Владімір Путін приїхав на Аляску і отримав червоний килим, проліт винищувачів та тепле рукостискання. Місце проведення саміту було іронічним, зважаючи на те, що Росія й досі шкодує про продаж Аляски Сполученим Штатам у середині XIX століття, пише у колонці для Bloomberg Джеймс Ставрідіс —  адмірал ВМС США у відставці, колишній верховний головнокомандувач об'єднаних сил НАТО та віце-голова з міжнародних справ Carlyle Group.

Попри низькі очікування на повне припинення вогню, більшість спостерігачів сподівалися принаймні на шлях до переговорів.

Але, як і останніми місяцями, Путін просто продовжив «грати у витривалість», немов боксер на рингу, ухиляючись як від припинення вогню, так і від бодай демонстрації готовності до перемовин. Пригнічений президент Дональд Трамп скасував запланований обід для обговорення ширших економічних і безпекових питань з Росією, а також — що для нього незвично — відмовився відповідати на запитання журналістів та вилетів назад до Вашингтона, аби обміркувати наступні кроки.

Очевидно, що знадобляться «суворі заходи» — за власними словами Трампа, — аби змусити Москву не лише сісти за стіл переговорів, а й залишитися за ним надовго. Але які саме заходи слід винести на обговорення, щоб переконати Путіна зменшити свої вимоги? Чи існує конкретний перелік?

Збільшити кількість винищувачів F-16 для України щонайменше до 100.Це потроїть кількість українців, які проходять льотну підготовку, і забезпечить відповідні можливості у повітряних боях, ударах по наземних цілях та електронній війні. Реалізувати цей крок має спільна робочв групою США та ЄС під керівництвом верховного головнокомандувача НАТО.

Вчетверо збільшити кількість наданої Україні далекобійної зброї класу «земля-земля».Американські системи HIMARS є золотим стандартом, але й європейські сили мають потужні можливості в цій сфері. Відповідальність слід покласти на ЄС, які мають закуповувати як американську, так і європейську зброю.

Надати Україні високоточні розвіддані для наведення цих ракет з детальною увагою до російських логістичних систем.США десятиліттями вивчали, як знищувати критичні вузли військових ланцюгів постачання. Цю роботу слід доручити спільній групі Командування транспорту США та Стратегічного командування США.

Розпочати обмін технологіями та обладнанням безпілотних систем між ЄС, США та Україною.Особливу увагу слід приділити морським безпілотним системам (повітряним, надводним та підводним) і націлити їх на залишки Чорноморського флоту Росії. Використати досвід американської ВМС Task Force 59, яка активно експериментувала з морськими безпілотниками.

Конфіскувати 300 мільярдів доларів російських активів у західних банках, включно з 10 мільярдами у США.Використати ці кошти для створення трастового фонду, прибутки з якого безстроково спрямовуватимуться на оборонні потреби України. Управління фондом та керування інвестиціями мають здійснювати спільно американські та європейські фінансисти так, як це робить рада директорів великого фонду.

Негайно застосувати вторинні санкції на світові закупівлі російської нафти та газу.Вони повинні поширюватися на будь-яку країну, включно з Китаєм. Слід відстежувати та конфісковувати російський «тіньовий флот», який займається цими операціями, захоплюючи щонайменше 10 танкерів на місяць.

Надати Україні гарантії безпеки, подібні до натівських (але без формального вступу до Альянсу).Розширити співпрацю НАТО з усіма елементами українських збройних сил, зокрема через Центри передового досвіду НАТО в Естонії (кіберзахист), Франції (повітряні операції) та Туреччині (морська безпека).

Ввести в Україну європейські військові навчальні та консультативні місії.На першому етапі — 5000 фахівців із можливістю самозахисту на всіх рівнях (з вищим пріоритетом, ніж тактичний, передовий) у співпраці з українськими військовими. Зосередитись слід на розвідці, безпілотних бойових машинах, кібербезпеці, морській війні та логістиці. Це має бути військова місія ЄС, подібна до боротьби з піратством або заходів з безпеки на Балканах, які європейці регулярно здійснюють.

Спланувати та реалізувати безпольотну зону над Україною.Вона матиме оборонний характер, але включатиме авіацію всіх країн НАТО під командуванням верховного головнокомандувача Альянсу. Базою може стати Рамштайн у Німеччині. Близько 100 бойових літаків, включаючи спеціалізовані сили системи раннього повітряного попередження та управління НАТО (E-3 Sentry), мають допомагати підтримувати зону.

Формально прийняти Україну до складу НАТО.Це, безумовно, «ядерна опція», яку буде складно реалізувати через формальні процедури Альянсу (згадаймо річну затримку з Фінляндією та Швецією). Але як остаточна загроза для Путіна, цей крок матиме величезну силу.

Автор колонки вважає, що пункти з цього списку можуть бути спочатку задекларовані як загроза, а потім, за необхідності, мають застосовуватися один за одним. Ставрідіс також припускає, що остаточна угода має передбачати відмову України від частини території, яка вже перебуває під контролем Росії.

«Для впливу на Москву можна використовувати як «батоги», так і «пряники», зокрема скасування санкцій і повернення коштів. Але, схоже, щоб змусити Путіна піти на угоду, знадобиться більше «батогів», — резюмує автор.

Раніше Марк Чемпіон в колонці для видання припускав, що у Трампа є інструменти, щоб підштовхнути Путіна до укладення угоди, одним з яких є відмова від традиційних норм зовнішньої політики США щодо автократів. Трамп повинен переконати Путіна, що ціна непоступливості буде високою: фінансові санкції та підтримка Штатами оборони України зроблять перемогу, якої РФ так прагне, недосяжною.