Напередодні Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт №13260, який фактично пропонує повернути кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини. Однак загроза такого покарання не допоможе зменшити кількість випадків СЗЧ, вважає офіцер ЗСУ, радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки та автор ZN.UA Юрій Касьянов.
За ухвалення законопроєкту за основу проголосували 277 народних депутатів.
«Всіх депутатів законопроєкт влаштовує, адже ніхто з них не потрапить на фронт до кінця каденції, а каденція не закінчиться до кінця війни, а війна не закінчиться, поки ті, хто в армії, не підуть у СЗЧ. А щоб вони не пішли в СЗЧ, треба пригрозити в'язницею. Але це не допоможе. Коли рік тому кількість СЗЧ-шників почала лавиноподібно зростати, Рада декриміналізувала СЗЧ. Надія була на те, що хлопці схаменуться, перестануть ховатися і повернуться назад воювати», – написав Касьянов у Facebook.
За його словами, хтось із тих, хто йшов у СЗЧ повертався. Адже самовільно покидають військові частини не лише тому, що дезертирують. У СЗЧ йдуть ще й тому, що вдома можуть бути проблеми, а командир не відпускає навіть на пару днів. Або ж, коли у бійця «не склалося» з командиром, а інші механізми для переведення не працюють. Також причиною для СЗЧ, додає Касьянов, може бути те, що військовослужбовець, особливо погано підготовлений, на лінії фронту може раптом опинитися в стресовій ситуації та побігти куди очі глядять.
«Ось чому було декриміналізовано СЗЧ, однак це не допомогло – за рік кількість дезертирів – саме дезертирів – збільшилася в рази, тому що якщо кримінальної відповідальності немає, то навіщо тоді ризикувати своїм життям в окопах, терпіти труднощі військової служби, коли можна сидіти спокійно вдома?.. Вангую, що повернення кримінальної відповідальності теж не допоможе повернути людей на фронт. Адже рік тому вже була кримінальна відповідальність, проте люди все одно тікали з армії», – зазначає Касьянов.
Він додав, що причиною СЗЧ є демотивація. Експерт пояснив, що мова йде не про відсутність мотивації, бо її у когось не було від народження. Причиною є саме демотивація, коли держава в особі президента, міністрів, депутатів, командування демотивує своїх бійців.
«Коли ті, хто воює з 2022 року, а деякі навіть з 2014 року – професійні військові, добровольці перебувають на війні роками і не бачать жодної, навіть найменшої перспективи повернутися додому, до мирного життя хоча б на деякий час – це демотивує. Коли з кожним військовим роком держава лише посилює тиск, навантаження на військовослужбовців, які давно воюють, з яких в армії практично зробили безправних рабів – це демотивує», – пише Касьянов.
Також демотивує те, що армія не змінюється і лишається фактично такою ж, як була в СРСР. І там продовжує діяти принцип «я – начальник, ти – дурень», незалежно від того, хто насправді є тим самим дурнем.
Демотивує й той факт, що в армії «тупими дурнями» роблять бізнесменів, вчителів, лікарів, професійних плиточників та електриків і просто хороших людей. І це лише тому, що командир має зірочки на погонах, а досягнення мобілізованих залишаються у мирному житті.
«Коли життя солдата в деяких підрозділах, під командуванням деяких командирів, нічого не варте, крім чергових командирських орденів - це демотивує. Коли мирний тил живе жирним, розслабленим життям, і ти це бачиш, приїжджаючи додому - це демотивує. Коли твої сусіди легко ховаються від війни та дивляться на тебе з жалістю і співчуттям - як на хворого, невдаху, як на солдафона, на ідіота-патріота - це демотивує», – пише Касьянов.
Той факт, що в тилу чиновники та політики, близькі до влади бізнесмени заробляють гроші на війні, нікого не соромлячись і не боячись, постачають на фронт нікому не потрібні дрони, погану їжу і браковане спорядження, також демотивує. Коли бійцям вже за 40 чи за 50 років і вони добровільно захищають країну з 2014 року, а молодих чоловіків відпускають за кордон чи заманюють в армію великими грошима – це також демотивує, додає Касьянов.
«Коли ти бачиш, відчуваєш своєю шкірою, чуєш у кожному розриві снаряда, у кожному жужжанні дрона, що сили вже на межі вичерпання, що фронт ось-ось лопне, бо наша оборона давно стала майже не відчутна, прозора, невидима, як цигарковий папір, а світ, суспільство, держава, депутати, міністри, президент, сусіди по під'їзду, «експерти» в телевізорі, всі – продовжують жити як ні в чому не бувало, і говорити, що «все буде добре» – це страшно демотивує. До тих пір, поки буде демотивація, ситуація не зміниться. У нас в підрозділі вчора не відпустили бійця-добровольця до дружини на пологи. Щоб не втік в СЗЧ. Це – демотивує», – додає військовий.
Нагадаємо, українська волонтерка, керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська розповіла, що за її підрахунками ЗСУ за рік можуть втратити майже 160 тисяч військових, тоді як військо РФ збільшується на 120 тисяч. Тим часом військові та ЗМІ б'ють на сполох через ситуацію на фронті. Активні бої тривають вздовж усією ЛБЗ. Але найгірше на сході, де під загрозою окупації опинилися одразу три міста — Покровськ, Костянтинівка та Куп'янськ. Російські окупанти вже знаходяться за 15 км від Добропілля, окупація якого може допомогти їм оточити Покровськ. А якщо і це місто впаде, ЗСУ доведеться обороняти складну лінію фронту від Павлограда, яку відокремлюватимуть лише сільськогосподарські угіддя.
