Білл Мосієнко, один з найяскравіших представників славної плеяди Юкі (українських хокеїстів), провів у НХЛ 14 сезонів та зіграв у п’яти Матчах всіх зірок. Але його головне досягнення – найшвидший хеттрик в історії ліги, рекорд, який тримається вже 73 роки, та навряд чи колись буде побитий.
23 березня 1952 року в нью-йоркському спорткомплексі "Медісон-Сквер-Гарден" проходив матч останнього туру регулярного сезону НХЛ. Місцевий Нью-Йорк Рейнджерс приймав Чикаго Блек Хоукс.
Тоді НХЛ складалася з шести команд (Детройт, Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Торонто, Монреаль), і лише чотири найкращі команди виходили до плейоф. На момент того матчу 1952 року Нью-Йорк був на п'ятому місці, а Чикаго – на шостому. Позаяк турнірного значення гра вже не мала, на матч було продано лише 3254 квитки з майже 16 тисяч. Проте саме ті три з гаком тисячі відданих глядачів стали свідками феноменальної історичної події.
За 14 хвилин до кінця гри Нью-Йорк громив гостей з рахунком 6:2. На таймері третього періоду було 6:09, коли капітан Чикаго Білл Мосієнко, правий вінгер, що грав під номером 8, отримав пас від центрфорварда Гаса Боднара, обійшов захисника Рейнджерс Хая Буллера та пробив голкіпера Лорна Андерсона.
На позначці 6:20 Боднар та Мосієнко скопіювали ігрову ситуацію. З розіграшу шайби Гас знайшов Білла на синій лінії Рейнджерс, де вінгер ухилився від Буллера та переграв Андерсона.
Через 10 секунд, на 6:30 Боднар вибив шайбу Джорджу Джі, який віддав пас Мосієнку, що летів у центр зони Рейнджерс. Андерсон був деморалізований, та Мосієнко перекинув шайбу через його рукавичку.
Bill Mosienko once scored 3 goals in 21 seconds. But what did Mosienko do in his SPARE time and in the off season?pic.twitter.com/Wy1pxeAKPl
У підсумку Блек Хоукс зробили камбек та до кінця матчу видряпали перемогу – 7:6. Більше того: Мосієнко міг ще закинути четверту шайбу – через 45 секунд, проте влучив у штангу. Але це вже не мало великого значення – адже народився великий рекорд найшвидшого хеттрику в історії НХЛ. До того дня рекорд належав Карлу Ліскомбу з Детройт Ред Вінгз, який зробив хеттрик за одну хвилину 52 секунди в матчі проти Блек Хоукс у 1938 році. Біллу Мосієнку знадобилась тільки 21 секунда!
Після гри форвард сказав журналістам, що йому просто пощастило, і він "спіймав блискавку в пивній пляшці". Через шістдесят років спортивний журналіст Тай Ділелло назвав свою біографічну книгу про життя Білла Мосієнка, що вийшла у жовтні 2021 року, "Мосієнко: Людина, яка зловила блискавку в пляшці".
На 1952 рік Білл Мосієнко вже був зіркою Чикаго. Після того матчу він став легендою клубу. Три шайби, що Білл закинув у ворота Рейнджерс, та ключка, якою він це зробив, сьогодні виставлені в Залі хокейної слави в Торонто.
Нагадаємо, що Гас Боднар (1923-2005) також був Юкі. Окрім рекорду трьох найшвидших асистів, він свого часу ще встановив рекорд найшвидшого голу для новачків у дебютній грі НХЛ. Граючи за Торонто, Гас 30 жовтня 1943 року забив гол у ворота Нью-Йорк Рейнджерс на 15-й секунді матчу.
Вільям Мосієнко народився 2 листопада 1921 року у Вінніпезі, провінція Манітоба. Він був одним із 13 дітей, мав вісім братів і чотирьох сестер. Його батьки, Данило та Наталія, були українськими іммігрантами, які прибули з Катеринослава (нині – Дніпро). У Канаді Данило (вже Даніель) працював котельником на Канадській тихоокеанській залізниці. Мосієнко виріс у північній частині Вінніпегу – Норт Енд.
У Вінніпезі була велика українська громада, а ще там дуже любили хокей. Малий Біллі Мосієнко захопився хокеєм і почав грати у віці 10 років у спортивних клубах "Тобенс", а пізніше "Шербурн". У 17 років він намагався спробувати себе в юніорській команді Сент-Джеймс Канадіенс у 1939 році, а коли йому сказали, що він занадто молодий, приєднався до команди Вінніпег Монархс. Він зіграв з ними сезон 1939-1940 і забив 21 гол у 24 іграх. Незважаючи на те, що Мосієнко все ще міг грати в юніорській лізі, він залишив команду, оскільки вони не компенсували витрати на його проїзд на транспорті у Вінніпезі.
Пізніше Білл зазначив, що він був із дуже бідної сім’ї, і ці гроші були йому потрібні для життя.
Гравець Чикаго Блек Хоукс Джо Купер побачив, як Мосієнко грає на відкритій ковзанці у Вінніпезі, і порекомендував керівництву свого клубу підписати перспективного хлопця. Білла також підписав Нью-Йорк Рейнджерс, але оскільки Чікаго першим подав запит, Блек Хоукс зберегли права на Мосієнка. Білл підписав контракт з Чикаго у віці 18 років (жовтень 1940) і був відправлений до їх фарм-клубу Провіденс Редс Американської хокейної ліги (AHL). Він зіграв 36 ігор за Провіденс протягом сезону 1940-1941 років, набравши 33 очки, перш ніж його перевели до клубу Канзас-Сіті Америкенс Американської хокейної асоціації (AHA), який Чикаго щойно придбав як додатковий фарм-клуб. Білл завершив сезон AHA з 4 очками в 7 іграх.
Вперше Блек Хоукс відкликали Мосієнка в 1942 році, щоб замінити гравців, які пішли воювати під час Другої світової війни. Він забив свої перші два голи в НХЛ 9 лютого 1942 року в матчі проти Нью-Йорк Рейнджерс з різницею в 21 секунду. 21 – це насправді магічна цифра для Білла, адже він ще й народився 1921 року! Через травму гомілковостопного суглоба він вибув на кілька тижнів і завершив сезон з 14 очками в 12 іграх НХЛ.
Влітку 1942 року Мосієнко повернувся до Вінніпега і працював на оборонному заводі. Він намагався піти на військову службу, але йому відмовили з медичних причин – ймовірно, через його невеликий зріст та тендітну статуру. Він також не зміг переїхати до Сполучених Штатів через обмеження на подорожі, та грав у сезоні 1942-1943 років, головним чином, за команду Квебек Ейсіз Вищої хокейної ліги Квебеку, з’явившись у 8 іграх за них і набравши 5 очок.
У сезоні 1943-1944 Білл нарешті зарекомендував себе як регулярний гравець НХЛ у складі Чикаго Блек Хоукс і набрав рекордні за кар’єру 70 очок. До речі, тоді Чикаго дістався фіналу Кубку Стенлі, але всуху програв серію Монреалю. Мосієнко та його партнери по лінії Клінт Сміт і Даг Бентлі разом набрали 219 очок, що на той час було рекордом НХЛ. Його 70 очок стали рекордом новачка, який тримався 37 років, поки його не побив Деніс Савар у 1980-1981 роках.
У сезоні 1944-1945 Мосієнко посів шосте місце в лізі, набравши 54 очки, і не отримав жодної штрафної хвилини протягом сезону. Він був нагороджений Меморіальним трофеєм Леді Бінг як найбільш джентльменський гравець НХЛ та включений до складу другої команди Всіх зірок ліги. Він також був визнаний найпопулярнішим гравцем у команді її вболівальниками.
У наступному сезоні тренер Чикаго Джонні Готтселіг (деякі вважають його першим Юкі в історії НХЛ: він був етнічний німець, народився 1906 року в німецькій колонії Клостердорф біля Одеси, того ж року батьки вивезли його до Канади – такий собі Юкі) поставив Мосієнка в пару з братами Бентлі – Максом і Дагом. Уболівальники назвали цю трійку "Лінія Поні" (Pony Line) через їх швидкість та невеликий розмір; втім, вона стала одним із найрезультативніших тріо в НХЛ. Макс Бентлі лідирував у лізі за результативністю в сезоні 1945-1946, а Білл Мосієнко, незважаючи на пропущений час через травму коліна, фінішував у бомбардирській гонці шостим. Його знову включили до другої команди Всіх зірок.
Part of the Hall of Fame "Pony Line" w/ Max & Doug Bentley, Bill Mosienko was a prolific goal scorer during his 14 yrs w/ the Black Hawks (1941-1955). Mosienko scored 258 G & 282 A during his career but is best remembered for scoring a hat trick in :21! (📸 Chicago Tribune) pic.twitter.com/B6nCQZXJXO
Мосієнко став учасником першого в історії Матчу всіх зірок НХЛ перед початком сезону 1947-1948 років. Під час тієї гри 13 жовтня 1947 року у Торонто він зламав ногу, і спочатку побоювалися, що його втратять на весь сезон. Зрештою він пропустив перші два місяці, тоді як "Лінія Поні" назавжди розпалася незабаром після його травми, коли Макс Бентлі був обміняний до Торонто Мейпл Ліфс.
Білл Мосієнко залишався ключовим учасником нападу Блек Хоукс, з'явившись у п'яти Матчах усіх зірок протягом своєї кар'єри. Його зоряним часом став той знаменний хеттрик у Нью-Йорку.
Через свої маленькі габарити (зріст – 173 см, вага – 72 кг) Мосієнко часто ставав об’єктом фізичного насильства з боку більших супротивників і в результаті зазнав численних травм. Незважаючи на це, він утримувався від помсти та отримав високу оцінку в лізі за свою джентльменську поведінку.
За 14 сезонів НХЛ він набрав лише 121 штрафну хвилину і провів тільки одну бійку – тафгаєм він точно не був.
Після сезону 1953-1954 Мосієнко вирішив піти з хокею, але Блек Хоукс попросили його повернутися ще на один сезон, на що він погодився. Він зіграв 64 гри і набрав 27 очок у сезоні 1954-1955, його останньому в НХЛ. Відчуваючи, що Блек Хоукс занижували його зарплату, гравець вдруге й востаннє пішов з НХЛ у 1955 році.
Загалом у НХЛ Білл Мосієнко зіграв 711 матчів, в яких закинув 258 шайб, зробив 282 паси та набрав 540 очок. Останній показник на момент завершення його кар’єри був сьомим результатом в історії НХЛ.
Закінчивши кар’єру в НХЛ, Мосієнко повернувся до Вінніпега, де йому запропонували контракт із новоствореною командою Західної хокейної ліги (WHL) Вінніпег Ворріорс. Він привів Ворріорс до перемоги в Кубку Президента в перший рік існування команди 1955–56 і допоміг Вінніпегу перемогти клуб Монреаль Ройялз з Квебекської хокейної ліги в Единбург Трофі, другорядному професійному чемпіонаті Канади. Білл забив два голи у вирішальній шостій грі серії (перемога з рахунком 3:1), і Ворріорс завоювали трофей. Його тричі включали до команди зірок WHL (1957, 1958, 1959). Хоча Мосієнко набрав 88 очок у сезоні 1958–1959 років, він оголосив про завершення кар'єри після 18 сезонів у професійному хокеї. Білл тренував Вінніпег протягом одного сезону в 1959–1960 роках, але через рік залишив команду, оскільки виявив, що це займає занадто багато часу.
#WaybackWednesday Bill Mosienko in a Drewrys Drew Ginger Ale advertisement during his time with the Winnipeg Warriors in the WHL (1957) pic.twitter.com/II8J6rjIsP
А в нього були справи й поза льодом. Ще у 1947 році Мосієнко та Джо Купер (той самий захисник Чикаго, що колись відкрив Білла) побудували боулінг у Вінніпезі, який відкрився у 1948 році. Купер керував бізнесом під час ігрової кар'єри Мосієнка, хоча Білл активно брав участь у літній період, коли приїжджав до Вінніпегу. Після відходу з хокею Мосієнко став більш залученим у бізнес, але його стосунки з Купером погіршилися. Врешті-решт Білл викупив долю Купера в боулінгу. Мосієнко та його родина володіли та керували закладом до 2007 року.
Мосієнко знав свою дружину Ванду Світу з дитинства; вони одружилися 13 липня 1946 року. У них було троє дітей: двоє синів і одна донька. Його онук Тайлер також був професійним хокеїстом. Молодший Мосієнко згадує свого дідуся як скромну людину, яка приєднувалася до нього на сімейній ковзанці, коли в дитинстві він вчився кататися на ковзанах. Білл Мосієнко був приємною товариською людиною, яку любили всі.
У 1965 році Білла Мосієнка, першого з Юкі, ввели до світової Зали хокейної слави (Торонто), а в 1980 році – до Зали спортивної слави Манітоби. На рівні провінції Манітоба його вшанували ще двічі: ввели до Зали хокейної слави, а в 2000 році включили до складу першої п’ятірки команди всіх зірок століття. До речі, голкіпером того складу є ще один великий Юкі – Террі Савчук.
У 1986 році в Мосієнка діагностували рак шлунка. Спочатку він був одужав, але в 1991 році під час контрольного обстеження виявилось, що рак поширився на мозок. Видатний хокеїст помер 9 липня 1994 року. Його поховали на цвинтарі Бруксайд у Вінніпезі.
Ще 1991 року у Вінніпегу спорткомплекс Keewatin Arena перейменували на Bill Mosienko Arena. Так жителі Вінніпегу вшанували свого великого земляка.
Син легенди Білл-молодший розповідав, що якось полісмен, який зупинив його на дорозі, побачивши водійське посвідчення, сказав: "О, я знаю ваше ім’я!".
