Валерій Кравченко.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Війна, Дніпро, Історія
