Президент України присвоїв Старокостянтинову на Хмельниччині звання «Місто-герой України». У радянські часи через присутність тут військової бази зі стратегічним аеродромом місто не завжди позначали на картах, у час нинішньої війни лише цього року Старкон зазнав майже 30 ракетних і близько 300 дронових обстрілів росіян. Окрім військового значення, місто має давню та багату історію і цінні памʼятки. У рубриці «Краєзнавство» ZAXID.NET розповідає про них.
Старокостянтинів розташований у межах Хмельницької області, але етнографічно належить до Волині. Свою назву він завдячує князям Острозьким, відомому волинському шляхетному роду і магнатам, які володіли багатьма населеними пунктами. Перша згадка про місто датується 1561 роком, коли князь Василь-Костянтин Острозький заклав його на місці злиття річок Случ та Ікопоть. Втім, на основі археологічних розкопок історики припускають, що поселення тут значно старіше. До Старокостянтинова тут від XII ст. існувало літописне місто Кобудь. Біля замку та монастиря науковці виявили артефакти та мури давньоруського періоду.
«Втративши право на родове гніздо – Остріг, князь Острозький почав шукати нову резиденцію, гідну свого становища. Вибір випав на с. Колищенці, за які Острозький заплатив ціну в 120 разів більшу, ніж могло коштувати звичайне село. Отже, князь купував не просто село, а місто. Нехай зруйноване, занедбане, але обов’язково із славною і давньою історією. Причому купував він його двічі, і обидва рази за непомірно високу ціну. Необхідність власної резиденції спонукала князя Острозького до прискорених темпів будівництва міста», – розповідають про заснування Старокостянтинова у 1561 році на сайті міської ради.
Цікавий факт: спершу місто називалося Костянтинів. Але 1632 у нині Летичівському районі зʼявилося нове місто Новокостянтинів, тож маєток Острозького отримав приставку Старо-.
Вже за 10 років тут був княжий посад із фортецею, оточений ровом, валом, церква та інша міська інфраструктура того часу. 1572 року до Старокостянтинова приїжджає першодрукар Іван Федорович. А Северин Наливайко стає сотником надвірного війська Острозького в Старокостянтинові.
1599 року при Троїцькій церкві відкрили школу, яку у документах називали «академією». При ній працював гурток переписувачів рукописів.
У XVI та XVII ст. при фортеці з мурами і сторожовими вежами місто розвивалося як торговельний центр на рівні з Луцьком, Львовом та Кременцем.
У Старокостянтинові жили представники різних релігій. Тут було пʼять православних церков, аріанський молитовний дім, католицькі костели та домініканський монастир, синагога юдеїв.
Місто часто було в епіцентрі воєнний дій. Під час козацької визвольної боротьби після перемоги у Пилявецькій битві 1648 року Богдан Хмельницький підписав у Старокостянтинові документ, в якому поляки визнали свою поразку. Саме тут на козацькій раді прийняли рішення про продовження війни і рух війська у напрямку на Львів.
У XVII ст. Старокостянтинів був в центрі гайдамацького руху. Повстанці не раз захоплювали місто і мстили вельможам. В часи наполеонівської війни Франції із Росією, у Старокостянтинові 1825 року викрили гурток декабристів, які готувались приєднатись до повстання Чернігівського полку.
А в часи визвольних змагань XX ст у листопаді 1919 року Симон Петлюра із військом зупинився в Старокостянтинові, звідси керував військовими діями в так званому «трикутнику смерті». Тут відбувалися бої між УГА та більшовиками, УНР з «білими».
Тоді ж в будинку Чацкіса на вулиці Олександрійській розмістили видавничий відділ Пресової кватири Січових стрільців, а також редакцію газети «Стрілецька думка» , яку очолював хорунжий Степан Рудик.
Замок Острозьких XVI ст. Потужний замок з пʼятьма вежами височів на пагорбі над рікою, був оточений ровами, валами і міцними мурами з бійницями. Всередині містились як житлові приміщення, так і господарські й оборонні – цейхгауз, стайні, комори, а також замкова церква. Дослідники виявили на її стінах портрети князів Василя Костянтина і його сина Олександра. Сцена відтворює передчасну смерть Олександра Острозького 1603 року.
Особливістю архітектури Старокостянтинівського замку є те, що князівський палац, домова церква й оборонна вежа збудовані злитно. Окремо стоїть вʼїзна брама, що колись опускала звідний міст через рів.
Ані турки, ані татари не могли взяти твердиню. Це зробили козаки під час визвольної війни. Богдан Хмельницький особисто був у старокостянтинівській фортеці. Перебувала тут також залога Петра Дорошенка.
Радянська влада донищила памʼятку і розмістила тут урядові установи. Нині її потрохи відновлюють. На набережній біля замку з берега річки на відвідувачів поглядають міфічні істоти, яких митець Микола Мазур створив з металобрухту.
Костел-катівня. Від колишнього домініканського монастиря зараз самотою стоїть масивна 30-метрова прямокутна вежа-донжон. Від XVII ст. вона була на окраїні міста, тож була сторожовою. Монахи займалися освітою, створили братство, опікувалися шпиталем. У XIX ст. влада передала костел російській православній церкві, але вже за кілька років там оселилася поліція, а в монастирі влаштували вʼязницю. Костел перебудували на російський собор, знищивши всі попередні оздоби.
Домініканський монастир у Старокостянтинові у XIX ст і після перебудови РПЦ (ілюстрації з Вікіпедії)
Рештки сакральної будівлі у XX ст. використовували як катівню НКВС, а потім гестапо. У колишньому костелі розстрілювали українських підпільників та цивільних жителів. У повоєнний час весь комплекс передали відділу міліції, яка у храмі влаштувала тир, а на першому ярусі вежі – більярдну залу. На руїнах вежі досі помітні сліди від куль. Чи ними вбивали українців, чи просто вправлялися у стрільбі – вже невідомо. Остаточно доруйнувала монастир УПЦ МП, якій передали обʼєкт у 2000-х.
Костел, як в Римі. У центрі Старокостянтинова стоїть ще один, бароковий, костел Івана Хрестителя XVIII ст, який для монахів-капуцинів звели за проєктом архітектора Паоло Фонтана, взоруючись на римський храм Санта-Марія-делла-Кончеціоне. Капуцини відкрили при монастирі шпиталь та сирітський притулок. Радянська влада перетворила святину на будинок культури. Нині там знову моляться римо-католики.
Пʼятиповерховий млин. Ще однією цікавою памʼяткою, вже промислової архітектури, є млин початку XX ст. Пʼятиповерхова будівля розташована на річці, свого часу належала цукрозаводчику Дубасову. Його дружина була останньою господинею Старокостянтинівського замку.
Раніше ZAXID.NET розповідав, що варто побачити у Камʼянець-Подільському і довкола, а також як можна якісно відпочити там навіть за вікенд.
