За плечима колишнього півзахисника Івана Яремчука близько п’яти сотень матчів, проведених на різному рівні. Є серед них й ігри у складі керованої Валерієм Лобановським збірної СРСР. Для досвідченого ветерана футболу, який нині тимчасово мешкає за кордоном, кожен поєдинок національної команди України викликає особливий інтерес. Не став винятком і вчорашній матч у Баку, де синьо-жовті зустрічались із Азербайджаном у відбірковому матчі ЧС-2026 (1:1). Про нього Яремчук розповів в інтерв’ю кореспонденту UA-Футбол.

- Які враження від поєдинку із азербайджанцями?

- Що тут можна сказати… По-перше, поле мені здалося маленьким. Такий собі «кочкарик», на якому важко грати і щось показати у технічному плані. А по-друге… Там все ясно.

- Я подивився інший матч у нашій групі, у якому Франція грала з Ісландією. Так от, ісландці в порядку. Вони хоч і програли, але показали гарну гру і характер. Першими забили, і гра загалом була рівна. Ісландія боролась до кінця, до самісінького фінального свистка. Франція ж індивідуально сильна: забила м’ячі – і виграла. Та як би там не було, а я думаю, що нашій збірній буде важко з ісландцями. Для України матч у Рейк’явику буде останнім шансом, адже ніякий інший результат, окрім перемоги, її не влаштує. Якщо навіть буде нічия, то у острів’ян стане 5 очок, а у нас буде всього 2. І що далі?

- Матч в Баку з турнірної точки зору був дуже важливим. Та й з психологічної теж.

- Безперечно. Нічия нашу збірну не влаштовувала. Для того, щоб почуватись впевнено і далі боротись за можливість потрапити у фінальну частину чемпіонату світу, потрібна була лише перемога.

- Що, на ваш погляд, завадило її здобути?

- А що, хіба у нас були якісь комбінації чи небезпечні моменти? Чи може удари по воротам? От перший з них вийшов вдалим: після проходу по лівому флангу була зроблена гарна передача вздовж штрафного майданчика і Судаков, вискочивши на випередження, спрямував м’яча в кут – і все. Цей епізод і запам’ятався. Більше нічого такого й не було. Лише під кінець матчу наші «вантажили» у чужий штрафний майданчик монотонно, але нічого з цього не вийшло. А тут ще й Зінченко примудрився необережно рукою зіграти біля власних воріт, заробивши пенальті… Що тут можна сказати? Тільки те, що наша національна команда, які і наші клуби, зовсім не готові до боротьби у Європі. Як у клубних турнірах, так і на рівні збірних.

- На що ви у грі нашої головної команди передусім звернули увагу?

- Нема флангів. Вони не працюють. Немає швидкого переходу від оборони в атаку. Такого, який був раніше, коли підключалися захисники, була взаємозамінність, створювалася більшість, виникала гострота біля воріт, були удари і взяття воріт. Була динаміка. А зараз, як не прикро, цього немає. Бракує виконавців. От взяти гру у нападі. На Довбика попереду оборонці насіли і не дають йому ані прийняти м’яч, ані розвернутися. Звичайно, він так нічого не зробить. Йому потрібно відкриватися в зони, на швидкості приймати м’яч і на швидкості обігрувати, заробляти штрафні і вільні. А як же інакше? Адже у стоячий футбол йому ніхто цього зробити не дасть. А ще півзахисники бояться брати на себе обіграш опонента «один в один». Все через пас та через пас! Ви ж бо подивіться, як Мессі приймає м’яч і на швидкості обігрує суперників. Та й не тільки він, а будь-який інший топовий футболіст – скажімо, той же Роналду! Вони ж не приймають м’яча стоячи, після чого починаючи свій рух. Переважно все відбувається саме в динаміці. Що ж, рівень майстерності відрізняється, і ми бачимо, як справжні особистості грають. Потрібно діяти різнопланово, а не абияк. Та що тут говорити…

- Після вчорашньої нічиєї на адресу збірної України виплеснулася велика хвиля критики. Що думаєте з цього приводу?

- Коли немає результату, то усі прагнуть відставки головного тренера. Хто ж захоче міняти тренера, коли є результат і команда грає, коли все у неї добре? Та коли недобре, то і звучить критика, що немає гри і немає очок. Адже очевидно, що поки ми не справляємося із поставленою задачею. А чи буде працювати Ребров чи хтось інший, думаю, нічого не поміняється. На полі грають футболісти, а не тренери. Тренер може розповідати та показувати, як проти того чи іншого суперника варто грати. Може й правильно говорити, розуміючи усі нюанси як колишній гравець, як наставник. А на полі є футболісти, які приймають рішення посекундно, в залежності від даної ситуації. От скажіть: що заважало забити у ворота збірної Франції у стартовому матчі, коли м’яч потрапив у штангу? Трохи б точніше – і все! От Судаков забив Азербайджану, та на жаль, переможний рахунок не втримали.