Поки ще президент Республіки Сербської Мілорад Додік знову став зіркою європейських масмедіа. У п’ятницю, 1 серпня, набрало чинності рішення Апеляційної ради суду Боснії і Герцеговини (БіГ), що підтвердило вирок суду БіГ: президент РС винний у неповазі до Високого представника в БіГ Крістіана Шмідта та невиконанні його розпоряджень. Вирок такий: рік тюремного ув’язнення та шестирічна заборона займатися політичною діяльністю, а також обіймати посади в інституціях, профінансованих із держбюджету (отже, він не може бути й президентом свого Союзу незалежних соціал-демократів). Майже пів року, з лютого до серпня, Апеляційний суд розглядав скаргу адвокатів Додіка, адже таких вироків за всю новітню історію БіГ іще не було. Вирок одразу ж набув політичного звучання, адже йшлося про покарання затятого сепаратиста, який загрожував розвалити єдину Боснію і Герцеговину, підтримував напругу в регіоні, що відповідало інтересам Росії.
Під час розгляду апеляції Додік і Ко перейшли до дій, що створювали вже реальну загрозу цілісності держави. Народна Скупштина РС (НСРС) ухвалила цілий пакет антиконституційних і по суті відверто сепаратистських законів. Серби були відкликані з єдиних органів управління. Поліція РС не допустила співробітників Служби держбезпеки БіГ (SIPA) до офісу президента ентитету для його арешту за рішенням суду. Почалося створення «резервної поліції», такого собі озброєного технікою підрозділу.
І ось нарешті — рішення Апеляційної ради, яке було спрямовано всім державним інституціям. Зокрема до Центральної виборчої комісії, яка має своєю постановою позбавити президентського мандата Додіка впродовж 30 днів і призначити дострокові президентські вибори протягом 90. І ЦВК уже розпочала підготовку до виконання своїх обов’язків у цьому контексті.
А що ж Додік, якою була його реакція? Схоже, що він трохи розгублений, адже відлучення його від політичної діяльності та президентства стало для нього найболючішим ударом за всю кар’єру в політиці.
Це підтверджують його суперечливі заяви на прес-конференції після того, як його сповістили, що вирок став чинним. Невдовзі Додік закликав не допустити жодного пострілу й нічого не боятися. Заявив, що не визнає рішення суду БіГ і не допустить позачергових виборів. А наприкінці раптом бовкнув: закінчився «мій останній політичний виступ, «повернуся на вибори за шість років». І відразу заява, що суперечить першій: «Я не визнаю рішення».
Водночас у Додіка залишилася можливість іще однієї апеляції — в Конституційному суді. Але нині це є проблематичним із двох причин: члени суду від РС відкликані Додіком на початку року; половина його членів — іноземні громадяни, які добряче від нього натерпілися. Ну а про звернення до Європейського суду з прав людини годі й думати: там, як і в КС БіГ, дуже не люблять сепаратистів і пам’ятають, що ті витворяли в колишній Югославії й на сході України як союзники диктаторів.
Додік не може не розуміти, що його відмова визнавати рішення Апеляційного суду матиме наслідки — нові кримінальні справи, обмеження на отримання ентитетом фінансової й економічної допомоги від ЄС (кілька десятків мільйонів євро, обіцяних Угорщиною, можуть і не прийти через поглиблення проблем у економіці).
У всій цій історії є кілька запитань.
Запитання перше: хто заарештовуватиме Додіка? Службовці Генпрокуратури відмовилися це робити ще в лютому після винесення обвинувального вироку мінівождю РС. Командування EUFOR заявило, що європейські сили безпеки не мають на сьогодні необхідного для цього мандата, хоча готові забезпечити затримання Додіка відповідними силами БіГ, не більше. Офіцерам SIPA не вдалося цього зробити, оскільки їх зупинили поліціянти РС, а вони не захотіли застосовувати зброї.
Додік має законну можливість відкупитися від в’язниці, заплативши приблизно 18 тис. євро. І таке рішення, найімовірніше, влаштувало б усі сторони. Гроші в нього є, але зберігаються вони не в РС, а в Словенії та деяких сусідніх країнах. Ба більше, є можливість відбувати покарання, розбивши його строк на відрізки у два-три місяці з «відпусткою» від камери. А Додік вийде з в’язниці з ореолом мученика за весь сербський народ.
Запитання друге: хто очолить РС на період до дострокових виборів? В історії БіГ не було прецедентів припинення повноважень президента, засудженого за кримінальний злочин. Законодавство визначає, що президент, який іде з посади, має призначити того, хто його замінить. І хоча є два віцепрезиденти, вони, згідно із законом, виконують виключно ті обов’язки, які їм доручає президент, є свого роду помічниками. Додік має час від набрання чинності вироком (1 серпня) до рішення ЦВК про його зміщення, аби призначити тимчасового «наступника». Але він наразі цього не зробив. Та й чи зробить?
Запитання третє: чи можна призначити спікера Скупштини тимчасовим президентом? Теоретично НСРС, як це було 2007 року (раптово помер тодішній голова РС Мілан Єліч), може ухвалити таке рішення, додавши перед посадою уточнення — «в.о.». Але правових підстав для цього не було й немає. Та й нинішній спікер Ненад Стевандіч не здобуде підтримки більшості депутатів: він — соратник Додіка, сепаратист під санкціями США.
І, нарешті, запитання четверте: чи може НСРС скасувати рішення Апеляційної ради та вирок загалом? Воно непросте, адже депутати вирішили не визнавати рішення суду БіГ. Хоча Крістіан Шмідт скасував цей закон, запитання залишилося відкритим: чи визнала постанову Скупштина, адже іншим своїм законом вона проголосила, що не визнає й рішення Верховного представника? Отже, гіпотетично НСРС може ухвалити резолюцію про невизнання рішення Апеляційної ради. Додік уже оголосив, що прийме будь-яке рішення Скупштини. Залишилася дрібниця — чи підуть депутати (й не тільки опозиційні) на такий крок. Адже це буде вже відкрита конфронтація з центральною владою, ще один крок до сецесії. А тут уже почне діяти не тільки Високий представник, а й EUFOR.
Додіка підтримали все ті самі його друзі — президент Сербії Александар Вучіч, російське посольство в БіГ, прем’єр Угорщини Віктор Орбан. Хоча рівень підтримки різнився, але спільного було більше. Це голосіння про іноземне засилля та нібито тиск на сербів у РС; політичний, а не юридичний характер постанови Апеляційної ради; «узурпатора», яким виявився Високий представник Шмідт; невизнання самого рішення. Але чому ці діячі мають визнавати чи не визнавати рішення судових інстанцій іншої держави — БіГ? Усі ці заяви — не що інше, як втручання у внутрішні справи незалежної держави БіГ.
Здивував Вучіч — досить млявою реакцією. Попри те, що після оголошення рішення стосовно Додіка він примчав до Банья-Луки, він лише оголосив про засідання Ради національної безпеки. Воно відбулося в неділю та ухвалило «епохальне» рішення — не визнавати вироку drugaru Додіку.
А обережний союзник Додіка — лідер Хорватської демократичної співдружності Драган Чович — на його заклик дружити й далі відповів, що «повага до судових рішень важлива для функціонування кожного суспільства». Схоже, дружба дала тріщину.
Намагаючись знайти підтримку за кордоном, Додік навіть процитував на платформі Х Дональда Трампа, який кілька років тому закликав припинити його (Трампа) політичне переслідування. Додік зрівняв свій випадок із тим, що пережив Трамп, наголосивши, що він теж є жертвою політичного переслідування. Але він, вочевидь, забув, що для американського президента Дейтонські угоди є «священною коровою» й він неодноразово їх захищав, наголошуючи на їхній актуальності й донині. А як інакше — вони ж підготовлені з ініціативи та за участю США, й нікому не дозволено намагатися їх торпедувати.
Загалом ситуація в БіГ знову починає загострюватися. Її вирішення залежить від державних чиновників, які мають забезпечити виконання вироку. Для цього їм необхідна мужність і рішучість, оскільки є загроза не тільки для них особисто, а й для усієї держави.
Важливо й те, що рішення Апеляційної ради стосовно Додіка продемонструвало становлення верховенства права як невід’ємної частини політичного життя Боснії і Герцеговини. Країни, в якій нікому не дозволено порушувати закони, хоч би яку посаду обіймав політик.
І це приклад для України, яка, так само як і БіГ, прагне стати членом Євросоюзу.
