Дослідники Стенфордського університету (США) представили результати роботи експериментального нейро-комп’ютерного інтерфейсу (brain-computer interface, BCI), здатного перетворювати внутрішнє мовлення людини на текст. У ранніх випробуваннях технологія показала точність розпізнавання на рівні 74%. За словами науковців, це відкриває перспективу використання таких систем для відновлення можливості спілкування у людей, які не можуть говорити, передає EuroNews.
Пристрій працює шляхом зчитування нейронної активності з моторної кори – ділянки мозку, відповідальної за формування мовлення. Чотирьом добровольцям імплантували мікроелектроди, що реєструють електричні сигнали від нейронів у мозку. Під час експерименту, результати якого опубліковані в журналі Cell, учасників просили або намагатися вимовляти певні слова, або лише уявляти, що вони їх говорять. Обидва завдання активували частково ті самі зони мозку, що дало змогу алгоритму штучного інтелекту “навчитися” розпізнавати невимовлені речення.
Вчені повідомили, що для додаткового захисту приватності вони протестували функцію “пароля”, який мав дозволяти або блокувати розпізнавання внутрішньої розмови. В одному з тестів учасники обрали кодову фразу “Chitty chitty bang bang” (“Чітті-чітті-банг-банг”). Система ідентифікувала її правильно у близько 99% випадків, що продемонструвало можливість контролювати доступ до внутрішніх думок.
Нейро-комп’ютерні інтерфейси вже використовуються для того, щоб дозволяти людям з інвалідністю взаємодіяти з комп’ютерами, керувати протезами або виконувати інші дії виключно за допомогою думок. За словами однієї з авторок дослідження, дослідниці Стенфордського університету Ерін Кунц, це перший випадок, коли вченим вдалося зафіксувати та інтерпретувати мозкову активність, пов’язану саме з процесом “уявної розмови”.
Ще один автор роботи, доцент кафедри нейрохірургії Стенфордського університету Френк Віллетт, наголосив, що технологія має потенціал відновлювати спілкування у формі, максимально близькій до природного мовлення. Водночас він зазначив, що моделі можна навчити ігнорувати внутрішню мову, якщо користувач цього бажає.
Автори також наголошують, що розробка перебуває на початковій стадії. Системи BCI, які існують сьогодні, не здатні “читати думки” без значних запобіжних заходів. Але, за словами дослідників, у майбутньому досконалі моделі зможуть це робити.
Інтерес до подібних технологій зростає на тлі розвитку інших проєктів, зокрема Neuralink Ілона Маска, який тестує безпеку та функціональність своїх імплантатів у людей з порушеннями рухливості. Стенфордська система, на відміну від Neuralink, зосереджена на розшифруванні внутрішнього мовлення, що може стати окремим напрямом розвитку BCI.
