Дніпро дивує й захоплює. Місто народилося на берегах великої ріки й стало центром промисловості, науки та культури. Тут сходяться минуле й майбутнє, зберігається історія козацького степу й водночас зростають найсучасніші архітектурні комплекси. Журналістка “Наше місто” відправилась у незвичайну мандрівку – щоб зібрати своєрідний каталог рекордів Дніпра. Це історії про найбільші й найменші, про найдавніші й найновіші, про найвищі й найдовші об’єкти, що стали символами нашого міста.
Я гуляла містом декілька днів, шукаючи для вас найцікавіші місця. Ось переді мною на Монастирському острові, височіє монумент, який і відкриє список дніпровських рекордів. Це найвищий у світі пам’ятник Тарасу Шевченку.
Вибір місця розташування був не випадковим. Монастирський острів – легендарна локація, оповита легендами. Його було видно ще з набережної, звідки я прямувала до статуї. Висота самої скульптури становить 9,5 метра, а постаменту – ще 10,5 метра, тож у сукупності пам’ятник сягає понад 20 метрів. Вага чавунної фігури – близько 55 тонн.
Він був урочисто відкритий 5 листопада 1959 року, на найвищій точці острова. Робота Івана та Валентина Знобів та архітектора Лева Ветвицького вражає масштабом і силою образу — суворий, спрямований вперед погляд поета на дніпрові пороги, гармонійно вписується в краєвид міста.
Гуляючи Кельнським бульваром зустрічаю його – Атлант, одна з найбільших в світі бронзових скульптур висотою понад 7 метрів.
Автори, відомі українські митці Єгор та Микита Зігура, прагнули створити не звичайний декоративний об’єкт, а символ. Він зовсім не схожий на втомленого титана з давніх міфів: тут він борець, який розриває кайдани.
Скульптуру встановили у 2012 році на Кельнському бульварі – сучасній пішохідній зоні в центрі Дніпра.
Біля стін Університету митної справи та фінансів я натрапила на крихітну бронзову книжечку — «заліковку». Це частина проєкту «Відчуй Дніпро», започаткованого у 2017 році. Вона належить до найменших пам’ятників міста, адже вся серія мініскульптур має висоту лише до кількох десятків сантиметрів. Усього їх у Дніпрі вже сімнадцять, і кожна розповідає якусь історію міста. Я дивлюся на цю «заліковку» й ловлю себе на думці: мої студентські роки минули переважно дистанційно, без живого спілкування з одногрупниками і метушні перед заліками. Навіть свою заліковку я бачила лише двічі за 4 роки.
Проєкт “Відчуй Дніпро” має туристичний маршрут: мешканці та гості можуть відшукати всі скульптурки й пройти своєрідний квест містом. Це не лише інтерактивний формат для відвідувачів, а й важлива частина ідентичності Дніпра. І є ще одна деталь, яка здається неймовірно милою: у кожній із цих мініскульптур ховається котик. Тут він теж причаївся і знайти його трохи складніше, ніж на інших мініскульптурах. А ви знайдете?
Я виходжу до ріки й бачу, як набережна простягається вздовж берега — довга стрічка, що тягнеться понад двадцять кілометрів. Це ще один рекорд – найдовша набережна в Європі, і в цьому є щось величне. Тут завжди є рух: ранкові бігуни, діти на самокатах, закохані пари з кавою. Але найбільше вражає сам простір. З одного боку — сучасні кафе, майданчики, навіть аквапарк. З іншого — широченна ріка, яка нагадує, що саме вона дала місту життя.
Тут проходять головні свята, концерти та фестивалі. Набережна стала улюбленим місцем не лише дніпрян, а й гостей, які приїжджають у місто.
Там же з набережної можна побачити «Парус» — недобудований хмарочос, що вже багато років стоїть на березі. Колись він був символом занепаду: бетонна коробка з сумною історією, що так і не змогла стати архітектурною родзинкою міста.
Але у 2014 році його фасад прикрасили гігантським тризубом заввишки у 16 поверхів. Тепер ця будівля стала частиною міського пейзажу зовсім в іншому сенсі. Це найбільший герб України в країні, і коли дивишся на нього зблизька, він дійсно вражає масштабом.
Там же з набережної також видно і Мерефо-Херсонський міст.
Його важко сплутати з будь-яким іншим: довга низка арок тягнеться понад водою. Відкрили міст у 1932 році, і він одразу став рекордним — першим у світі залізобетонним мостом такого масштабу й найбільшим арковим мостом в Європі. Його довжина понад 1600 метрів, а утримують конструкцію 35 арок, які зливаються в єдиний плавний малюнок. Він є важливою транспортною артерією для залізниці й автомобілів, але водночас він є архітектурною візитівкою Дніпра і одним з найцікавіших дніпровських рекордів. Дивишся на нього й розумієш, що цей міст крутезна пам’ятка, яка з’єднує не лише береги, а й різні епохи в історії міста.
А якщо втомився гуляти і розглядати прибережні рекорди міста, можна рекордно відпочити. Там же, неподалік Монастирського острова, розташована «Сімейна лавка» – найдовша лавка в Україні. Її довжина становить 60 метрів, що дозволяє вмістити одночасно сотні людей: великі родини, групи туристів чи компанії друзів.
Цей артоб’єкт з’явився завдяки ініціативі компанії “Київстар”, яка не лише профінансувала встановлення лавки, а й зробила її частиною сучасного міського простору. На «Сімейній лавці» працює безкоштовна Wi-Fi-зона: усі охочі можуть підключитися до мережі.
У самому центрі міста переді мною виростає культурно-релігійний центр «Менора» — комплекс, який важко оминути поглядом.
Сім веж, що символізують стародавній світильник, піднімаються вгору, і найвища сягає 77 метрів. Загальна площа цього комплексу понад 50 тисяч квадратних метрів. Це робить його найбільшим єврейським центром у світі.
Відкрили «Менору» у 2012 році, й відтоді вона стала місцем зустрічей і подій: тут є музей, конференц-зали, готель, ресторани й найбільша синагога України. Стоячи біля її підніжжя, я відчуваю величний масштаб архітектури та особливу атмосферу — тут завжди людно, а комплекс нагадує про багатонаціональність і відкритість Дніпра.
Повертаючись додому через вокзал, я щоразу проїжджаю повз метро і згадую, що це теж своєрідний парадоксальний рекорд Дніпра. Наш метрополітен — найменший в Європі: його довжина всього 7,8 кілометра і він має лише шість станцій. Його маршрут простягається від залізничного вокзалу до житлового масиву Комунар, охоплюючи лише невелику частину міста.
Відкрили його у 1995 році, й відтоді він став четвертим метрополітеном в Україні, інші в Києві, Харкові та Донецьку. Для багатьох мешканців це зручний спосіб дістатися з житлових масивів до вокзалу, але у масштабах континенту він виглядає майже іграшковим. Місто вже багато років намагається добудувати нові станції, які мали б нарешті вивести підземку до центру Дніпра. На жаль, планам завадила війна. Вірю, колись станцій у нас стане більше.
Окрім метро на шляху додому я зустрічаю ще один рекорд – Дніпровський автовокзал, який вважається найбільшим на сході України. Його площа, пасажиропотік і кількість напрямків перевищують показники більшості аналогічних об’єктів регіону.
Автовокзал став транспортним вузлом, який пов’язує Дніпро з десятками міст України та ближнього зарубіжжя. Це ще один приклад того, як місто поєднує масштабну інфраструктуру з локальними особливостями. А ще, подейкують, на нашому автовокзалі продається найсмачніша в місті шаурма. Це можна вважати рекордом?
Ще один урбаністичний рекорд Дніпра – дев’ятиповерховий будинок на проспекті Героїв, відомий під назвою «Китайська стіна».
Їхати до нього далеченько, але, думаю, воно того варте. Його довжина перевищує кілометр, а кількість під’їздів налічує аж 36. Це робить його найдовшим житловим будинком в Україні.
Зведений у 1970-х роках, він став символом радянської епохи масового житлового будівництва. Його архітектурна ідея була простою: створити величезний житловий масив, який міг би вмістити тисячі сімей.
Сьогодні «Китайська стіна» є не лише житловим об’єктом, а й феноменом міської культури. Вона отримала народну назву через свої масштаби, що нагадують велику китайську стіну. Для мешканців Дніпра цей будинок став своєрідним містом у місті, із власною інфраструктурою, двориками й навіть легендами. Мені особисто він нагадав мурашник, просто дуже чіткої геометричної форми.
Є в Дніпрі ще одна унікальна пам’ятка, на яку зараз, нині, так просто не подивитись. У Дніпровському національному історичному музеї імені Дмитра Яворницького зберігається справжній скарб – колекція кам’яних баб.
Це антропоморфні стели, створені кочовими народами степів від скіфів до половців. Їхня висота варіюється від одного метра до трьох, і кожна з них має власні риси: іноді це жіночі фігури, іноді – воїни із зброєю чи чашами.
Сьогодні колекція налічує понад 80 експонатів, що робить її найбільшою у світі. Вона унікальна ще й тим, що відображає кілька культурних епох одразу: скіфську, сарматську, тюркську, половецьку. Кам’яні баби не лише археологічні артефакти, а й символ степової цивілізації, яка колись панувала на території України.
Колекцію почав збирати Дмитро Яворницький, відомий історик, археолог і популяризатор козацької спадщини. Він вважав, що кам’яні баби є «сторожами степу», які зберігають пам’ять про предків. Для Дніпра це – археологічний рекорд, що підкреслює зацікавленість міста у збереженні історичної спадщини.
Але зараз кам’яні баби, принаймні ті, що стояли на вулиці музею одягнені в кевлар. Їх помістили в спеціальні кевларові кейси, аби захистити унікальну культурну спадщину від російських обстрілів.
Сучасний Дніпро активно впроваджує інновації. Одним із таких прикладів є житловий комплекс NEBO, який має найбільший медіафасад в Україні. Це величезний LED-екран, інтегрований у фасад будинку.
Його площа – 4400 квадратних метрів, а основою стали близько 20 тисяч керованих медіамодулів. Фасад може транслювати відео, анімацію, світлові шоу, перетворюючи будівлю на справжній медійний об’єкт.
Особливість технології полягає в тому, що світло не потрапляє у квартири мешканців. З вулиці фасад виглядає як гігантський екран, але зсередини це звичайна стіна. Такий підхід дозволяє поєднати комфорт проживання й ефективність міського простору.
NEBO став символом нового обличчя Дніпра – міста, яке вміє не лише берегти історію, а й рухатися в ногу з технологіями.
До Дня міста хочеться сказати: ми пишаємося Дніпром не лише за рекорди, а й за людей. Саме вони надають цим пам’яткам життя, саме вони роблять місто сильним і красивим. Нехай Дніпро й надалі залишається містом контрастів, але завжди – містом любові, свободи й натхнення.
Категорія: Новини Дніпра, Тема дня, Унікальний Дніпро
