Стрічка вироблена за підтримки Українського культурного фонду та розповідає про лікарів Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» та їхню роботу в умовах повномасштабного вторгнення.
У березні 2022 року режисерка та продюсерка Світлана Рудюк знімала перші сцени «Не так, як раніше» в лікарні Охматдит. Вона була вражена силою та витримкою лікарів, які щодня рятують життя. Знімальна група провела кілька тижнів поруч із лікарями, іноді навіть ночувала у лікарні та разом з медиками та пацієнтами ховалась від бомбувань російських агресорів.
У липні 2024 року лікарня знову опинилася в центрі світової уваги після трагічних подій, коли російська ракета влучила у корпус медзакладу. Страшна трагедія ще раз підкреслила силу українських лікарів. Адже, навіть зазнавши травм, поранень, або перебуваючи в стані шоку, працівники «Охматдиту» надавали допомогу дітям та дорослим, розгрібали завали.
У 2025-му знімальна група фільму повернулась до Охматдиту, аби дізнатись, як лікарі та медичний заклад оговтались від страшної атаки на лікарню влітку 2024 року і що відбувається з героями зараз.
У центрі стрічки — двоє героїв. Це Валерій Бовкун, кандидат медичних наук, мікрохірург, ортопед-травматолог та завідувач відділення пластично-реконструктивної мікрохірургії та Альона Безлегка, фізична терапевтка та ерготерапевтка відділення фізичної та реабілітаційної медицини.
«Особисто для мене найважче — це бачити поранених дітей, у яких через напад росіян наразі зруйновано дитинство. І моя місія — допомогти цим дітям та повернути їх до нормального життя. Коли бачиш, як наші пацієнти одужують, то зʼявляються нові сили працювати», — зізнався Валерій Бовкун.
«У перші дні повномасштабного вторгнення було почуття повної невідомості і глибокої несправедливості, особливо за тих дітей, які приїздили до нас з ампутаціями. Для мене, як для фізичної терапевтки, це був новий і страшний досвід, тому що ми разом всією країною вчилися, як допомогти цим дітям, як бути поруч, — — згадує Альона Безлегка. — Найболючішим було питання „чому?“, „за що?“. Чому саме діти мають страждати, чому гинуть цивільні люди, військові, і чому саме такі випробування випали саме на нашу долю? На той час підтримували люди навколо. І також лікарі, які, попри втому, сміливо брали участь в найскладніших операціях, допомагали дітям. І оцей приклад їхньої сили надихав мене бути в строю, працювати, волонтерити»,
Загалом було відзнято понад 1000 хвилин матеріалу. З усіх цих, зафіксованих на камеру, моментів життя лікарні та маленьких пацієнтів, змонтували середньометражний фільм «Не так як раніше» (46 хвилин).
«Цей фільм — про повагу до тих, хто щодня рятує та покращує якість життя. Про медиків. Для мене як для режисерки було важливо, спостерігаючи за світом лікарів, за їхньою мужністю й самовідданою працею, бути поряд так, щоб не заважати, — зазначила режисерка фільму «Не так, як раніше» Світлана Рудюк. — Ми намагалися бути частиною їхнього процесу: підтримували, жартували, були щирими. І всі ці роки нашого знайомства ми продовжували тримати зв’язок. І коли ми приїжджали в Охматдит у 2022, 2024, 2025 роках, то я знову і знову відчувала: кожен день тепер не такий, як раніше.
Ми не знаємо, що буде завтра, через тиждень. Ми живемо в постійній турбулентності, в невизначеності. Але ми продовжуємо боротися, триматися, робити свою роботу, залишатися собою. Щоб у майбутньому, коли ми переможемо, жити, хоч і не так, як раніше, але гідно».
Допрем’єрний показ фільму відбувається на платформі Megogo. Його можна подивитись ексклюзивно онлайн до 21 вересня. Надалі на стрічку чекає фестивальна дистрибуція.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
