Замість посилення відповідальності за корупцію — новий законопроєкт № 14057 від керівництва Верховної Ради пропонує карати тих, хто назве чиновника злодієм до вироку суду. Це — наступ на свободу слова, грубе порушення Конституції та спроба змусити громадян мовчати про корупцію, вважає ветеран і громадський активіст Олег Симороз. Якщо закон ухвалять, будь-який пост у соцмережах може стати приводом для суду, пише він на своїй сторінці в Facebook.
«Черговий наступ на свободу слова! Тепер влада хоче заборонити нам говорити правду про корупціонерів!
Як ви думаєте, яку законодавчу ініціативу подала правляча президентська партія «слуга народу» з огляду на те, що корупція після війни найбільше турбує українців? Можливо посилення відповідальності за корупцію? Може скасування застави для топ-корупціонерів? Ні.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, а також його заступники Олександр Корнієнко та Олена Кондратюк зареєстрували законопроєкт № 14057 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із оновленням (рекодифікацією) положень книги другої». Цей законопроєкт — це справжній наступ на свободу слова.
Законопроєктом № 14057 передбачено доповнити Цивільний кодекс України цілою низкою норм, які напряму пов’язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян щодо свободи думки і слова. Влада прямо хоче заборонити людям говорити все, що вони думають про корупціонерів та злодіїв!
Так, шляхом внесення змін до статті 277 Цивільного кодексу України (з новою назвою «Право на спростування») влада хоче передбачити, що «недостовірною вважається інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено у визначеному законом порядку і не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.». Ба більше, законопроєктом шляхом внесення змін до цієї ж статті пропонується встановити, що «інформація вважається поширеною, якщо вона повідомлена третій особі у спосіб, у який вона сприйняла її зміст».
Тобто якщо громадянин назве якогось корупційного покидька злодієм до рішення «найгуманнішого у світі українського суду» то цей злодій зможе на цій підставі затягати людину по судах з вимогою спростувати ці слова й ще може відсудити «моральну шкоду».
По-перше, це просто неадекватно з точки зору духу закону, оскільки, сама людина має право на оціночні судження на підставі певних аналітичних даних — статків, способів життя та вчинків особи, а також на підставі її роботи в органах влади. Вартість основних матеріалів публічних закупівель на сьогоднішній день я можу порахувати сам і для цього мені не треба висновки слідчих органів та вироки суду. Та найбільш кричущим є те, що ця законодавча ініціатива грубо порушує статтю 34 Конституції України, яка гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Завідомо неконституційний та антидемократичний законопроєкт подає все керівництво вищого законодавчого органу країни на чолі з головою парламенту та заступниками.
Причому один із заступників — це Олена Кондратюк, обрана за списками нібито «опозиційної» партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. Це справжня ганьба та рух в бік російської моделі демократії, ну тобто такої, де на біле не можна казати біле, бо це може образити когось з органів влади, де або корупцію замовчують, або тягають по судах тих, хто не мовчить.
Партія влади вчергове зробила свій вибір на користь корупціонерів. В їхньому збоченому уявлені боротьба з корупцією — це просто заборонити народу говорити про корупцію.
І це не єдині антидемократичні нововведення в цьому законопроекті, а лише найбільш кричущі. Там є ще багато неадекватного, наприклад: встановлюється широке і неточне повноваження суду «вжити інших заходів, для поновлення порушеного особистого права», що суперечить принципу правової визначеності і може включати надто широкі дії; прямо прописується, що навіть за оціночні судження можна понести відповідальність, якщо вони «висловлені у формі, що принижує гідність, честь, репутацію»; встановлюється можливість вимагати у поширювача інформації будь-які заходи, крім спростування та компенсації шкоди; вводиться поняття «право на забуття», яке дозволяє вимагати видалення будь-якої поширеної інформації про особу використовуючи дуже розмиту термінологію щодо відповідної інформації («неактульна», «неповна», «втратила суспільний інтерес»).
Ви правильно зрозуміли, якщо цей законопроект буде прийнятий в цілому як закон та підписаний Зеленським, то будь-якого журналіста, громадського активіста чи просто активного громадянина можуть притягнути до відповідальності навіть за те, що він, наприклад, напише на своїй сторінці у соцмережах про те, що такий то посадовець вчинив корупційний злочин.
Закликаю всіх небайдужих громадян поширювати цю інформацію та висловлювати свою позицію щодо таких законодавчих ініціатив влади, які штовхають нашу країну в протилежний бік від цивілізованих демократичних країн. Не мовчіть, бо мовчання як і корупція — вбиває!" — пише активіст.
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
