Поки в Білому домі кажуть, що п’ятничний саміт Трампа та Путіна на Алясці буде «listening exercise for the President» (дослівно в перекладі з англ. - це «вправа слухання для президента Трампа»), а сам Трамп знову змінює риторику, обіцяючи «дуже суворі наслідки», якщо Путін не погодиться на припинення війни, в Україні та Європі намагаються скоординувати позиції та елементарно зрозуміти, до чого ж Трамп та Путін можуть власне домовитися.

Найкращий для нас варіант - якщо питання України на Алясці взагалі не будуть обговорювати. Але, звісно, що так не буде. Бо, в принципі, Путін домігся свого. Адже зараз ми бачимо, що його маніпулятивне бачення – мовляв, «Росія обороняється», що «Захід, НАТО, ЄС, США зазіхали на споконвічно російські землі, тому Росія була змушена вступити у війну і повертає своє» - сприймається Трампом. Можливо президент США в притаманній собі манері не висловлюється чітко. Але той факт, що Трамп вже не вперше говорить Зеленському, що це він почав війну, відповідає якраз путінському баченню.

Трамп значною мірою це сприймає. Тому й уможливилася ця зустріч на Алясці, результатом якої може бути «Ялта-2» на двох – сіли і поділили сфери впливу. Але так теж не буде. Навіть Путін, який завжди готовий все ділити, і Трамп значною мірою так само, не може діяти сам по собі, тому що в цій конфігурації не вистачає третього основного гравця. Це Китай.

Те, що буде далі, вже не пов'язане з Аляскою. Проте на це чомусь мало звертають увагу. Буквально через кілька тижнів після Аляски – 31 серпня – 1 вересня – буде саміт ШОС у Тяньцзіні. Туди приїде Путін, але вже переможно, бо після Аляски він остаточно вийде з ізоляції, адже, як він вважає, очільник провідної сили Заходу – США – з ним зустрівся та ще й на своїй території, та ще й на території, яка належала Росії. Глобальний Південь підтягується під Китай. До того ж, 3 вересня в Пекіні відбудеться парад, присвячений 80-й річниці перемоги над Японією, куди теж запрошений Путін.

Тобто, як бачимо, буде повернення Путіна на глобальну арену. Так, зрозуміло, ослабленого війною, з втраченими позиціями, ганебно закінчилася сирійська епопея, Південний Кавказ вийшов з-під контролю, Путін ганебно стояв збоку, коли Ізраїль розносив вщент його стратегічного партнера Іран, але «в активі» США і всієї західної коаліції теж провал в Афганістані, на Близькому Сході.

Тому, Аляска, по суті, запустить процес, щоб поділити світ на трьох.

Це відповідає баченням всіх трьох – Трампа, Сі Цзіньпіна і Путіна - що є група великих держав цього світу, вони домінують, вони є «рівнішими» за усіх інших «рівних», а всі решта повинні брати до уваги їхні інтереси, в залежності від того, хто в чиїй «законній» сфері впливу перебуває.

Щодо України та Європи. Звісно, що Путін наполягатиме на своєму. Глобально він наполягатиме на тому, щоб США та Захід в цілому облишили Україну. Та й Трамп не раз говорив до Європи: якщо ви вважаєте, що Україна - ваше питання - займайтеся, а ми займатимемося іншими питаннями в Тихоокеанському регіоні, в Арктиці.

Тому, по-перше, Путін це максимально використовував із тим, щоб прибрати американську складову в західній допомозі Україні вже зараз на цьому саміті.

По-друге, (не менш важливе за перше, а може навіть і важливіше) Путін буде домагатися якщо не відміни, то пом'якшення санкцій. Мовляв, США та Росія повертаються до нормального діалогу, а який нормальний діалог, коли ви продовжуєте санкції?

По-третє, це перемир’я. З путінського боку це буде подано як шлях до миру, але насправді це просто намагання отримати оперативну паузу.

У російському розумінні перемир’я - це не тиша на фронті. Це може бути так зване повітряне перемир’я, тому що Путіну дуже дошкуляють наші удари по російській критичній інфраструктурі. Натомість він теж не битиме балістикою чи крилатими ракетами. Але на землі, в зоні бойових дій, все буде продовжуватися. Можливий навіть варіант, що звучало деякий час назад від Путіна, і зараз він теж це може пропонувати, - домовитися про перемир'я на окремих ділянках фронту. Але, зрозуміло, для чого це буде робитися: домовляємося, що тут буде тихо, а тим часом звідти сили забрати й кинути на проривну ділянку фронту, на Донецький напрямок, що пов'язано зі слов’янсько-краматорською агломерацією.

Тому, Путін може пропонувати щось таке. І я не бачу, щоб Трамп був проти. Для нього, як людини, яка не вникала в природу російсько-української війни, як не вникає, в принципі, ні в що, він буде просто емоційно реагувати і говорити про те, що «друг Владімір» проявив мудрість, готовий до миру, і пропозиції цілком прийнятні тощо. Тому, так чи інакше, це те, з чим нам доведеться зіштовхнутися. Потрібно бути готовими до цього найгіршого сценарію. Але це зовсім не означає, що ми повинні на це в той чи інший спосіб вестися.

Дійсно, Україна та Європа жодним чином не контролюють ситуацію напередодні Аляски. Проте, як Україна та Європа можуть контролювати ситуацію в цьому двосторонньому форматі невігласа, яким є Трамп, і професійного ФСБ-шника? Жодним чином. Звісно, що впливати на все це можна було б. І відповідні заяви вже були зроблені. У середу, 13 серпня, відбулася відеоконференція з Трампом за участі Зеленського та інших європейських лідерів. Все це правильні, проте словесні струшування повітря. Принаймні так вони сприймаються і в Москві, і в Вашингтоні. Тому вплинути просто словесними заявами, за якими не стоять дії, практично неможливо.

А на конкретні дії потрібна політична воля. Це також стосується питання, а як далеко готова зайти Європа в допомозі Україні та превентивних діях, щоб мінімізувати в подальшому ймовірність російської агресії вже проти країн Європи? Потрібні більш жорсткі дії в контексті вже прийнятих санкційних пакетів. Наприклад, активна зупинка танкерів із «чорних» списків «тіньового» флоту Росії на вході в протоки Данії, щоб не допускати їх в Балтійське море під завантаження нафтою в російських портах.

Хтось це робить? Ніхто. Якісь розмови ведуться, було три випадки затримання, і все. Так, Росія почала конвоювати свої танкери. Проте, що, у європейських країн немає своїх ВМС? Чи може всі російські банки відключені від SWIFT? Сьогодні у «чорному» списку, здається, 45 російських банків. Але, за різними оцінками, ще десь 200-250 банків спокійно працюють. Повної фінансової блокади немає. Ситуація з замороженими активами Центробанку Росії теж нікуди не рухається. Основна гіпотеза з точки зору бельгійського депозитарію Euroclear, чому не можна ці активи конфіскувати, - що колись потім, через багато років, може навіть через 100 років, Росія подасть до суду і виграє, і якомусь майбутньому уряду доведеться повертати ці гроші.

Варіант, як цього уникнути, є. І він напрацьований. Зараз ці гроші знаходяться в Euroclear. Було запропоновано створити в рамках ЄС якийсь транснаціональний фонд, туди перевести ці гроші і вивести Бельгію з-під удару. Розосередити, так би мовити, відповідальність, і це будуть гроші, які і для України можна використати, і для компенсації тих втрат, яких зазнає Європа. Але так ні до чого й не домовилися. І, зрозуміло, що консенсусу щодо цього не буде. Знову ж таки, через наявність «Троянських коней» Росії в Європі.

Тому, якби Європа робила такі жорсткі дії, тоді б і США звертали увагу на такий підхід. А зараз вони дивляться на те, що це просто струшування повітря і не звертають ніякої уваги. Якщо боятися, то ми і спостерігаємо ту ситуацію, яку бачимо. Що санкції ніби як є, а насправді ефект від них такий, що дозволяє Кремлю й далі фінансувати війну проти України і підривну діяльність проти Європи, діючи зсередини Європи.

Насамкінець. Схоже на те, що головна тема, яка буде обговорюватися двома злочинцями на Алясці – кримінальним з Білого дому та воєнним з Кремля, буде стосуватися теми рідкісно-земельних металів (РЗМ). І США, і Росія залежать від Китаю, який має домінуючу позицію на глобальному ринку РЗМ. З російського боку може бути запропоновано співпрацю в розробці Томтору – велетенського родовища РЗМ в арктичній зоні Республіки Саха, з тим, щоб частина сировини постачалася на Аляску для переробки на підприємстві в рамках проєкту розробки невеликого місцевого родовища, а також в Каліфорнію на єдиний діючий в США завод, що виробляє РЗМ. А ще схоже на те, що обоє злочинців збираються ділити видобуток РЗМ на окупованих Росією територіях України.