У селі Шершенці від малого до старого знають, що таке клезмерська музика. Тут твердо переконані, що ця музика не тільки належить до духовної скарбниці Одещини, а й є частиною духовної спадщини їхнього села. І хоч в основі клезмерської музики хасидські мотиви, вони вдало поєднуються з українськими, румунськими, молдавськими та циганськими.
– Назва походить від єврейського «кліземер» – музичний інструмент. Клезмерська музика тісно переплетена з культурним життям нашого краю, – розповідає Петро Байрак, керівник духового оркестру «Бетута».
Духовий оркестр з’явився завдяки цікавому випадку, що стався наприкінці 1980-х років.
Петро Байрак після закінчення Одеського культпросвітнього училища приїхав працювати до Шершенецького Будинку культури художнім керівником самодіяльного духового оркестру. Але оркестру, якого не існувало. Ні, у селі були духові колективи, а ось при культурному осередку такого не було. Тож Петро Васильович керував шкільним духовим оркестром.
– Приїхав я у 1987-му. На той час було оголошено добровільну здачу самогонних апаратів населенням. Люди їх приносили і кидали біля Будинку культури. А внизу, під будівлею, була кочегарка. Якось я почув звуки наче музичних інструментів. Пішов подивитися. То хлопці розібрали ці апарати і дули у змійовики, як у труби, створюючи мелодію. Я і запропонував їм гру на справжніх музичних інструментах. Так з дев’яти чоловік – представників різних професій – у нас утворився духовий колектив Будинку культури, – згадує Петро Васильович.
– Мій батько теж був музикантом, хоча музичної освіти не мав, – розповідає жителька Шершенців Лариса Ямпольська. – Як він розказував, хист гри на духових інструментах передавався від батька до сина просто «на слух». Музикантів у селі дуже поважали і поважають. У нашій сім’ї батько завів таку традицію – щоразу, коли приходив із весілля, віддавав нам із сестрою маршові. Тому ми його завжди чекали, не лягали спати. А тоді мали на цукерки чи на стрічки.
У нинішньому колективі з семи чоловік більшість музикантів самоуки, які вчилися грати «на слух». Основна робота музикантів – це сільська праця у полі, на фермі, в кочегарці. Але любов до музики поєднала їх у колектив.
– У мене в роду не було музикантів. Але дуже хотілося грати і мені пощастило – зустрів гарного вчителя Василя Мойсейовича Барановського, – каже Петро Байрак.
– У музиці ми знаходимо душевний спокій і гармонію життя. Клезмерська музика оздоровлює дух і тіло, – переконані музиканти.
– Мелодії, які ми граємо, називають у народі фрейликами. Всі мелодії фрейликів мають своє призначення і кожна звучить по-іншому. Тому, наприклад, весільні гості знають, яка музика запрошує до столу, яка – на почесну, яка – до чарки. Також є «данс», який піднімає гостей з-за столу. Всі беруться за руки, тричі танцюють навколо столу і виходять на подвір’я для танців, – розповідає керівник гурту.
Петро Васильович згадав і про звичаї, які побутували в їхньому селі. Зокрема, цікавим було оприлюднення на другий день весілля списку, хто і скільки грошей подарував молодятам. Сьогодні ця традиція вже відійшла. Почесної, яка проводилась на перший день ввечері, вже немає. Гості дарують подарунки під час вітання молодих. Відходить і весілля з духовим оркестром, адже стало модно святкувати у ресторані.
Хоча недавно «Бетута» був запрошений до села Маринівка Біляївського району, де грали весілля. А дізнались молодята про цей колектив під час проведення «Кодима-фесту» в Івашкові, що на Кодимщині.
Музиканти передають свій хист, а разом з ним традиції, обряди і звичаї підростаючому поколінню музикантів. Адже у селі сформовано дитячий духовий колектив з десяти хлопчиків. Колектив вже з усією відповідальністю заявив про себе – він посів перше місце в конкурсі «Обряди та звичаї в традиціях Одещини».
Діти також побували на міжнародному фестивалі у Києві, на який були запрошені Олегом Скрипкою.
Однак з початком повномасштабної війни багато дітей виїхали із села. Але ті, хто залишився тут, чекають на їхнє повернення і розучують нові клезмерські мелодії. Гарно виконують марші, грають обрядову музику з українськими, молдавськими мотивами, а також звучить у їхньому виконанні єврейська народна музика.
Але, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
І ви маєте можливість і побачити, і почути, і скуштувати традиційних шершенецьких страв. А разом з тим намилуватися шершенецькою осінню та її колоритними мелодіями.
Тож обов’язково завітайте до Шершенців, які лежать на «Шпаковому шляху».
Що ж означає слово «Бетута»? А бетута – це стиль молдавського танцю. Тож не дивно, що на кордоні з Молдовою ця молдавська складова переважає в мелодіях оркестру.
– У нас пів села молдовани, а пів села – українці. І, що саме дивне, – зі сторони Кодими живуть молдовани, а з боку Молдови – українці, – пояснює Петро Байрак.
