Пам’ятаєте часи, коли купівля телефону означала, що він дійсно ваш? Коли можна було встановити будь-яку прошивку, замінити батарею в сервісі за кутом і використовувати пристрій стільки, скільки він фізично працює? Ці часи закінчуються, і ми самі дозволяємо це зробити.
Сучасний мобільний ринок побудовано на красивій ілюзії власності. Ви платите 30-50 тисяч гривень за флагманський смартфон, але насправді отримуєте лише право користування. Спробуйте відремонтувати iPhone в неофіційному сервісі – і ризикуєте втратити частину функціоналу через “захисні” механізми Apple.
Samsung, Google та інші виробники йдуть тим же шляхом. Неоригінальна деталь? Система може заблокувати функції камери або сканера відбитків. Це називають “безпекою”, але насправді це спосіб контролю над користувачами.
Найболючіше спостерігати за трансформацією Android – системи, яка колись була символом відкритості. Google поступово перетворює її на закриту екосистему на кшталт iOS.
Останні нововведення в політиці розробки додатків фактично ускладнюють sideloading – установку програм поза Play Store. Офіційно Google заявляє, що це заради безпеки, але результат один: користувачі втрачають контроль над власними пристроями.
Bootloader unlocking стає рідкістю серед виробників. Root-доступ перетворився на справжню війну між ентузіастами та системами захисту. Кастомні прошивки, які колись давали друге життя старим смартфонам, тепер доступні лише справжнім гікам.
Але проблема не обмежується смартфонами. Весь технологічний світ переходить на модель “програмне забезпечення як послуга”. Microsoft Office 365, Adobe Creative Suite, навіть базові функції автомобілів BMW тепер потребують щомісячної оплати.
Припинили платити за підписку? Втрачаєте доступ навіть до власних файлів та документів. Це не прогрес – це цифрове рабство з людським обличчям.
Найцинічніший приклад – підписки на апаратні функції. Tesla блокує функції автопілота для власників вживаних машин. BMW вимагає доплату за підігрів сидінь. HP блокує дешеві картриджі для принтерів власної ж марки.
Ви купуєте повноцінний продукт, але компанія залишає за собою право вирішувати, які його частини ви можете використовувати. Це вже не бізнес – це грабіж серед білого дня.
Апологети такої моделі кажуть про безпеку та зручність. Мовляв, закриті системи важче зламати, а підписки забезпечують постійні оновлення. Частина користувачів справді цінує такий підхід – їм байдуже, хто контролює їхні пристрої, аби все “просто працювало”.
Але за цю зручність ми платимо свободою вибору. Коли компанія вирішує, коли ваш пристрій стане “застарілим”, ви втрачаете право голосу у власному технологічному житті.
Не все так безнадійно. У світі набирає обертів рух за право на ремонт. ЄС вже приймає закони, що зобов’язують виробників надавати доступ до запчастин та документації. В США подібні ініціативи підтримують на рівні штатів.
Деякі бренди почали публічно обіцяти довгострокову підтримку своїх пристроїв. Fairphone взагалі будує бізнес-модель навколо ремонтопридатності та справедливого виробництва.
