Колишній гравець та тренер "Шахтаря" Юрій Беньо прокоментував нічию збірної України у матчі кваліфікації ЧС-2026 проти Азербайджану (1:1).
– Головна причина, що проти таких команд, коли виграєш 1:0, мусиш закривати гру, Мусиш обов’язково забити другий м’яч. Це такий рахунок завжди, що десь якийсь шанс… Бачите, по суті, в них ні одного такого моменту гольового не було. А скористалися, скажемо так, навіть не помилкою – це якесь нещастя відбулося. З такими командами мусиш забивати другий, а там де другий – і третій, і гра закривається. Це те, що не вдалося зробити.
– Але й першого голу команда йшла доволі довго. Азербайджан сів у низький захист і здавалося, що в України не було ніякого запасного плану саме проти такого закритого суперника. Що у подібних ситуаціях треба робити збірній?
– В принципі, головний тренер сам дав відповідь на це питання, коли після гри сказав, що при такій насиченій обороні треба використовувати багато флангових атак, багато флангових передач – і грати на підборах. Щоб нівелювати контратаки суперника і щоб другим темпом продовжувати атаки. Бо, в принципі, тренерську ідею було видно з самого початку, що хотіли – але на цьому полі реалізувати було дуже важко.
Тому те, що ви кажете – потрібен був план Б, а для плану Б треба трошки інший профіль гравців. Це гравці, які добре грають на другому поверсі при флангових передачах.
Зламувати фланги, робити кількісну перевагу, навішувати. Ми й забили м’яч завдяки прострілу на 11 метрів. Схожих моментів при такій насиченій обороні небагато буває. А при подачах і підборах виникає завжди більше шансів. Гра 1v1 також, провокувати цим – і навіть якщо втрата, повторно вступати у пресинг.
– Тоді якраз два питання по складу. Чи був би кориснішим Довбик замість Ваната? І чи дійсно був потрібен такий опорник, як Калюжний? Ребров сказав, що виставив Івана заради балансу, але у нього роботи принаймні у першому таймі було небагато.
– В нього небагато роботи було, тому що якраз наші атакувальні гравці дуже вдало накривали суперника. Хороший був пресинг, і тому, по суті, був неконтрольований винос м’яча з боку Азербайджану.
Бондаренко і Очеретько робили ці ривки, іноді робили більшість для вінгерів. Але, кажу, стан газону не дозволяв грати в той футбол, який хотів тренерський штаб бачити, тому що на тому полі важко комбінувати. Особливо через центр при насиченій обороні. Дуже часто мусиш використовувати гру в один дотик – і це неможливо просто.
Тому це гра, де треба було більше робити флангових атак і підтискати другим темпом. Але на полі не було під це ні Довбика, ні Гуцуляка, який теж непогано грає головою.
