За шість років народні депутати прийняли багато знакових рішень. Частина з них були корисними для зміцнення державності, наприклад заборона Російської православної «церкви», а низка рішень були не просто шкідливими, а такими, що підривають суб’єктність України на міжнародній арені в часи війни. Мова про скандальну містобудівну «реформу» (проєкт № 5655) та «закон Ігоря Мазепи» (проєкт 12089), після яких Європарламент у своїх резолюціях наголосив на неприйнятності таких законодавчих кроків. Але найбільш резонансним став закон про позбавлення незалежності антикорупційних органів – НАБУ і САП, через який під загрозою обстрілів розпочалися масові протести з картонками по всій Україні.
Наразі у роботі парламенту унікальний історичний момент вибори неможливо проводити в часи війни і Верховна Рада зайшла на сьомий рік роботи. За цих умов в Україні залишаються вакантними 17 мажоритарних округів, один з них на Львівщині – цьогоріч загинув Ярослав Рущишин («Голос»).
А один з народних депутатів Львівщини – втік. Це самовисуванець Ярослава Дубневич, член депутатської групи «За майбутнє», якого оголосили в розшук через підозру у розкраданні бюджетних коштів. Відповідно, область у парламенті наразі представляють де-факто 10 мажоритарників і один з них, Тарас Батенко – голова партії олігархічної «За майбутнє».
Але є й у Львова народні депутати, які потрапили у парламент за списком. Це зокрема Олег Синютка, який балотувався в мери Львова від «Європейської солідарності» та очільник осередку «Батьківщини» Михайло Цимбалюк. І якщо «Слуги народу» по суті програли майже всі округи в області виборах 2019 року, то завдяки списку партії у парламент пройшло чимало представників Львівщини: Мар’ян Заблоцький, Святослав Юраш, Олена Копанчук, Євген Петруняк, Ростислав Тістик, Остап Шипайло.
Але ані мажоритарники Юрій Камельчук та Орест Саламаха, ані перелічені списочники «слуг» не стали кураторами Львівщини на місцевих виборах. Де-факто у штабі головував Максим Козицький – чинний голова військової державної адміністрації. Він же і очолив список партії на виборах до облради.
ZAXID.NET проаналізував голосування народних депутатів з Львівщини, як мажоритарників, так і списочників, на основі даних інструменту «Перезарядити країну тобі під силу» громадської ініціативи «Голка».
Проголосували і зразу передумали
Закон про фактичну ліквідацію НАБУ і САП спричинив протести по всій Україні, зокрема й у Львові. Із 263 народних депутатів, які за нього проголосували, 11 є представниками Львівщини.
Четверо мажоритарників голосували за це скандальне питання – Павло Бакунець, Тарас Батенко, Юрій Камельчук, Андрій Кіт.
Інший нардеп мажоритарник Павло Бакунець, який балотувався від «Самопомочі», а в парламенті опинився у групі «Довіра» разом з тими, хто голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року, спершу підтримав законопроєкт про ліквідацію незалежності антикорупційних органів, а потім виступав з заявою про роботу «над антикорупційним законодавством».
«За» голосували і вихідні з регіону – списочники – Заблоцький, Юраш, Петруняк, Тістик і Шипайло, а також Олена Копанчук, чий син був депутатом однієї з міських рад на Львівщині, втік за кордон, використовуючи систему «Шлях». Прізвища списочників виборці Львівщини також вивісили на дошці ганьби.
«Слуга народу» Ростислав Тістик – син «свободівця», колишнього депутата Львівської міської ради Ярослава Тістика після скандального голосування написав: «У політиці бувають помилкові рішення. Сила демократії в тому, що суспільство має голос, а політики мають чути цей голос!».
За цей закон голосував і представник «Батьківщини» Цимбалюк.
Важливо, що з-поміж представників Львівщини були ті, хто виступили проти – це народний депутат з «Європейської солідарності» Михайло Бондар був одним з небагатьох нардепів усього парламенту, хто голосував червоною кнопкою.
Нині покійний Ярослав Рущишин у голосуванні участі не брав, бо блокував трибуну парламенту.
Під час війни західні партнери надають значні кошти на відбудову. Цілком природно, що ті, хто лобіюють інтереси забудовників, намагаються протягнути зміни до закону у своїх інтересах. Найбільш скандальною стала спроба запровадити містобудівну «реформу» (проєкт № 5655) у 2022 році. Нагадаємо, що закон обмежує права місцевих громад контролювати нове будівництво та фактично усуває міські органи влади від перевірок будівельних майданчиків. Мери найбільших міст виступили проти реформи містобудування, побоюючись, що забудовники отримають шанс на безконтрольну забудову. Європарламент у своїй резолюції закликав Володимира Зеленського не підписувати цей документ.
Цей закон підтримали 228 народних депутатів при мінімально необхідних 226 голосах. Тобто три голоси стали вирішальними. З-поміж мажоритарників «за» голосували Павло Бакунець, Тарас Батенко, Юрій Камельчук та Орест Саламаха.
Після скандального голосування частина депутатів перекладала відповідальність, хтось виправдовувався, а хтось не знайшов слів для коментаря. ZAXID.NET тоді поспілкувався з кількома нардепами, які знайшли час для коментаря.
Орест Саламаха із «Слуги народу» був переконаний, що закон допоможе розвинути будівництво і «наповнити бюджет». Коли йому навели аргумент, що 38 мерів найбільших міст України, які виступили проти реформи містобудування, нардеп Саламаха сказав, що не вважає його переконливим: «Були такі громади, які була за, і такі, що були проти. 38? Я не можу коментувати цю цифру, але я маю інформацію, що понад 600 громад були "за"», – сказав тоді народний депутат.
Щодо списочників, то за цей скандальний проєкт голосували Юраш, Заблоцький, Тістик, Шипайло. Інший нардеп Андрія Герус заявляв, що орієнтувався на рішення профільного комітету, бо це «не його профільне питання».
Містобудівна «реформа» була не єдиним скандальним проєктом, на який звертали увагу і громадський сектор, і міжнародні партнери. Буквально у вересні Європарламент прийняв Резолюцію, яка наголосила на ризиках так званого закону Ігоря Мазепи (проєкт 12089). У Резолюції Європарламенту йдеться про те, що держава Україна не зможе повернути собі те майно, яке по суті в неї вкрали. Мова про ліси та узбережжя, які роздерибанили за часів Януковича і раніше. ZAXID.NET раніше пояснював, що землю не зможе повернути і міська рада.
Якщо ж 10 років з моменту незаконного відчуження землі ще не пройшло, то держава чи громада має внести депозит з бюджету на рахунок суду – інакше справу суд може й не розглядати. Але найгірше те, що якщо громада чи держава доведе, що у неї майно незаконно вилучили і суд його поверне – бюджетні гроші, а це ринкова (!) вартість такого майна, забере «доброчесний набувач».
З-поміж мажоритарників Львівщини за скандальний проєкт проголосували Бакунець, Батенко, Кіт і Саламаха. Щодо Саламахи, то таке голосування виглядає цілком логічним, адже його родина пов’язана із будівельним бізнесом і будує у Сокільниках. Списочники, які голосували «за» – Заблоцький, Юраш, Петруняк, Копанчук, Цимбалюк та Олена Кондратюк.
«Адвокати» державних зрадників і заборона московських попів
Що стосується представниць «Голосу» Галини Васильченко та Наталії Піпи, а також представників ЄС Миколи Княжицького та Михайла Бондара, то вони як представники парламентської опозиції під час розгляду скандальних проєктів участі, як правило, не беруть або утримуються. Те ж саме стосується Ярослава Юрчишина та Романа Лозинського.
Винятком стало голосування Піпи за законопроєкт, який забороняє ототожнювати адвокат і клієнта (проєкт 12320). Закон прописаний так, що будь-якого громадянина можна буде притягнути до адміністративної відповідальності, якщо ця особа скаже, наприклад, фразу: «Олексій Шевчук був адвокатом Іллі Киви» або»Сердюк був адвокатом Януковича». Закон лобіювали адвокати державних зрадників, які захищали їх не просто у залі суду, а допомагали їм формувати інформаційне поле, а це вже не входить до сфери адвокатської діяльності.
Цей закон підтримали, крім Піпи, нардепи Бакунець, Батенко, Кармельчук та Саламаха, але медіа закликали Володимира Зеленського цей закон не підписувати.
Що стосується питань нацбезпеки, зокрема заборони діяльності московської «церкви», то тут мажоритарники Львівщини голосували майже всі за. Не голосувала лише Піпа, а двоє нардепів були відсутні – Саламаха та втікач Дубневич. Вищезазначені списочники всі підтримали заборону московського патріархату.
Проте тут варто згадати «Слугу народу» Романа Мулика – списочника з Франківщини, якого на місцевих виборах поставили куратором Львівщини. Він за заборону російської православної «церкви» не голосував, хоча підтримував інші питання порядку денного.
Як «слуги» програли вибори на Львівщині і… сформували більшість
Партія влади по суті програла вибори в мажоритарних округах Львівщини у 2019 році. На місцевих виборах 2020 року ситуація для «Слуг народу» не покращилася. Вони п’ять років тому змогли отримати лише 9 мандатів з 84 у Львівській обласній раді. Але їм вдалося домовитися з іншими політичними силами і призначити свого тимчасового виконувача обов’язки голова облради – Юрія Холода. Це була компромісна кандидатура між «Слугами народу» і ЄС – політичними силами, які не ладнають у парламенті.
З фракції «Європейська солідарність» облраду хотів очолити депутат Олександр Ганущина, який у попередньому скликанні був головою облради. Але його кандидатуру не лише не підтримали, а й цьогоріч виключили з партії. І зараз він в опозиції.
Втім, Холод як представник «Слуги народу”», має статус т.в.о., що є політичним сигналом для партії влади, що ситуація в будь-який момент може змінитися.
Що стосується міста Львів, то тут «слуги» не взяли жодного мандату, а після місцевих виборів суттєво посилилися позиції «Європейської солідарності». Кандидат у мери і чинний народний депутат Олег Синютка мало не став мером Львова. У перші дні роботи після виборів Андрію Садовому довелося йти на кадрові компроміси, але зрештою він втримав більшість в раді.
Окремо варто зазначити, що Львівщина делегувала у парламент голову депутатської групи «За майбутнє» – Тараса Батенка. Це політична партія, яку фінансував олігарх Ігор Коломойський і донедавна очолював Ігор Палиця. Саме з цими прізвищами пов’язують забудову Карпат, зокрема спробу побудувати курорт-монстр Свидовець. Тож не дивно, що коли розглядають скандальні законопроєкти, як містобудівна «реформа» чи «закон Ігоря Мазепи» народні депутати «За майбутнє» разом із Батенком голосують за такі питання.
Палиця за засідання ради не з’являється, раніше він заявив що не є політиком, але мандат не складає. У 2023 році Батенко очолив партію «За майбутнє», яка брала участь у місцевих виборах 2020 року, але не брала участі у парламентських виборах.
У Львівській обласній раді цей політичний проєкт заледве подолав 5% прохідний бар’єр і має 6 депутатів і вони для «слуг», як і частина «Євросолідарності» – ситуативні партнери. Так часто буває, що політичні сили, які в парламенті конфліктують одна з одною, на місцевому рівні домовляються.
Щодо виборів до Львівської міськради у 2020 році, то партія «За майбутнє», як і «слуги», їх розгромно програла.
Якщо говорити про мерів Львівщини, то на місцевих виборах 2020 року перемагали у містах головно самовисуванці. «За майбутнє» не має жодного представника, а найбільше мерів у «Європейської солідарності» – шість з майже 40 міст. Це свідчить про слабке партійне будівництво і те, що більшість партій діють як політичні проєкти й розпочинають роботу з громадянами перед виборами, відповідно робота з залученням громадян до партійного будівництва не ведеться. Відтак найбільший ризик тут, що після перемоги, коли призначать вибори, більшість політичних партій будуть політичними проєктами і відповідно формуватимуть списки за старими принципами і оновлення політичної системи якісно може не відбутися.
