Уранці 5 вересня в столиці відбулося прощання із захисником України Віталієм Панаховим, відомим побратимам за позивним «Відьма». До відкритої труни підходили друзі, земляки, побратими та рідні — кожен ніс квіти й свої молитви.
Віталію було 46 років. Він народився в Новій Каховці на Херсонщині, яка нині перебуває під тимчасовою окупацією. За мирного життя працював аніматором і ведучим свят, був життєрадісним, відкритим до людей. Мав родину та двох дітей.
З початком війни на сході України Віталій став до лав захисників. Після АТО заснував громадську організацію «Біла стріла», що допомагала ветеранам та їхнім сім’ям, а також долучився до створення ГО «Вільний крок». Його діяльність завжди була спрямована на підтримку людей.
У лютому 2022-го, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, він залишився в окупованій Новій Каховці. Разом із невеликою групою бійців протягом п’яти місяців вони вели диверсійну боротьбу, завдаючи ударів по ворогу просто в тилу.
Побратим із позивним «Мега» згадує, як вони познайомилися: «Перший день великої війни. Я пішов у військкомат — там нікого, ні зброї, ні поліції. І тут дзвінок: „Треба поїхати до Відьми“. Я навіть не знав, хто це, але вирушив у дорогу. З того часу ми разом били ворога — від перших годин і до останнього його бою».
За його словами, вони лишились в тимчасовій окупації, на Херсонщині, жили на островах, виходили на завдання на правий і лівий берег Дніпра.
Росіяни так і не змогли їх виявити, хоч ФСБ оголосило справжнє полювання й розміщувало їхні портрети в розшукових зведеннях.
Врешті новокаховським воїнам вдалося вийти з окупації, пройшовши через Каховське море та Енергодар. Далі були роки служби, нові завдання та убиті рашисти.
Павло Бойко, декан факультету рибного господарства та користування ХДАЕУ, де свого часу навчався Віталій, згадував, що за «Відьму» ворог пропонував великі гроші, аби тільки знайти та затримати.
«Після початку повномасштабного вторгнення він очолив спецзагін ССО, який проводив диверсійні акції в тилу ворога. Тільки за інформацію про „Відьму“ окупанти пропонували великі гроші. Він був життєрадісним, справедливим і завжди починав розмову словами: „Вітаю, друже!“. Горджуся, що міг називати його своїм другом», — написав декан.
Про Віталія тепло говорить і воїн Дмитро. Він познайомився з ним у 2022 році, коли українським бійцям вдалося вийти з окупованих островів біля Олешок.
«У нього все життя залишилося там, у Новій Каховці. Усе, що він будував, лишилося на лівобережжі. Ми часто фантазували про відновлення нашого міста. Братику, хочу сказати одне: твій шлях закінчився, а ми підемо далі й доведемо справу до кінця…», — продовжує воїн.
За його словами, Віталій мріяв повернутися до рідного міста й бути серед перших, хто увійде туди після деокупації: «Він заходив у Нову Каховку навіть тоді, коли там повністю ходили росіяни. Вони навіть не здогадувалися про це. „Відьма“ був справжнім професіоналом. І, звісно, мріяв увійти до рідного міста вже після звільнення, одним із перших».
Землячка пані Олена знала Віталія з дитинства: «Віталік — це син жінки, яка хрестила мою доньку. Він завжди був активним і веселим, з ним було приємно спілкуватися, завжди було про що поговорити».
Востаннє вона бачила його в селі Тополівка, де він разом із дружиною відкрив невелике безалкогольне кафе: «Туди приходили сім’ї з дітьми, щоб випити кави чи з’їсти морозива. Вони з дружиною були дуже щасливі. Раділи цій справі, своїй маленькій мрії. У них було двоє дітей — син Тимурчик і донечка».
На жаль, 2 вересня цього року, за даними Новокаховської міської військової адміністрації, легендарний воїн загинув у бою на Покровському напрямку. Тоді Віталій зазнав тяжкого поранення та втратив багато крові. Попри це, він не відступив і до останнього тримав оборону. Близько 10:00 побратими винесли його з поля бою вже без свідомості. Лікарі зробили все можливе, але врятувати життя захисника не вдалося.
