У той час як NASA та міжнародні партнери готуються до тривалого перебування людей на Місяці, нове дослідження геофізиків нагадує про ще одну потенційну небезпеку для майбутніх космічних баз – місячні землетруси, або “місяцетруси”. Вчені встановили, що підповерхневі розломи можуть бути активними досі, а отже – становити загрозу для посадкових модулів, будівель та критичної інфраструктури, передає Space.
Дослідження, опубліковане в журналі Science Advances, охоплює аналіз долини Таурус-Літтроу – місця посадки місії “Аполлон-17”, де у 1972 році астронавти востаннє ступали на поверхню Місяця. Команда вчених, серед яких геофізики з Університету Меріленду та Смітсонівського інституту, вивчала, як сейсмічні процеси формували цей ландшафт протягом десятків мільйонів років. Їхні моделі показали, що повторювані місяцетруси, навіть незначної сили, з часом могли зміщувати валуни та викликати зсуви, залишаючи на поверхні характерні сліди-”стежки”.
Один з авторів дослідження, геофізик Ніколас Шмерр, пояснює: ймовірність руйнівного місяцетрусу в районі активного розлому в будь-який окремий день оцінюється як 1 до 20 мільйонів. Але якщо розглядати тривалу присутність людини, наприклад, у рамках 10-річної місії, цей ризик зростає до 1 до 5500.
“Це схоже на перехід від надзвичайно низьких шансів виграти в лотерею до набагато вищих шансів отримати каре в покері”, – зазначає дослідник.
Зокрема, симуляції показали, що землетрус магнітудою лише 3,0 вздовж розлому Лі-Лінкольна, який проходить просто через місце посадки “Аполлона-17”, був би достатнім, щоб спровокувати зсуви й зміщення кам’яних брил. Ці дані важливі не лише для історії геології Місяця, а й для майбутнього освоєння його поверхні. Адже плани NASA, в рамках програми “Артеміда”, передбачають створення постійної бази на Місяці вже в найближче десятиліття.
На Місяці бракує активної мережі сейсмічних датчиків, тому дослідники змушені покладатися на непрямі докази, як-от розташування валунів, схили, сліди зсувів. Візуальний аналіз дозволяє зробити висновки про те, що багаторічна активність на розломах формувала місцевість не через одиничні катастрофічні події, а через серії невеликих, але повторюваних струсів. Це означає, що багато з розломів можуть залишатися активними й нині.
“Ми хочемо переконатися, що дослідження Місяця здійснюється безпечно, а інвестиції ретельно продумуються. Висновок, до якого ми дійшли: не будуйте прямо на уступі або нещодавно активному розломі. Чим далі від уступу, тим менша небезпека”, – наголосив Шмерр.
Науковці підкреслюють, що на відміну від Землі, навіть незначні коливання ґрунту на Місяці можуть мати суттєвий вплив. Гравітація там слабша, атмосфери немає, а космічні апарати нового покоління, зокрема Starship, потенційно вразливіші до сейсмічних коливань, ніж апарати програми “Аполлон”.
Автори дослідження закликають до ретельного вибору місць будівництва, аби уникнути інвестицій у небезпечні ділянки. На думку Шмерра, при належному аналізі ризик можна мінімізувати.
“Це звучить не так вже й серйозно, але все в житті – це прорахований ризик. Ризик того, що станеться щось катастрофічне, не дорівнює нулю, і хоча він невеликий, це не те, що можна повністю ігнорувати, плануючи довгострокову інфраструктуру на поверхні Місяця”, – підсумував Ніколас Шмерр.
Плани створення довгострокової інфраструктури на Місяці останніми роками стають дедалі амбітнішими. Нещодавно Південна Корея офіційно представила свою національну космічну стратегію, що передбачає будівництво постійної місячної бази до 2045 року. Документ розроблений новоствореним агентством KASA (Korea AeroSpace Administration), яке також планує запуск роботизованого посадкового модуля до 2032 року та видобуток ресурсів, включно з водяним льодом.
