Студент з Індії добре знав про досягнення Хавкіна і тому вважав, що в Одесі існує туристичний маршрут, присвячений життю видатного вченого світового рівня. Бо Хавкін народився в Одесі, тут навчався в Новоросійському університеті, працював разом з Іллею Мечниковим, за запрошенням якого потім опинився в Інституті Луї Пастера в Парижі.
В столиці Франції Володимир Хавкін долучився до створення протихолерної вакцини, яку ввів собі, важко перехворів, але разом з колегами таки створів у 1892 році дієвий захист від холери.
На жаль, при тому, що вирувала епідемія холери, великі країни Європи (Франція, Велика Британія, Німеччина) тоді відмовились від винаходу Хавкіна. Після цього він поїхав до центру епідемії в Індії, до Калькутти. Там завдяки щепленням від холери вдалося зберегти тисячі життів. І Хавкіна стали називати «великий білий лікар».
За чотири роки, у 1896 році, в Бомбеї (Мумбаї) починається епідемія бубонної чуми. Хавкін їде туди і в одній маленькій кімнатці медичного коледжу створює бактеріологічну лабораторію. За три місяці вакцина від бубонної чуми була готова. І Володимир Хавкін знову випробував її на собі. Йому ввели дозу, яка в чотири рази перевищувала стандартну! Він важко переніс вакцинацію, але так народилась протичумна вакцина. В Бомбеї імʼя Хавкіна носить бактеріологічний інститут – найбільша науково-дослідна установа Південно-Східної Азії. Звідси мільйони доз протичумної вакцини відправляють до різних країн світу.
Під час Першої світової війни Хавкін займався щепленнями англійських військових, які йшли на фронт. Пізніше він за це отримав звання лицаря Британської імперії.
В Одесі вулиця Хавкіна знаходиться на віддаленій Слобідці, орієнтовно між вулицею Хуторською та Кривобалківським і Слобідським кладовищами. Мені це видається дуже дивним: імʼя людини, яка своєю самопожертвою врятувала і продовжує рятувати сотні тисяч життів, носить вулиця, що веде до двох кладовищ!
Але це ще не все. З 1933 року, коли у селі Крива Балка почалася приватна забудова, тут знаходився люпозорій. В ньому лікували людей з вовчанкою, туберкульозом шкіри. Цю місцину не дуже полюбляли, тому людей селилось небагато. Цікавість викликали лише джерела чистої питної води, до яких приходили і приїздили мешканці різних частин Слобідки. Імʼя Хавкіна вулиця отримала лише 1966 року.
Сьогодні вулиця має ще більш занедбаний вигляд, ніж коли ми приходили сюди зі студентом медичного вишу Ріханом чотири роки тому. Зустріти людей на ній – велика удача. Табличок з назвою вулиці та номерами будинків майже немає. Головні тут – зграї безхатніх собак. Вони оселяються на занедбаних ділянках, у старих будівлях і нікого стороннього не пропускають. Два кілограми сухого корму, що я завбачливо взяла з собою, швидко розійшлися, але все ж таки дозволили мені отримати добре відношення від чотирилапих господарів вулиці і пройтись хоча б її частиною.
Балка, де колись протікала річка, заросла високими деревами, за якими майже не видно будівель. Тут розташовані якісь майстерні з ремонту автомобілів, невеликі склади. І дуже багато залишених ділянок, де час поступово знищує останні сліди колишнього життя людей.
Оскільки поодинокі перехожі нічого не знають про Хавкіна, виникає відчуття повного забуття долі людини, яка увійшла в світову історію як великий вчений, що все життя присвятив боротьбі зі смертністю від інфекційних захворювань.
В Одесі часів свого навчання в Новоросійському університеті Володимир Хавкін мешкав на вулиці Коблевській, 38. Поряд знаходилась і пастерівська бактеріологічна станція.
Можливо, саме ця вулиця мала отримати імʼя Хавкіна, але 2024 року була перейменована у вулицю Павла Зеленого – політичного діяча, видавця, письменника, мера міста Одеси у 1897-1905 роках.
Звісно, завжди важко визначатись із пріоритетами, але, на мою думку, доречніше було б бачити вулицю Хавкіна десь поблизу медичного факультету Новоросійського університету, де він навчався, працював, аніж на віддаленій Слобідці. І, дійсно, мав би існувати туристичний маршрут, присвячений життю та досягненням унікального одесита, який став засновником створення антибактеріальних препаратів. Напряму, що зараз швидко розвивається у всьому світі, і який починався саме з відкриттів геніального одесита Володимира Хавкіна.
