День бібліотек в Україні традиційно святкується 30 вересня. Бібліотеки – одні з найстаріших в світі споруд і тисячоліттями користувались попитом. Проте не зараз, коли смартфон у кишені часто замінює і довідник, і розваги, і навіть книжкову полицю. Якщо старше покоління ще приходить за доступною літературою, то з новими поколіннями складніше. Тож що сьогодні можуть дати бібліотеки молоді? Чи здатні вони залишатися місцями, куди хочеться приходити, проводити час, вчитися й знаходити однодумців? Кореспондентка “Нашого міста” пірнула в читацькі бульбашки Дніпра.
Щойно переступаєш поріг Центральної міської бібліотеки, розумієш: це точно головний осередок читання у місті! Просторі коридори, що ведуть углиб, величні сходи з одного поверху на інший, високі стелі та величезні вікна, концептуальні картини і плакати, що прикрашають стіни, створюють атмосферу привабливого книжкового всесвіту.
Директорка закладу Юлія Бардукова одразу розставляє акценти:
– Молодь, яка ходить і читає книги є. Вони беруть доволі дорослу літературу і винятково українською мовою. Це принципова позиція. Якщо пенсіонери ще можуть брати російськомовні книжки, то молодь – тільки українські видання!
Розклад заходів виглядає насиченим. До прикладу, восени у бібліотеці щороку відбуваються концерти до Дня пам’яті Кузьми Скрябіна, осінні святкування на кшталт «гарбуз-паті», працюють літературні та мовні клуби. Для молодших відвідувачів і студентів бібліотекарі вигадують квести по всій будівлі. Потрібно відшукати певні видання у різних залах і повернутися з ними до організаторів.
– Це і гра, і зарядка. Бо ж треба підніматися й спускатися з першого на шостий поверх, шукати книги серед сотень полиць.
Бібліотека надає молодим людям можливість працювати у власному ритмі: розгорнути ноутбук, під’єднатися до Wi-Fi. В читальных залах затишно і тихо – чудова альтернатива кав’ярні.
Раз на місяць у великій залі мистецтв відбуваються кінопокази українського кіно. Це мистецька подорож у світ класики, яка приваблює різні покоління.
Окремо варто згадати послугу, що стала популярною саме серед молоді, – оренду залів для фотосесій. Тут не йдеться про спеціально облаштовані фотозони: сама будівля з її величними коридорами, архівними сховищами й панорамними вікнами є чудовим фоном.
– До нас часто приходять робити фото для випускних альбомів, – каже Юлія Бардукова. – Приходять і парами, і невеликими групами. Попит величезний, і це переважно молоді люди.
Мій шлях далі веде у відділ дитячої та підліткової літератури, де на полицях красуються яскраві обкладинки. Бібліотекарка Людмила Деркачова охоче розповідає про найпопулярніше серед підлітків:
– Комікси й манги (манга – вид азійського коміксу) – це наші «гарячі пиріжки». Книжки про Minecraft (дуже популярна комп’ютерна гра) розлітаються одразу, “Гаррі Поттер” завжди залишається класикою, а є навіть такі манги, як “Токійський гуль”. Ми замовили ще цілу низку популярних манг і китайських ранобе (китайські романи). Є й українські комікси, наприклад, про пса Патрона.
Людмила згадує минуле літо, яке стало справжнім випробуванням для працівників відділу:
– Через шкільну програму був справжній аншлаг. Приїздили навіть із області, щоб взяти книжки. Ми змушені були видавати їх лише на тиждень, щоб усі встигли прочитати. По суті, через нас пройшло до тисячі дітей. І це було неймовірно приємно: вони обговорювали сюжети, ділилися враженнями, сперечалися. Це живе спілкування, якого так бракує після ковідної та воєнної ізоляції.
Я переходжу у відділ іноземної літератури. На полицях тут – зарубіжна класика, сучасні романи, товсті словники. Серед цього різноманіття молодь шукає щось своє. Бібліотекарка пані Вікторія ділиться спостереженнями:
– Щодня приходить по 30–40 студентів. Найчастіше беруть детективи, фантастику, навчальну літературу. А ще у нас працює розмовний клуб англійської мови. Щосуботи збирається молодь, щоб попрактикувати англійську. Це шанс підтягнути мову і знайти друзів.
Її слова підкреслюють ще одну особливість бібліотеки: вона залишається місцем не лише для читання книжок, а й для практики комунікаційних навичок. У клубі збираються ті, хто вивчає мову і хоче познайомитися з новими людьми.
Окрім всього, бібліотека облаштована укриттям, в яке можна потрапити цілодобово, адже ключі у чергового. Тож в бібліотеці вам може бути не тільки цікаво, а й безпечно.
Молодь тут не завжди заповнює всі поверхи, але коли заходиш сюди, стає зрозуміло: бібліотека досі може дати більше, ніж просто книжку. Вона дарує атмосферу, досвід, живий контакт і той самий простір, де хочеться залишитися трохи довше.
Бібліотека на Червоному Камені існує з 1984 року. На перший погляд звичайна районна філія, але вже з перших кроків розумієш: тут не стоять на місці. Атмосфера книжкової класики поєднується з сучасними форматами дозвілля. Завідувачка Людмила Манзуренко наголошує: головна мета колективу – постійно трансформуватися й бути цікавими для молоді.
– Ми постійно запроваджуємо щось нове. Влітку виходили на майданчики, проводили бібліопікніки. Приваблювали і молодь, і їхніх батьків. А нещодавно ми започаткували нові інтерактивні проєкти, які прекрасно працюють. З відвідувачів у нас близько 60% саме молоді люди, – розповідає завідувачка.
Бібліопікніки проводять просто неба, на подвір’ях шкіл чи у дворах житлових масивів. Там лунає музика, відбуваються руханки, вікторини, майстер-класи з виготовлення саморобок і спільні читання. Головне правило – локації завжди поруч із укриттям, щоб у разі тривоги можна було безпечно перервати захід. Ця традиція триває вже третій рік поспіль і стала справжньою візитівкою бібліотеки.
У стінах самої бібліотеки теж не бракує подій. Одним із яскравих прикладів став ярмарок «Читанковерт». Тут можна обміняти книжки на іграшки чи навіть кімнатні рослини. Для переселенців це стало нагодою долучитися до життя громади й познайомитися з бібліотекою. Були виступи учнів музичної школи, майстер-класи з декорування рослин, екскурсія залами.
Окремий магніт для молоді – ігротека. Пані Людмила розповідає:
– У нас багато настільних ігор: стратегічних, економічних, класичних. Найбільше захоплення викликає «Дніпрополія» – місцева версія «Монополії». Граючи, молодь дізнається про нашого земляка Дмитра Яворницького та його внесок у розвиток регіону. Є й улюблена «Мафія», і «Happy Farm» – усе, що на слуху.
Гра перетворює бібліотеку на клуб для компаній. Підлітки й дорослі збираються командами, знайомляться, жартують, сперечаються, а бібліотекарі виступають у ролі модераторів. Атмосфера легка й невимушена. Такі вечори стають місцем, де народжується дружба й нові ідеї.
Не менш цікавою для молодих відвідувачів є «Промова» – розмовний клуб української мови. Його заняття нагадують інтерактив: учасники виконують завдання, розігрують сценки, дізнаються щось нове про традиції й культуру. Це не сухий урок, а жвавий і веселий процес.
– Тут приходять різні люди, але молоді до 35 років найбільше, – каже бібліотекарка. – Це простір, де люди можуть віднайти себе як українця, як людини, яка хоче спілкуватися українською мовою, хоче дізнатися про свої корені, про традиції українські.
Ще одна несподіванка – ретромузей «Кнопка часу». Це місце стало своєрідним мостом між поколіннями.
Тут зібрана техніка минулих десятиліть: касетні плеєри, перші дискети, телефони з дисковим набором. Старші відвідувачі впізнають речі з молодості й діляться спогадами.
– Молодь дивується, коли дізнається, що на дискету можна було записати лише кілька кілобайтів інформації, коли зараз навіть одна пісня важить більше, – посміхається Ірина Іваннікова, головний бібліотекар.
Втім, головна цінність бібліотеки лишається незмінною – книги. На полицях з’являються сучасні новинки: нон-фікшн, переклади українською, твори популярних українських і зарубіжних авторів. Молоді читачі часто стають у чергу, щоб отримати книжку, про яку щойно написали у соцмережах чи яку рекламують книгарні. Є окремий відділ підліткової літератури, де особливим попитом користуються фантастика, фентезі та пригоди. Хоча манг тут небагато, бібліотекарі зізнаються: замовлення на популярні азійські видання і китайські ранобе зростають, а деякі назви вже у списку закупівель.
Мистецький складник теж важливий. У бібліотеки є власна артгалерея. Місцевий художник Анатолій Меньків регулярно виставляє тут свої роботи. Час від часу до експозицій долучаються й інші митці. Є навіть виставки малюнків військових, які проходять реабілітацію. Для когось це арттерапія, для відвідувачів – нагода відчути глибину переживань, що стоять за кожною картиною.
Провідний бібліотекар відділу художньої літератури Тетяна Олександрівна веде мене до зони сімейного відпочинку. Тут є дитячий куточок із іграми, м’якими іграшками й яскравими книжками. Малеча захоплено складає кораблики чи готує страви на дитячій кухні, а мами тим часом можуть спокійно вибрати книги або перепочити. Такі зони дають змогу проводити час усією сім’єю.
– Ми намагаємось створювати локації зручні для читачів: окремо виділена література для підлітків, сучасні українські автори, комікси, перекладні романи українською. Є й книжки англійською мовою – від дитячих ілюстрованих до серйозних романів. Все це розраховано на молодь, яка шукає різні формати, – пояснює бібліотекарка.
Особливістю бібліотеки стали й тематичні інсталяції. Наприклад, до Всесвітнього дня моря тут оформили виставку в морському стилі і зробили майстер-клас з паперовими корабликами. Діти писали на них назви вигаданих суден – від «Титаніка з сердечками» до «Доставки піци».
Ця бібліотека – приклад того, як сучасний заклад може стати серцем громади.
У самому серці Дніпра, біля історичного музею, знаходиться місце, яке вже понад два десятиліття відкрите для молоді та всіх, хто прагне зануритися в англомовний світ. Це інформаційний центр «Вікно в Америку», створений при іноземному відділі обласної наукової бібліотеки ще у 2004 році. Тоді він став справжнім подарунком від посольства США: новенькі комп’ютери, доступ до інтернету, колекція англомовних книг і добірка кращих голлівудських фільмів. Для свого часу це було революційно – сюди приходили студенти, щоб користуватися безплатним інтернетом, переглядати ліцензійні DVD і спілкуватися з носіями мови.
Пані Світлана Усенко, керівниця центру, розповідає, що у перші роки «Вікно в Америку» стало справжнім майданчиком міжнародного діалогу:
– До нас приходили американці, британці, французи. Усі, хто володів англійською, ділилися з українцями своїм досвідом. У нас діяв клуб «Добра розмова», де можна було вільно практикувати мову. Це був унікальний досвід.
Згодом діяльність центру розширилася. Тут і сьогодні проводять мовні клуби, зустрічі з носіями мови, цікавими людьми, кінопокази. Ліцензійна колекція фільмів, отримана від посольства, включає сто найкращих голлівудських стрічок усіх часів. До неї додають і сучасні фільми, тож молодь має змогу дивитися класику й новинки англійською мовою на великому екрані.
Особливою популярністю користуються настільні ігри, які й зараз доступні всім відвідувачам.
– Вони побудовані так, щоб під час гри практикувати англійську, – пояснює пані Світлана. – «Яблука до яблук», «Табу», сучасні набори за мотивами «Дюни» – молоді цікаво грати й водночас вивчати лексику, будувати речення, тренувати навички спілкування.
Війна внесла свої корективи. Іноземці вже не можуть так вільно приїжджати до Дніпра, і зустрічі з носіями мови стали рідкістю. Але команда центру не зупиняється. Вони проводять онлайн-уроки через Zoom, організовують лекції про американські традиції та свята, говорять про академічну доброчесність і медіаграмотність.
– Молодь зараз живе в потоці інформації, – пояснює пані Світлана. – Тому ми приділяємо увагу розвитку критичного мислення. Це вміння аналізувати й відділяти правду від маніпуляцій.
Соціальні мережі стали головним майданчиком комунікації. Саме там можна знайти анонси подій і відчути підтримку від друзів центру з-за океану. Американські професори, які раніше відвідували «Вікно в Америку», сьогодні залишають теплі коментарі під публікаціями. Для працівників це доказ: робота центру потрібна.
– Наш центр завжди був відкритий для молодих людей, – додає Світлана Усенко. – Тут можна і повчитися, і знайти друзів, і навіть реалізувати власні ініціативи. Якщо студентські організації чи молоді митці потребують простору для зустрічей чи виставок, ми готові його надати.
І, справді, за ці роки «Вікно в Америку» стало не просто куточком іноземної літератури, а культурним мостом, де молоді дніпряни знаходять натхнення, знання і впевненість у власних силах.
Коли я домовлялася про інтерв’ю з відомою дніпровською блогеркою Людмилою Ланько, яка веде в тіктоці популярний блог про книги, мені було цікаво: як виглядає сучасна книжкова молодіжна культура. За словами пані Людмили, хоч у багатьох склалося враження, нібито молодь більше не читає, це зовсім не так.
– У моїй книжковій бульбашці дуже багато людей обожнюють книжки, – розповідає пані Людмила. – Я навіть дивуюсь, коли чую думку, що у Дніпрі чи деінде книги втратили актуальність. Насправді молодь читає, і читає багато.
Пані Людмила заснувала власний книжковий клуб, який двічі на місяць збирає близько десяти учасників. Це компактний формат, бо так легше обговорювати твори.
– Найчастіше приходить молодь від 20 років і старші, – пояснює буктокерка. – Інколи є і 14+, якщо ми обираємо популярні фентезі-книги. Але здебільшого це вже дорослі читачі, які хочуть якісної літератури.
За словами Людмили, найбільше молодь цікавлять жанри фентезі та роментезі (романтичне фентезі), а також азійська література, що стає трендом у світі. Китайські ранобе та маньхуа ще не повністю завоювали бібліотеки, але читацький запит на них зростає.
Ми поговорили й про те, чому молодь не часто ходить до бібліотек.
– Проблема в тому, що досі у фондах є багато російських книжок, – каже Людмила Ланько. – А от сучасної української літератури, особливо популярної, бракує. Через це молоді здається, що в бібліотеці немає нічого нового. Насправді ж фонди поповнюються, але інформація про це не завжди доходить до потенційних читачів.
Вона навіть особисто приносила до бібліотек власні книги, щоб розширити вибір.
– Якщо люди будуть ділитися прочитаним, якщо видавництва і книгарні теж передаватимуть бібліотекам примірники, асортимент стане різноманітнішим. І тоді молодь точно буде приходити частіше.
Ще одна порада від буктокерки – активна присутність бібліотек у соцмережах.
– Я знаю приклад бібліотеки в Самарі, яка веде Instagram, – ділиться вона. – Вони постять усі новинки, і завдяки цьому я сама дізналася про їхній сучасний фонд. Молодь бачить знайомі обкладинки і приходить.
Наприкінці нашої розмови я попросила Людмилу назвати кілька книжок, які сьогодні найпопулярніші серед молодих українців. Вона без довгих роздумів перелічує:
– «Четверте крило» Ребекки Ярост, «Зайчик» Мони Ават, «Наречена» Алі Гейзелвуд, «Одного разу розбила серце» Стефані Гарбер, нова частина «Голодних ігор» Сюзанни Колінз «Світанок перед жнивами». А ще дуже популярна авторка – Емілі Генрі, її романтичні книги завжди в топі.
Отже, наша молодь читає. Але для того, щоб книгочитання стало модним трендом, бібліотеки мають стати сучасним простором для культурного обміну, а не святинею, в якій і говорити і дихати – страшно.
Усі ці приклади доводять: наше місто змінюється, стає більш відкритим і гнучким до потреб молоді. Бібліотеки, культурні простори, книжкові клуби і навіть соцмережі формують нове середовище, де читання поєднується з комунікацією і розвитком. Адже молодь шукає знань й натхнення у зручних для неї формах.
День бібліотек у цьому сенсі – лише привід ще раз нагадати собі: культура живе там, де її люблять і підтримують, і від кожного з нас залежить, якою вона буде завтра.
Категорія: Новини Дніпра, Новини Культури Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Дніпро, Україна Росія війна
