Матеріал підготовлено до Міжнародного тижня глухих людей, який стартував 22 вересня. Як живеться людям, що перебувають у суцільній тиші? Які нові виклики прийшли із великою війною? Чи доступні Бровари і район для глухих людей, чи є бар’єри? Про все журналістам із допомогою перекладачки жестової мови Мар’яни Мироненко розповів мешканець Гоголева Василь Лях, який має глухоту фактично з народження.
Василю Івановичу Ляху із с.Гоголів 65 років, має інвалідність 2-ї групи по слуху. 65 років і не чує, хоча народився здоровою дитиною: в стані чергового алкогольного сп’яніння, батько підняв руку на 11-місячного сина, через що розірвалася барабанна перетинка і немовля втратило слух назавжди. Сестра ж і брат у сім’ї були чуючі.
Василь Іванович 15 років пропрацював дояром на фермі в с.Гоголів, потім – на столичній взуттєвій фабриці.
Із дружиною, що також має проблеми зі слухом, познайомився під час навчання в спецшколі м.Біла Церква. Сама жінка зі Львова. Вона гарно вишиває, свого часу працювала на швейному підприємстві в Києві. Так подружжя і заробляло собі на прожиття та забезпечувало двох дітей – доньку та сина. На жаль, син також із порушенням слуху.
Василь Іванович із дружиною – члени Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство глухих» ( УТОГ). Безпосередньо Київська організація УТОГ налічує понад 2 тис. глухих, які проживають у Києві та області. Зокрема в Броварському районі їх близько 120. Вони мають різну освіту і різний рівень соціалізації. Бути почутими людям із проблемами слуху допомагають перекладачі жестової мови. Проте, на жаль, їх дуже мало: в Київській організації УТОГ працює лише 4 перекладачі жестової мови: в Києві 3, а в області лише 1 ( Біла Церква).
У спілкуванні з Василем Ляхом журналістам Трибуни допомогла перекладачка з Києва Мар’яна Мироненко, за що їй дуже вдячні.
Як розповів Василь Іванович, якщо в Гоголеві люди знають, що в його сім’ї мають порушення слуху і максимально ставляться з розумінням та намагаються їм допомогти, то, до прикладу, в Броварах, питання безбар’єрності глухих людей далеко не безбар’єрне. Зокрема це стосується не лише відвідування лікарів, чи банків. Проблема з безбар’єрністю є, першочергово, в Броварській райраді та РДА, а також у ТЦК. Туди чоловіка, та інших людей із порушеннями слуху та з перекладачем жестової мови, просто не пускають. Зокрема Василю Івановичу доводиться їздити з людьми з порушеннями слуху в Броварське ТЦК, де вони перебувають на обліку, щоб допомогти вирішити питання, позаяк буває, що люди з інвалідністю перебувають у розшуку, хоча мають відстрочку. Але як і у випадку Броварської райради та БРДА, не мають можливості не тільки потрапити в приміщення установи, а навіть залишити своє звернення – відсутня елементарна скринька. Загалом у спілкуванні з чуючими чоловік пише на папері записки або ж використовує «Сервіс УТОГ». Він підключений у телефоні та допомагає в цілодобовому режимі спілкуватися дистанційно з перекладачем жестової мови по відеозв’язку.
Та війна внесла й інші виклики – повітряні тривоги, яких Василь Іванович не чує. В цьому мав би допомогти «розумний годинник», проте коштів на його придбання в чоловіка нема, позаяк живе лише на мінімальну пенсію. Точніше, виживає. Добре, що в селі є власний город. Якщо в Броварах людям із порушенням слуху за бюджетні кошти придбали такі годинники, то в районі люди з порушеннями слуху, яких близько 40 осіб, залишилися зі своїми проблемами сам на сам. Не допомогли нечуючим і у Великодимерській ОТГ, апелюючи до того, що коштів нема. Щоб хоча б якось відслідковувати тривогу, Василю Івановичу доводиться постійно носити при собі мобільний і ставити телефон на вібрацію.
На жаль, операція із встановлення кохлеарного імпланта, що може допомогти відновити слух, для чоловіка у віці неприйнятна, позаяк він втратив слух у ранньому віці і не вміє розмовляти.
Загалом глухим, як й іншим людям із інвалідністю, доводиться вибивати собі «місце під сонцем», щоб бути почутими. Проте, далеко не всі достатньо освічені і «зубасті» та занурюються в закони, щоб апелювати правом на отримання тих чи інших пільг. Так, до прикладу, не всі особи з інвалідністю зі слуху знають, що мають право на компенсацію за придбаний смартфон. Для цього варто з чеком та з індивідуальною програмою реабілітації звернутися в управління соцзахисту. Відтак держава компенсує за телефон 4150 грн.
Глухі в Телеграмі мають свою групу для комунікації, проте ніщо не замінить живого спілкування, щоб обмінюватися досвідом та просто посидіти за чашкою чаю. Однак для проведення зустрічей не мають приміщення. Точніше, воно в Броварах було, однак безкоштовно надавати надалі його ніхто не хоче…
У своєму посланні до чуючих Василь Іванович просить, щоб люди не боялися і не відверталися від людей із проблемами слуху, коли до них підходять із папірцем, де написано прохання про допомогу. «Ми такі ж самі люди, як ви», – каже чоловік…
Р.S. 22 вересня розпочинається Міжнародний тиждень глухих людей. Журналісти Трибуни звернулися в Броварську РДА з проханням вирішити питання з доступністю для людей із порушенням слуху як у приміщення РДА, райради, так і ТЦК, а також розглянути можливість надання приміщення для проведення раз у тиждень зустрічей членів УТОГ. В.о.голови БРДА Юрій Оніщенко обіцяв ці питання вирішити.
