Донецька область залишається регіоном найвищого пріоритету для наступу російських окупантів. Збройні сили України продовжують контролювати 33% області, зокрема, найбільші промислові агломерації — Покровську (Покровськ, Мирноград, Добропілля) та Слов'янсько-Краматорську (Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка).
Як пояснив «ФАКТАМ» військовий експерт Дмитро Снєгирьов, саме контроль над цими промисловими агломераціями є стратегічним завданням російських окупантів. І для цього вони використовують усі засоби, включно з військово-політичним шантажем.
Спочатку окупанти активізували бойові дії на півночі Сумської та Харківської областей, які, згідно з указом російського диктатора, не були «включені до складу» рф. А коли цей сценарій провалився, посилили політичний тиск на Сполучені Штати та Україну, намагаючись змусити українців вивести сили оборони з Донбасу.
За словами експерта, ворога цікавлять не територія регіону чи примарний «русскій мір» із російськомовним населенням, а виключно контроль над корисними копалинами. Запеклі бої у Покровському районі пов'язані насамперед зі спробами росіян взяти під контроль родовища корисних копалин. У населеному пункті Шевченко — найбільші поклади літію в Європі, а в Котлиному — родовище коксівного вугілля.
«Без коксівного вугілля українська металургія стикнеться з серйозними проблемами. За оцінками фахівців, виробництво сталі в Україні може впасти з 6,5 млн до 2,5 млн тонн на рік. А це загроза соціальної напруги, насамперед — на підконтрольних територіях Запорізької та Дніпропетровської областей», — пояснив експерт.
За словами співрозмовника «ФАКТІВ», зараз на Донецькому фронті спостерігається передислокація підрозділів армії рф. І це відбувається на тлі заяви путіна про те, що, якщо Україна не погодиться з фактичним російським ультиматумом про виведення підрозділів СОУ з Донецької області, вони вирішуватимуть це питання військовим шляхом.
«Тобто путін дає чітко зрозуміти, що стратегічним завданням є встановлення контролю над усією територією Донецької області. Саме з цим пов'язана передислокація назад на Покровський фронт підрозділів 155-ї бригади морської піхоти з Курського напрямку. Як відомо, до початку Курської наступальної операції ЗСУ підрозділи 155-ї російської бригади були зосереджені саме на Покровському напрямі. І лише після просування Сил оборони України вглиб російської території ці підрозділи були перекинуті до Курської області», — нагадує Дмитро Снєгирьов.
За його словами, зараз основні дії окупантів розгортаються на таких напрямках:
1) Покровський — важливий для росіян навіть не через військову, а через політичну складову. Вихід до адміністративних кордонів з Дніпропетровською областю буде використаний як елемент військово-політичного тиску на українське керівництво у вигляді погроз масштабування театру бойових дій.
2) Костянтинівський — після того як окупанти встановили контроль над трасою Покровськ — Костянтинівка, саме Костянтинівка стала одним з основних їхніх напрямів наступу. Ситуація погіршується через те, що у напрямку міста росіяни контролюють панівні висоти, адже Костянтинівка перебуває у низині. Це створює серйозні проблеми як для місцевих жителів, так і Сил оборони. Тому що у ворога, на жаль, є можливість тримати під вогневим контролем тилові локації української армії та все місто. Росіяни там можуть використати навіть ствольну артилерію, і удар по Костянтинівці 3 вересня, що призвів до жертв серед цивільного населення, підтверджує використання ворогом такої артилерії.
«Ба більше, у Костянтинівці вже фактично створено загрозу оперативного оточення — окупанти там просунулися з трьох сторін», — наголошує Дмитро Снєгирьов.
3) Торецький — окупанти взяли під контроль панівні висоти та мають тактичні успіхи в районі Ділієвок. Це створює передумови для подальшого просування росіян у напрямку Костянтинівки на відстань до приблизно 7 кілометрів.
4) Часовоярський — склалася аналогічна ситуація з панівними висотами, як і на Торецькому. Наразі окупанти намагаються розв'язати питання встановлення повного контролю над Часовим Яром. Причому Часів Яр — ключі не лише до Костянтинівки та Дружківки, а й до всієї агломерації;
5) Лиманський — населений пункт Сіверськ — це, власне, східний фланг Слов'янсько-Краматорської агломерації.
Просування у бік Сіверська (окупантам до міста залишилося вже максимум 1,5 кілометра) створює загрозу флангового оточення Сил оборони України. Основне завдання дій окупаційних військ у цьому районі — спробувати до кінця 2025 року взяти під контроль цю агломерацію.
Таким чином, під ударом опиняться п'ять міст: Покровськ, Костянтинівка, Слов'янськ, Дружківка та Краматорськ.
Водночас Сили оборони України успішно контратакують та відвойовують деякі території. Так, на Покровському напрямку за серпень було втрачено 5 кв. км та відновлено контроль над територією у 26 кв. км.
Слід зауважити, що не лише на Покровському напрямку СОУ повертають тимчасово окуповані території. Так, наприклад, 24 серпня Збройні сили України взяли під контроль селище Новомихайлівка (Донецька область), причому противник втратив близько роти особового складу. Крім того, підрозділи СОУ провели успішні контрнаступальні дії та деокупували ще три населені пункти Донецької області. Під контроль України повернулися села Михайлівка, Зелений Гай та Володимирівка.
Раніше Дмитро Снєгирьов попереджав, що в жодному разі не можна виконувати вимоги росії та виводити ЗСУ з Донецької області, оскільки це зробить беззахисною Дніпропетровську область.
