Приєднання Індії на останньому саміті ШОС у Китаї до новітньої Осі Зла (Трамп зазначив – «ми втратили Індію») щось не дуже тішить, бо ще донедавна ця країна – «найбільша демократія світу» вважалася, та ще й досі вважається зразковою вільною країною, яка за критеріями демократичних свобод та інституцій навіть набагато випереджає Україну.
Гасло, винесене у заголовок цього тексту, вперше 1958 року проголосив генсек Микита Хрущов, і воно щодо індійців і росіян означає те саме, що й не менш відоме гасло «Русский с китайцем братья навек!» Історія обіймів Індії з Росією, чи то з її клоном – СРСР, дуже давня. Про часи «непорушної радянсько-індійської дружби і братерства» пригадується анекдот. Генсек Брежнєв після зустрічі з прем’єркою Індії Індірою Ганді приходить до перукарні і просить, аби йому на лобі зробили таку саму характерну плямку, як і в неї. «Леоніде Іллічу, навіщо вам це треба?» - питають його перукарі. «А мені Індіра сказала, що ти взагалі, Льонька, кльовий чувак, але в тебе тут – і показала вказівним пальцем на чоло – трохи бракує».
У мене стосовно Індії у пам’яті лишилися доволі виразні ремінісценції. В альбомі Бітлз «Rubber Soul» 1965 року Джордж Гаррісон в пісні Norvegian Wood уперше застосував звучання індійського народного інструмента ситари – це було щось! Ми, молоді бітломани, просто шаленіли від такої події, а коли в наступному альбомі Бітлів 1966 року Revolver вийшла пісня Джорджа Love You To повністю в індійському стилі, наша бітломанія переросла в індоманію: ми шалено почали цікавитись усім, що стосувалося Індії, особливо її музикою, літературою, філософією. Я, учень 9-го класу середньої школи, хуліган і трієчник, за підробним посвідченням батька свого товариша ходив у Наукову бібліотеку імені Стефаника вивчати індійську філософію. А 1968 року в життя бітломанів увійшли ще два магічні слова, пов’язані з Індією: «Махаріші» і «медитація». Та що й казати – це був надзвичайно цікавий кавалок нашого життя.
Що ще індійського можна пригадати з так званої епохи застою в СРСР? Художні фільми, слізливі й сентиментальні до отупіння, але які так добре достукувалися до ментальності примітивного гомо-совєтікуса. У цих фільмах не було жодної ідеології, яка би проповідувала «капіталістичний спосіб життя», навпаки була присутня апологія бідності, що дуже гарно вписувалося в комуністичну пропаганду. Індійські тупі фільми для совків були насправді культовими.
Та й взагалі в совку від кінця 1950-х і напевно до кінця 1970-х, здається, панувала мода на все індійське. Пісні з індійських фільмів співали на подвір’ях, на весіллях, дівчата намагалися копіювати індійські танці, особливо «танець живота». Раптом всі кинулися займатися «індійською йогою», дуже круто було сидіти у «позі лотоса» або робити вправу, коли на животі утворювалася «хвиля» чи «смужка» з м’язів, яка ніби перекочувалася з одного боку на інший. Перше вегетаріанство у совку, здається, теж мало індійське походження.
Дуже популярним був звісно ж дефіцитний, як і усе нормальне у совку, індійський чай «зі слоном», особливо вищий сорт, індійський сік манго, який продавався лише у валютних магазинах типу «Берізка» чи «Каштан». У студентських гуртожитках, здебільшого дівчата, клеїли на стінах плакати з індійськими кіноакторами, актрисами і богинями. Дівчата й жінки носили індійський одяг – сарі, дуже полюбляли різні індійські браслети, перстеники, кульчики.
Радянський Союз імпортував індійські товари: тканини, парфуми, косметику, особливо запам’яталося смердюче мило «Maharani». Дуже популярними й модними були індійські металеві вази з візерунком, індійські светри, сорочки, інший одяг, який був незрівнянно вищий за якістю, аніж вироби «країни - будівника комунізму». 1976 року мій батько придбав за неймовірно високою ціною - 90 рублів (і це була не спекулятивна, а офіційна державна ціна) дефіцитний індійський зелений, дуже грубий і теплий светр, який подарував мені на 25-річчя. Коли мені виповнилось 50, на мене чекала справжня несподіванка: батько витягнув зі шафи і подарував мені точнісінько такий самий новий індійський светр, виявляється тоді він купив їх два. В мене ще була зелена сорочка «Miltons» індійського виробництва з якогось термоядерного штучного матеріалу, яка прослужила мені понад двадцять років…
І чого ми вчепилися тут тої Індії? Бо це найбільша за кількістю населення країна світу, яка вже складає економічну конкуренцію Китаю. Дивина, але ще років із п’ятнадцять тому Індія виробляла лише програмного забезпечення на суму, яка перевищувала прибутки Росії від нафти і газу. Просунута країна, що й казати. І взагалі індуси в інших країнах світу сягають таких високих посад, що аж дух забиває. Якщо вже прем’єром Великої Британії стає індус Ріші Сунак, то що ще до цієї теми можна додати?
А багато чого можна додати. У США купа високопоставлених політиків мають індійське походження: чільна демократка, претендентка на посаду президента Камала Гарріс, заступниця речника Пентагону Сабріна Сінгх, чільна республіканка Ніккі Гейлі (Німрата Рандхава), навіжений трампіст Вівек Рамасвамі (його дехто називав «Рама с ними», тобто з кацапами), головний хірург США Вівек Мурті та ще десятки, сотні видатних індійців не лише в політиці Сполучених Штатів, але й у науці, мистецтві. Найбільша кількість іноземних студентів, які навчаються в американських вишах – це індійці, китайці – на другому місці. З точки зору будь-яких перспектив у світі – індійці серед країн Глобального Півдня – незаперечні лідери.
Останніми роками ми майже безперервно чули про «найбільшу демократію у світі», про найвищі стандарти свободи у цій країні і т. п. Яким же чином ця величезна країна в самому серці історично автократичної Азії стала такою демократичною? Відповідь напрочуд проста: майже два століття (1757-1947) Індія була колонією Великої Британії: британці навчили індусів не лише англійської мови і передових технологій, а й засадничих принципів демократії, виявляється деколи бути колонією – не найгірший варіант.
Кажуть, що демократія в Індії має глибоке історичне та інституційне підґрунтя: народний суверенітет, поділ влади, виборча система, права і свободи громадян, політичний плюралізм, баланс гілок влади і т д. і т. п. Майже зразкова, ідеалістична картина тріумфу демократії посеред азійського авторитаризму.
Апріорі представники двох світових ціннісних таборів: демократії та автократії насамперед мають бути солідарними. Надзвичайно дивує нерозуміння того, що світові автократії дуже солідарні й згуртовані, і дитяча наївність Трампа, який начебто хотів та напевно й далі хоче відірвати Росію від Китаю, просто вбиває. А як же так Китай допомагає Росії у війні з Україною? Більш дурного запитання напевно не існує. А тому, що це два авторитарні людоїдські, бандитські режими, і тому міцна солідарність між ними – річ природна й неминуча. Додати сюди ще КНДР, Іран, Венесуелу, Зімбабве, Білорусь, ще декілька країн-антропофагів – і що ж тут неясного і загадкового?
Загадкове виходить зовсім інше, бо такими ж солідарними мали б бути і країни демократії, утім, на жаль, так не виходить. Чесно кажучи, перебуваючи у полоні висновків різних «фрідом гаусів» та інших незалежних неурядових правозахисних організацій, оцінювальників рівня демократії у світі, я був упевнений, що Індія ніколи не опиниться в колі недружніх до України країн, утім, занюхавши «шару» від дармової російської нафти, вона своїми рупіями фактично фінансує вбивство українців, які ціною власних життів відстоюють саме ту демократію, яка є засадничою цінністю індійської нації. І тим більше російська нафта не є чимось нагально необхідним для економіки Індії, вона цілий час обходилася без неї. Просто несподівано впала наче з неба «шара» у вигляді майже дармової російської нафти, то чого ж від неї відмовлятися.
У зв’язку з цим, здається, варто зробити висновок, що світові демократії зводяться до купи не правами і свободами, не балансом гілок влади, не плюралізмом думок, не вільною пресою чи ще чимось іншим з переліку демократичних цінностей, а власне солідарністю, згуртованістю, монолітністю, а цього, як бачимо, нема, тому не є аж занадто абстрактним вислів, що «демократи об’єднуються лише перед розстрілом». А автократії об’єднуються всюди і завжди, і в цьому їхня незаперечна перевага.
Утім «зразкова» індійська демократія не є вже аж такою зразковою. Останніми роками тут все більше говорять про корупцію, соціальну дискримінацію, порушення прав релігійних меншин, недосконалість судової системи, маніпуляцію у ЗМІ, зростання популізму. Тут ще досить далеко до тенденцій правого радикалізму, «модного» зараз навіть і у багатьох європейських демократичних країнах, і навіть у «цитаделі світової демократії» США, однак загальні світові тенденції до згортання тої «класичної» демократії, до якої ми звикли у пострадянську і постсоціалістичну епоху після завершення «холодної війни», як бачимо, є трендом у багатьох демократичних країнах світу, не винятком є і Індія.
Так що обійми Путіна і Моді, які супроводжують усі їхні зустрічі останніх років, мають сакрально-історичний сенс, незважаючи на те, що перший диктатор автократичної країни, а другий – лідер демократичної. Це саме той випадок, коли крайнощі сходяться: «Хінді русі бхай бхай!»
Накладення Трампом на Індію, як на офірного цапа, 50-відсоткових тарифів нібито як покарання за відмову підтримати його не цілком адекватні претензії на Нобелівську премію миру, здається, зовсім не похитнуло рішучість цієї країни і надалі фінансувати вбивства болотною імперією українського народу. Індія вперто заявляє, що й надалі купуватиме російську нафту. «Найбільша демократія світу», здається, втрачає те щеплення демократією, яке вона отримала від британської колоніальної спадщини, і поступово скочується до бандитської компанії світових автократій, що яскраво продемонстрував останній саміт ШОС.
Хоча, як часто-густо буває у цьому світі, «не все так однозначно»: виявляється, що власне на тлі запровадження США проти індійських товарів високих 50% мит за закупівлю російської нафти Індія вирвалася у лідери серед постачальників для України дизельного пального – 15,5% усього українського імпорту дизелю, у той час, як торік за аналогічний період Індія постачала до України лише 1,9% цього вкрай важливого військово-стратегічного продукту. Так що, як каже Трамп, «побачимо, що буде далі».
показати всі приховати
