Свято Покрови за новоюліанським календарем віряни відмічають 1 жовтня і згадують диво появи Божої Матері у Влахернській церкві Константинополя (там зберігалися покров, риза та пасок Пресвятої Богородиці). На честь цієї події, яка відбулася у 910 році під час облоги візантійського Царгорода (або Константинополя) сарацинами, і встановлене свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. За переказами, тоді містяни сховалися у Влахернському храмі (там же були імператор Лев VI з імператрицею) і молилися за своє спасіння. Там юродивий Андрій побачив, як Божа Матір в оточенні ангелів і святих теж молилася біля Престолу, а потім зняла з голови покров, накрила ним присутніх і зробила їх невидимими. Богородиця зникла, а вранці і ворог відступив…
- Покрова Пресвятої Богородиці — християнське і народне свято, а належить до числа двунадесятих, — зазначає Ніна Главацька, етнографиня, старша наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові. — Відзначається східними церквами візантійського обряду 1 жовтня. В Україні Покров, або Покрова, існує з часів хрещення Русі, а почали широко вшановувати свято з ХП століття.
Покрова вважалась не тільки народно-релігійним, а й національним святом. З 1999 року на Покрову святкують і День Українського козацтва. У 1942 році утворено Українську повстанську армію, тож це день народження УПА. З 2014 року указом Президента України Петра Порошенка на свято Покрови призначено День захисників і захисниць України.
Традиційно цього дня у церквах моляться Богородиці й просять у неї заступництва, здоров'я, щасливого сімейного життя. Вважається, що у відповідь на цю молитву віряни мають надійний захист аж до свята Покрови наступного року. По селах в цей день влаштовували ярмарки, гуляння, було прийнято ходити в гості до родичів та друзів. У тих селах, де Покрова була храмовим святом, біля церкви зранку готували обід. Звідусіль в село приїздило багато гостей, які після служби Божої розходилися по хатах селян. Приїжджих, у яких не було родичів чи знайомих в селі, запрошували на обід біля церкви.
Перед Покровою все мили й вичищали, білили хати, прали рушники, постільну білизну тощо. Напередодні готували капусняк, холодець, тушковану картоплю, голубці, налисники, пекли пиріжки та плетінки з калиною та маком, з яблуками, маком та сиром.
Покрова завершувала плеяду осінніх свят, які підводили підсумок хліборобському року — до цього дня закінчувались польові роботи. Вважалося, що саме на Покрову починається перше «зазим'я». Господарі утеплювали житло, для чого робили загати коло хат, затикали мохом щілини в стінах, а також давали лад господарським приміщенням. В цей день вперше розпалювали печі: напередодні свята увечері господар тричі перекидав через оселю шмат кізяка — «засушував хату, щоб вона не була курною» (тобто щоб при опаленні дим виходив через димар, а не затримувався у хаті), а вдосвіта на Покрову спалював кізяк в печі, «аби взимку сухою була світлиця». При цьому примовляв: «Свята Мати Покрова, накрий нашу хату теплом, а господаря добром».
Домашню худобу на Покрову годували «дожинковим», тобто останнім, снопом і вже на пасовище не виганяли. З цього дня її тримали у хлівах і переводили на зимове харчування, навіть якщо ще не випав сніг.
В народі казали: «Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду льодом, а дівчат — шлюбним вінцем». З цього дня починалися вечорниці. Дівчата покладали на Покрову особливі надії, адже це була пора сватань і весіль, які справляли від Покрови і до Пилипівських заговин (15 листопада). Про це йдеться і в численних народних прислів’ях: «Прийшла Пречиста — несе старостів нечиста, а прийшла Покрова — заревіла дівка, як корова» (якщо залишилася незасватана).
Напередодні свята дівчата ввечері ставали навколішки перед іконою Божої Матері, яку молили про щасливе заміжжя:
Святая Покрівонько, Покрий мою голівоньку Оце осінню. Хоч і драною хустиною, Аби з хорошою дитиною, Щоб із сторони. Щоб свекорко як батенько До мене були, Свекрівонька як матінка Мене прийняли. Щоб діверки та зовиці, Мов братики і сестриці До мене були. Щоб ділечко поробила, 5 Чужій сім'ї догодила, Всім мила була, Не лаяна і не бита, Нагодована і вкрита Спатоньки лягла. (фольклорист В. Скрипник, Дніпропетровщина).
На Покрову в тих родинах, де були дівчата на виданні, здійснювали своєрідні ритуали, які мали би сприяти заміжжю. Мати вдосвіта відчиняла навстіж сінешні двері і стежила, щоб їх випадково хтось не прикрив, а дочка одкривала ворота на дорогу, «аби свати заходили». В коморі перекладали наготовлені рушники для заручин, примовляючи: «На рушнику стати, рушником старостів пов'язати!» Після цього мати відчиняла скриню, розкручувала сувій полотна, розстеляючи його аж до порога, і приказувала: «Стелися, доріженька, щаслива для молодих і старостів».
Свято Покрови вважалося останнім терміном праці найманих робітників (строкачів). Підприємці і великі землевласники на Півдні України щороку наймали безземельних селян як дешеву робочу силу. Строкачі працювали од весняного Миколи і до Покрови. Останній день був початком скріплення нової угоди на наступний рік. Тому на Покрову заробітчани влаштовували пишні колективні учти.
В цей час традиційно завершували останню мандрівку чумаки. У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин.
Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову господиня брала вишитого рушника, який у хаті обрамляв ікону Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
На Покутті, Львівщині, Буковині існував звичай перед святом допомагати бідним і нужденним, «аби Матінка Божа благословила і покрила доброю долею і здоров'ям». Чоловіки і молоді хлопці збиралися і гуртом перекривали хату, лагодили огорожі та вдовині шопки. На Закарпатті на честь свята Покрови жінки дарували сорочку сиротам, тим самим ніби символічно покриваючи їх своїм покровом, освяченим щирою молитвою.
Існує чимало метеорологічних спостережень та приказок, пов’язаних зі святом Покрови:
В народі зародилося багато прислів’їв, пов’язаних з Покровою: «Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови», «До Покрови давали молоко корови, а після Покрови пішло молоко в роги Корові», «До Покрови думай про пашу корові», «Як по Покрові, то і по теплові», «Недалеко до Покрови — ще сіна накошу, а прийшла Покрова — заніміла мова», «Хто сіє по Покрові, той не має, що дати корові; …той виводить в зимі по корові; …той відсіває по корові», «Настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала й баба здорова».
Як і на інші свята, на Покрову діяли деякі заборони. В день свята не віталась важка робота, жінки відкладали в сторону рукоділля, навіть не готували їжу — тільки розігрівали те, що напередодні наварили. Не можна було з’являтись на городі, виконувати хатню роботу, прати, рубати, різати, напиватися без міри, щось позичати або давати в борг, різати, сваритись і обговорювати когось, проявляти нестриманість в спілкуванні. Намагались до свята вимочити в річці домоткане полотно, бо якщо робити це пізніше, в хаті не перестануть вибухати сварки і скандали.
Нагадаємо, як в давнину проходили вечорниці на Андрія.
