Нещодавно Кабмін презентував законопроєкт про Державний бюджет України на 2026 рік. У проєкті, зокрема, передбачено 2,8 мільярда гривень на освіту — кошти планують спрямувати на реформу Нової української школи (НУШ), розвиток предмета «Захист України» та створення сучасних STEM-лабораторій.
Однак, як зазначає громадський активіст Михайло Шнайдер на своїй Facebook-сторінці, за красивими формулюваннями ховається інша реальність: значна частина коштів може не дійти до освітніх закладів, а осідати в кишенях наближених компаній.
За його словами, державна система електронних аукціонів створювалася як інструмент прозорих онлайн-аукціонів і чесної конкуренції. Електронний майданчик для державних закупівель позиціонується як зручна платформа, де «система унеможливлює маніпуляції». Та на практиці все виглядає інакше.
Щоб потрапити на майданчик, постачальник має пройти кваліфікацію, яка формально триває до 10 робочих днів. Насправді ж процедура часто затягується на місяці. Тим часом новостворені ФОПи та ТОВи — зі статутним капіталом у 1000 гривень, без виробництва і з кількатижневим досвідом — отримують доступ до державних закупівель. Чому все працює саме так? «Відповідь очевидна: тому що комусь дуже треба», — стверджує Шнайдер.
На думку добросовісних учасників ринку, така тендерна піраміда пов’язана з посадовими особами відповідальними за освітню та економічну політику.
Схожі висновки зробило й видання «Інформатор» у власному розслідуванні.
Журналісти виявили схему, яка працює роками: масовий імпорт китайських товарів, що «перетворюються» на українські лише в сертифікатах Торгово-промислової палати України. Митні декларації підтверджують: обладнання постачається з Китаю, але видається за вітчизняне.
Особливу увагу обидва джерела звертають на ринок інтерактивних панелей, де обертаються сотні мільйонів гривень. Правила тендерів прописані так, що виграють лише «свої».
Компанія B-pro — один із найбільших гравців ринку. У 2025 році вона реалізувала понад 900 інтерактивних панелей і стабільно перемагає у закупівлях. Проте митні декларації свідчать: обладнання постачається безпосередньо з Китаю.
Це стосується не лише панелей, а й STEM-лабораторій, які входять до програми Ukraine Facility. Через це неможливо отримати сертифікати У-1 чи Т-1, що мали б підтверджувати українське виробництво.
«Інформатор» наводить приклад сертифіката на радіомодуль, отриманого ще у вересні 2024 року — до запуску програми Ukraine Facility. Хоча він використовувався у закупівлях 2024 року, документ досі є основою для перемог B-pro у тендерах 2025-го, фактично підтверджуючи китайське походження товару.
У договорах від різних замовників повторюється дискримінаційний пункт 2.9, який систематично забезпечує перемогу B-pro та афілійованим ФОПам і ТОВам. Вони заходять майже за номінальною вартістю, фактично граючи на боці одного постачальника.
Шнайдер та «Інформатор» наводять приклади інших компаній, які діють за схожою схемою. У митних деклараціях ті самі «українські» панелі зазначаються як імпортовані з Китаю. На кордоні — «інтерактивні панелі, країна походження — Китай», а в сертифікатах — «вироблені в Україні».
На сайті Promethean World немає згадок про українське виробництво чи нову лінійку панелей. Це — грубе порушення при видачі сертифіката У-1, коли правила «підганяють» під «своїх». Світовий бренд використовується як ширма для корупційних маніпуляцій.
Шнайдер закликав ТПП повернути декларацію виробника та відновити правила конкуренції. А «Інформатор» звертається до правоохоронних органів та СБУ з вимогою перевірити очевидні факти тендерних маніпуляцій.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, чому Торгово-промислові палати України неефективні в захисті інтересів українського бізнесу.
