Каже телеведучий Григорій Решетник. Ми зустрілися з ним під час події «Кіно об’єднує» в Києві — презентації нових українських кінопроєктів, організованої за підтримки Держкіно. У центрі уваги — діалог між митцями, владою і глядачами про майбутнє національного кінематографа в умовах війни.
В інтерв’ю журналістці «Вечірнього Києва» Григорій розповів про свій дебют у кіно, виклики культурної індустрії та новий сезон шоу «Холостяк».
— Григорію, як за останні роки змінилося ваше особисте ставлення до українського кіно — як глядача і учасника індустрії?
— Ви знаєте, кіно — це та річ, яка торкається кожного. Ми всі були і є глядачами. І незалежно від статусу, віку, професії — ми зустрічаємось у кінотеатрах. Саме в таких подіях, як сьогоднішня, народжуються меседжі, що об’єднують суспільство. Тут і представники творчої спільноти, і влада, і ті, хто створюють майбутнє нашого кіно. Все це — в легкій, відкритій атмосфері. А це дуже важливо.
Кіно здатне стати для нас і емоційною розрадою, і культурним орієнтиром. Воно формує смак, світогляд, дає можливість мріяти. І це той простір, який варто цінувати.
— Чи є у вас улюблене українське кіно?
— Так, зараз — це «Хрещатик-48/2» Олексія Комаровського. Бо я в ньому знявся (усміхається, — авт.). Це була мрія, яку я давно хотів реалізувати. Знімався разом із дружиною, а діти були на майданчику, підтримували. Це дуже особистий досвід. І я щиро раджу подивитися фільм, коли він вийде на широкі екрани.
— Що ще порадите подивитися глядачам з того, що вже у прокаті?
— Дуже раджу інший фільм Олексія — «Коли ти вийдеш заміж?». Там наші культові актори — і Наталка Денисенко, і Тарас Цимбалюк. Гарна тема, романтика, якісна режисура. Ну і, звісно, всі фільми, що присвячені Збройним силам України — і художні, і документальні. Наші захисники — справжні герої, і культура має про це говорити. Завдяки їм ми взагалі маємо змогу знімати кіно і ходити в кіно.
— Як ви оцінюєте розвиток української анімації сьогодні? Чи бачите потенціал у створенні якісного дитячого контенту — і як батько, і як медійник?
— Так! Ми не просто ходимо — ми їх ще й озвучуємо. Були на «Мавці» — і на мультику, і на виставі. Дивимося багато українських мультфільмів і вдома, на платформах. І обов’язково ходимо в кінотеатри. Хочеться, щоб анімації було більше. Це складна і дорога робота, але вона того варта. Потрібно довіряти проєктам для дітей. Бо це — альтернатива нескінченному скролінгу. А кіно — це мистецтво, де можна думати, мріяти, розвиватися.
— Як ви оцінюєте розвиток української телевізійної індустрії?
— Ми зараз у точці, коли вже немає комплексу меншовартості. Нарешті! Багато хто дивується, але наші форматні телевізійні проєкти — франшизи — часто визнають найкращими у світі. Чому? Бо в нас працюють фахівці 24/7, які готові реалізовувати найскладніші ідеї. І роблять це.
Але нам потрібна ще більша впевненість у собі, особливо у творчій спільноті. Ми — дуже інтелігентні, виховані, і це добре. Але треба додати трохи більше сміливості, рішучості. Бо ми точно не гірші, а часто — кращі. У нас є талант, витримка, жага до змін. Навіть у стресах, навіть після безсонної ночі — зранку вже створюємо щось нове. Тільки українці так можуть.
— Ви зараз працюєте над новим сезоном «Холостяка». Чи можна розраховувати на несподівані моменти чи оновлення формату, які зроблять цей сезон особливим?
— Так, зйомки в розпалі. Вже цієї осені глядачі побачать 14 сезон шоу. Наш холостяк — Тарас Цимбалюк, харизматичний, талановитий. Ми знімаємо багато в Україні, чим пишаюся. Поки не все відзняли, але вже видно: це буде дуже емоційний сезон.
— Чим він відрізняється від попередніх?
— Насамперед тим, що Тарас залишається собою. Після першої вечірки сказав: «О, це справжнє реаліті, я думав, треба буде грати». Але все — без дублів, монтажів. Усе — з першої емоції. І це найголовніше. Ми вловили цей настрій. Глядачі це точно відчують.
— Яке послання ви б хотіли передати українському глядачеві — тим, хто сьогодні шукає в кіно і телебаченні не лише розвагу, а й підтримку, натхнення чи розраду?
— Частіше обирайте українське кіно, театр, культурні події. Зараз усі працюють на перемогу, але культура — це тил, який тримає наш дух, нашу людяність. Не забуваймо мріяти, підтримувати, розвивати себе і своїх дітей через мистецтво. І нехай кіно — справжнє, щире — завжди буде частиною нашого життя.
Сніжана БОЖОК, фото Бориса КОРПУСЕНКА «Вечірній Київ»
