Дніпро — одне з найбільших міст України — щороку з гордістю відзначає День міста, вшановуючи свою багату історію, культурну спадщину та численні досягнення. Це місто сильних, сміливих і креативних людей, які щодня доводять: для дніпрян не існує нічого неможливого.
Мешканці Дніпра встановлюють рекорди на національному рівні — від інженерних інновацій до кулінарних експериментів, від спортивних злетів до мистецьких подій. Завдяки їхній енергії та таланту Дніпро по праву заслужив звання міста-рекордсмена.
Журналісти “Наше місто” зібрали найяскравіші приклади досягнень, які прославили Дніпро на всю країну і за її межами.
Його відео збирають мільйони переглядів, його історією надихаються, його рекорди — це гордість країни. Десять рекордів Гіннеса — звучить як фантастика. Але для Дмитра Грунського з Дніпра це реальність. Він — абсолютний рекордсмен серед українців, і його ім’я вже вписане в історію світового силового спорту.
Його спеціалізація — силове буксирування транспорту, іноді в абсолютно екстремальних формах: за зуби, горло, бороду… Звучить нереально, але це — факти. Дмитро не одразу став рекордсменом. У силових видах спорту він давно, але шукав способи урізноманітнити тренування, щоб уникнути рутини. Почав із силових трюків на масових заходах: згинання сковорідок, грілок, розривання довідників та календарів.
– А потім, здалося, що коли ти крутиш якийсь цвях в руках, це на велику публіку, не дуже й видно, коли збирається стадіон, чи збирається площа, – пояснив Дмитро. – Ті, хто ще поруч побачить, як ти зігнув цвях чи зв’язав з нього сердечко чи вузол. А, коли багато людей, треба щось масштабніше. Ну і от виникла така ідея з буксируванням різного типу транспорту.
Підтримка від управління транспорту міської ради Дніпра допомогла: перед війною Грунський тренувався у трамвайному, тролейбусному депо та метрополітені.
– У мене виникла ідея, що можна якийсь із цих рекордів зареєструвати як національний рекорд, – додав Дмитро. -А потім виникла ідея подати це на Гіннеса.
Заявку на перший рекорд призначили на 24 лютого 2022 року, але війна змінила плани. У перші місяці повномасштабки Дмитро волонтерив у Дніпрі.
– Я допомагав у лікарні, – каже Дмитро. – Тренувань не було взагалі. А потім мені подзвонили з метрополітену і сказали, що можуть пустити мене на декілька годин на тренування. А я подумав, що не варто тренуватися. Ми вирішили відразу записати спробу рекорду.
У режимному об’єкті під землею, після певних підготовок, Дмитро зрушив вагон метро і протягнув його горлом на 5 метрів 65 сантиметрів — більше, ніж потрібно для встановлення рекорду.
– Вагон за ці чотири місяці просто прилип до рейок, – пояснює Дмитро. – Але його вдалося зрушити і зафіксувати рекорд Гіннеса. З цього і почалась моя історія світових досягнень.
Один із рекордів Дмитра — буксирування транспортного засобу… бородою. Звучить дивно, але він йшов до цього шість років.
– Перші спроби — борода просто виривалася, – зізнається Дмитро. – Я пробував це робити з 2017 року. І тільки у 2023-му встановив рекорд. Треба було зрозуміти, як зробити це правильно.
І таких нестандартних способів буксирування у Дмитра вже багато. Наприклад, дев’ятий рекорд Гіннеса відбувся навесні на набережній у Дніпрі.
– Цей рекорд був командний, – розповідає Дмитро. – Я і троє людей з Федерації найсильніших атлетів України протягнули 18-тонну вантажівку на 20 м за 16 секунд, перебивши тим самим попередній рекорд України.
Більшість рекордів — дев’ять — встановлено у Дніпрі, а десятий відбувся в зоні бойових дій на Харківщині.
– Ми робили віджимання з діючим військовим, – розповів Дмитро. – Це мій 10-й рекорд. Також навесні цього року він був встановлений.
Рекорди Дмитра — це не гонитва за визнанням, а спосіб допомогти тим, хто щодня ризикує життям на фронті. Кожне його досягнення — це збір коштів для ЗСУ і ще одне нагадування: справжня сила — у підтримці.
– Кожен з рекордів був присвячений нашим захисникам, – додає Дмитро. – До кожного рекорду ми відкривали банку для збору коштів. На перший збирали 100 тисяч на теплі речі. Потім — 360 тисяч на кулеметні комплекси, далі — на дрони, антени, ремонт авто.
Його рекорди — це не лише фізичне досягнення, а символ стійкості, підтримки і віри в перемогу. На вигляд Дмитро — звичайний чоловік. Не 140-кілограмовий гігант. Його вага — близько 80 кг.
— Моя сила більше всередині, – зізнається рекордсмен. – Люди дивуються, коли бачать мене після того, як дізнаються, що я тягнув вагон метро горлом. Кажуть, що уявляли кремезного велетня.
Дмитро не мав спеціальної підготовки. У дитинстві часто хворів і взагалі не займався спортом.
– Моя історія — це історія хворобливого хлопця, якого звільняли весь час від фізкультури, – зізнається Дмитро. – Вже після 16 років захотілося подобатися дівчатам. Пішов до звичайної підвальної качалки. В роду у мене були сильні люди, наприклад, мій дідусь був дуже сильним від природи. Він нічим не займався, просто така чоловіча міць. І, напевно, оце все передалося мені. І завдяки тренуванням мені вдалось підсилити спадкові навички. Ну, звичайно, силові трюки, вони не виконуються самі по собі. Це більше сила духу, ніж сила тіла.
У родині Грунських рекорди — це не випадковість, а стиль життя. Тепер естафету батька-рекордсмена впевнено перейняв його син. У травні 2025 року восьмирічний Демид встановив унікальний рекорд — він став володарем найдовшої коси серед хлопчиків в Україні.
Досягнення Демида офіційно зафіксовано Національним реєстром рекордів України. Експерти виміряли косу хлопчика, яка сягнула 80 сантиметрів, що стало безпрецедентним результатом серед хлопців його віку. Цей рекорд не лише підкреслює унікальність Демида, але й додає ще одну сторінку до історії досягнень родини Грунських.
Демид відрощує косу з самого народження. За словами батьків, хлопчик з дитинства мріяв про довге волосся.
– Ми не зупиняємося на досягнутому, — ділиться Дмитро Грунський. – Демид уже думає про нові виклики, а ми, як родина, підтримуємо його в цьому.
Дніпро знову заявив про себе як місто сильних і неординарних людей, які вражають своїми досягненнями. Демид Грунський став ще одним підтвердженням того, що це місто виховує справжніх рекордсменів.
Художник із Дніпра Валерій Сосна створив унікальне полотно — живопис розміром 2 на 3 метри із зображенням державного прапора України. Картина під назвою «Все буде Україна!» офіційно визнана найбільшим художнім зображенням українського стяга, написаним олійними фарбами.
На відміну від банерів чи плакатів, цей витвір пройшов фахову мистецтвознавчу експертизу, яка підтвердила його художню цінність. Саме це дозволило зафіксувати рекорд як культурне досягнення, а не просто масштабне зображення.
Історія створення картини бере початок у бурхливих подіях Революції Гідності.
– Спочатку я написав на полотні апокаліпсис – саме це відчув після подій на Майдані, – розповідає Валерій Сосна. – Було передчуття, що попереду багато людських жертв. Тому весною 2014 року почав писати картину, на якій хотів зобразити багато тіл, до самого горизонту. Натовп приречених на смерть. Але згодом відчув, що мені стає важко від цієї ідеї.
Коли картина була майже готова, художник вирішив переосмислити свій задум. Він замалював апокаліптичні мотиви жовто-блакитними кольорами українського прапора.
– Я назвав цю картину “Все буде Україна”, бо вірю: хоч і буде багато жертв, але перемога буде за нами, – зізнається Валерій Сосна. – Якщо придивитися, у фактурі полотна проступають тіла — це трагедія, це апокаліпсис. І коли пишеш таке, здається, що далі буде ще гірше… але водночас сподіваєшся, що щось можеш змінити. Ми, художники, наївні, як діти — думаємо: якщо так намалюєш, то так і буде. І знаєте, воно часто так і стається. Може, ця картина й справді пророча. Але мені не хотілось бути пророком трагедії — тому я й замалював її, щоби пророкувати перемогу.
У чому унікальність полотна Валерія Сосни?
Сам художник не планував встановлювати рекорд – ідея прийшла від галеристів та глядачів.
– Митець прагне тільки до творчості, – розповідає Валерій Сосна. – І його мрії творчі, а не прагматичні. Я не думав, що це буде рекорд. Але коли мені запропонували галеристи, з якими співпрацюю, то я погодився.
Попередньо провели моніторинг і запросили експертів.
– Полотно такого масштабу здається простим, але насправді подібного ще ніхто не створював, – додає художник. – Було запрошено мистецтвознавців. Вивчивши історію створення, техніку та фінальний вигляд, експерти дійшли висновку: перед ними витвір мистецтва. Так з’явився найбільший в Україні прапор, написаний олійними фарбами на полотні.
Наразі картина виставляється в одній з найпрестижніших галерей України в Києві. Щодо майбутніх рекордів, Валерій Сосна відкритий до ідей.
– Я розробив унікальні авторські фарби – таких ще немає ні в кого у світі, – розповідає художник. – Наразі мені потрібно пройти процедуру їх ліцензування. Якщо написати картину саме цими фарбами — це вже може бути рекордом. А там — побачимо, можливо, буде продовження.
Тетяна Крутенко, шеф-кухар із Дніпра з багаторічним досвідом, стала справжньою легендою кулінарного мистецтва України. Її ім’я асоціюється не лише з вишуканими стравами, але й із встановленням п’яти національних рекордів, які принесли славу її рідному місту.
Одним із найвизначніших досягнень Тетяни Крутенко стала найдовша піца в Україні. Встановлення рекорду відбулося у 2020 році на День міста Дніпро. Команда шеф-кухарів створила піцу довжиною 52 метри.
– Фіксували рекорд біля міського цирку, – розповіла Тетяна Крутенко. – У нас була переносна духова шафа, де ми випікали цю піцу. Встановили столи, підготували все і на 52 метри вийшла піца.
Для реалізації цього проєкту знадобилися неабиякі зусилля та координація. Тетяна наголошує, що успіх став можливим завдяки злагодженій роботі команди.
-Одна я б ніколи цього не зробила, – каже рекордсменка. – Звичайно, була команда, в нас було близько 15 шеф-кухарів. Ми їх шукали по всій Україні, приїжджали допомагати нам.
Після фіксації рекорду піцу, як того вимагають правила, безплатно роздали мешканцям міста.
Ще одним яскравим досягненням пані Тетяна став торт-морозиво довжиною 11 метрів 60 сантиметрів, створений 12 червня 2022 року до Дня захисту дітей. Цей рекорд було здійснено у парку Зелений Гай. І запам’ятався він не лише розміром.
– Він унікальний саме тим, що ми зробили торт-морозиво у 30-градусну спеку, — ділиться Тетяна. – І воно не розтануло. Цим рекордним десертом ми пригощали містян, що гуляли у парку.
Щоб зберегти морозиво, команда застосувала інноваційний підхід.
– Випікалася бісквітна основа, – пояснила пані Тетяна. – На неї викладалось морозиво, пломбір без жодних домішок. А зверху ми придумали ноу-хау, щоб у таку спеку зберегти торт і морозиво не тануло, ми зробили меренгу.
Цей проєкт став справжнім викликом, але результат перевершив очікування. Торт-морозиво не лише витримав спеку, але й став окрасою свята, принісши радість дітям і дорослим.
Незважаючи на вже досягнуті вершини, Тетяна не планує зупинятися. Вона сповнена ентузіазму і готова до нових викликів. Її енергія та пристрасть до кулінарії надихають не лише колег, але й усіх мешканців Дніпра, які мали змогу скуштувати результати її рекордних проєктів.
У серпні 2021 року, на День Незалежності України, Дніпро увійшов до Книги рекордів України, створивши найдовший суші-сет у формі національного прапора довжиною 15,7 метра. Ініціаторкою цього унікального проєкту стала Вікторія Суходольська, засновниця громадської організації Sport and Health City.
Ідея створення рекордного суші-прапора народилася в межах фестивалю здоров’я. Вікторія Суходольська, натхненниця проєкту, прагнула поєднати мистецтво кулінарії з національною гордістю.
– Я стала ініціаторкою цього рекорду, – розповідає Вікторія Суходольська. – Потрібно було викласти 15 метрів суші. На території Прибережного скверу протягом двох з половиною годин викладали їх на основу. Було використано 13,5 тисяч шматочків суші.
Цей амбітний задум вимагав ретельної підготовки. Суші готувалися не на місці проведення фестивалю, а на виробничих потужностях компанії-партнера, щоб забезпечити якість і свіжість продуктів.
– Під час підготовки рекорду виникали певні складнощі, – розповіла пані Вікторія. – Фестиваль проводився влітку, і найголовніше – зберегти свіжість продукту. Адже люди будуть куштувати ці суші. Щоб уникнути використання риби в умовах спеки, ми вирішили зробити суші веганськими.
Натуральні барвники надали рису синьо-жовтих кольорів українського прапора, що зробило суші-сет не лише смачним, але й візуально вражаючим.
Представниця Національного реєстру рекордів України за допомогою спеціального пристрою зафіксувала довжину прапора – 15,7 метра. Після офіційної фіксації рекорду суші-сет став подарунком для гостей фестивалю. Усі охочі могли безплатно скуштувати шматочок рекордного прапора.
Окрім національного рекорду, цей проєкт набув глибшого значення. У подальшому Вікторія та її команда повторили створення суші-прапора, але вже з благодійною метою – зібрати кошти для Збройних сил України.
– Ми виготовили такий самий прапор і продавали суші, – розповідає Вікторія. – Акцію організували на Європейській площі у Дніпрі. З таким прапором з суші також побували у Львові та Києві. Загалом нам вдалося зібрати близько 60 тисяч гривень на підтримку наших захисників.
Ці ініціативи показали, як мистецтво кулінарії може об’єднувати людей заради спільної мети – підтримки українських захисників.
Вікторія Суходольська не зупиняється на досягнутому. Вона мріє масштабувати проєкт і встановити новий рекорд, створивши ще більший суші-прапор на стадіоні у Дніпрі.
У 2020 році у Дніпрі до Дня міста було встановлено черговий рекорд – найдовший шпагат – 753 метри. Участь у ньому взяли понад 500 дітей.
– Коли дитина сідає в шпагат і витягує ручки — це якраз півтора метра, – пояснює ініціаторка рекорду Вікторія Суходольська. – Адже саме таку дистанцію ми всі мали тримати одне від одного під час пандемії. Ми зробили цей рекорд як символ боротьби проти ковіду.
Взяти участь у рекорді могли лише спортивно підготовлені діти. Інакше й бути не могло: це ж шпагат! Вікторія відзначає, що без підтримки міської влади рекорд би не вдався. Потрібна була допомога, щоб зібрати учасників: спортивні школи, секції, танцювальні клуби — кожен вніс свою частинку.
Завдання стояло амбітне – вишикувати сотні дітей уздовж набережної, щоб кожен сів вчасно і тримав позу.
– Діти – це не суші, які можна покласти в ряд, – сміється Вікторія. – Це дуже велика відповідальність. Уявіть собі: 500 дітей треба виставити по черзі, домовитися, пояснити – і все це під відкритим небом. Мені допомогло те, що моя мама – вихователька. Вона має досвід роботи з дітьми. Бо навіть своїх тренерів діти не завжди слухають. А тут треба було зібрати, організувати, пояснити, мотивувати…
Вікторія не зупиняється на досягнутому. Вона вже замислюється про новий рекорд, цього разу гастрономічний. І знову – з думкою про дітей.
– Ми створили унікальний продукт — натуральні чіпси з яблук, – каже Вікторія. – Без хімії, без барвників. Це 99% яблучне пюре, висушене у вигляді тонких пластинок. Смачні, солодкі, але абсолютно натуральні.
Цей проєкт вона розробляла пів року. Жінка упевнена, що аналогів цьому продукту немає в Україні.
-Я хочу зробити з ними рекорд, – додала Вікторія. – Ідея проста — дати дітям альтернативу шкідливим продуктам. Ми вже готуємо солоні варіанти, щоби діти мали вибір.
І хочеться вірити, що наступний рекорд стане не менш яскравим символом нового, здорового майбутнього.
Дніпро продовжує утримувати статус міста-рекордсмена, де креативність та ініціатива жителів перетворюються на національні досягнення. Про це розповідає Олена Булах, офіційна представниця Національного Реєстру Рекордів України.
За її словами, Дніпро та область протягом багатьох років лідирують у питанні встановлення рекордів.
– Кількість рекордів у Дніпрі наразі мені невідома, тому що ми підбиваємо ці підсумки лише тоді, коли формуємо друк книги, – зазначає представниця реєстру. – На жаль, під час війни ми її не видаємо. Я можу сказати лише, що станом на осінь 2021 року на Дніпропетровщині було зафіксовано 124 рекорди, і область посідала друге місце після Київської за кількістю рекордів.
Проте, навіть у часи війни, дніпряни продовжують встановлювати рекорди. Тож ця кількість стрімко зростає.
– Наша нація дуже унікальна, – зазначає Олена Булах. – Вона не впадає у депресію, навпаки, вона робить цікаві рекорди у сфері творчості, спорту, гастрономії, зайвий раз підкреслюючи нашу ідентичність.
Олена Булах виділяє один із найяскравіших недавніх рекордів Дніпра – дванадцятигодинний спортивний марафон.
– Його проводили хлопці, спортсмени з ЗСУ, вони віджималися на брусах і присвятили цей марафон підтримці волі та сили українського народу, – повідомила пані Олена. – Хлопці робили це в пам’ять про свого побратима.
Представниця реєстру підкреслює різноманітність рекордів у Дніпрі.
– Рекорди міста Дніпра дуже креативні, – підкреслила Олена Булах. – Це нестандартні рекорди, це рекорди з викликом. Наприклад, взимку мене дуже вразив один творчий рекорд, який організувала дитяча студія. Вони співали пісню про Різдво.
За словами Олени Булах, Дніпро вирізняється любов’ю до масштабних проєктів.
– Тут завжди нестандартний креативний підхід, – додає представниця реєстру рекордів. – У Дніпрі люблять не мікрорекорди, а великі масові масштабні рекорди, про які потім ще довго говоритиме вся Україна.
Крім того, Олена Булах наголошує на концентрації ініціативних людей у Дніпрі.
– У Дніпрі, повірте, дійсно велика концентрація дуже творчих, дуже ініціативних людей, тому що Дніпро завжди був столицею бізнесу, – вважає Олена Булах. – Тут завжди різнопланове ведення бізнесу. Розвинений агросектор, фінансовий сектор і сектор нерухомості. Це пояснює, чому місто генерує стільки креативних ідей.
Встановлення рекорду – це складний процес, який вимагає ретельної підготовки.
– Встановити рекорд не так просто, – запевняє Олена Булах. – Для того, щоб рекорд узагалі відбувся, спочатку треба його придумати, потім подати заявку до київського офісу, там розглянуть цю вашу заявку і скажуть, наскільки ваш рекорд унікальний. Там же вам дадуть відповідь, чи був уже такий рекорд, чи ні. Якщо подібний рекорд був, то ви повинні “побити” попередній.
Якщо рекорд унікальний, його розглядають до дрібниць. Також у кожного рекорду своя специфіка вимірювання.
– У нас є своє спеціальне обладнання, – пояснює представниця реєстру рекордів. – Деякі рекорди ми вимірюємо через фіксацію, через лічильник, деякі – курвіметром, деякі – рулеткою, деякі – зважуванням. Тобто все залежить від того, який рекорд ініціатор хоче встановити – за вагою, довжиною, шириною, тривалістю, залежно від цього й обирається відповідна одиниця вимірювання.
Наводячи приклад свого першого рекорду, Олена Булах розповідає про тонкощі та креативний підхід.
– Складність рекорду полягала в тому, що неможливо було зважити пряник, який мав площу 46 квадратних метрів, – пояснила пані Олена. – Ми пішли на те, що використали дуже своєрідну систему. Ми через кафедру математики зробили запатентовану площу цієї неправильної фігури. Потім взяли у трьох місцях по квадратному дециметру пряника, зважили середнє арифметичне, помножили на площу. І це також було авторитетним розумінням вимірювання.
Для спортивних рекордів, як віджимання, рахують години та повторення.
– Хлопці, коли віджималися, ми стояли, рахували години і кількість віджимань, – додала представниця реєстру рекордів. – Тому кожен рекорд унікальний, але для того, щоб його встановити, потрібно витратити дуже багато сил, мати величезне бажання і бути впевненим у кінцевому результаті.
Олена Булах закликає дніпрян, які планують встановити чергові рекорди, більше цікавитись історією свого міста.
– У Дніпрі є величезна кількість цікавих пам’ятників, – пояснила представниця реєстру. – Наприклад, мало хто знає, що у місті є пам’ятник кенгуру та будинок із кам’яними жабами. Якщо ми не пізнаємо своє минуле, ми не зможемо передати його наступним поколінням. Тож я бажаю всім дніпрянам бути наполегливими у вивченні історії, відкривати нові факти та ділитися ними, адже це формує унікальну культуру нашого міста-мільйонника.
Дніпро – це не лише місто бізнесу та ініціатив, а й осередок креативності, де рекорди стають частиною національної гордості. У День міста варто згадати ці досягнення та надихнутися на нові.
Фото НМ та з особистих архівів героїв та героїнь статті.
Раніше ми писали: Професор з Дніпра став рекордсменом України.
Категорія: Інтерв'ю, Конкурси, Новини Дніпра, Райони Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня, Унікальний Дніпро, Фотогалерея
Позначки: Головне, Дніпро, Рейтинг
