Перший півфінальний поєдинок Клубного чемпіонату світу між бразильським “Флуміненсе” та лондонським “Челсі” пройшов вчора, 8 липня, в місті Іст-Резерфорд, штат Нью-Джерсі, США. Переможця цієї пари, а отже фіналіста турніру, ми вже знаємо – це команда з європейського континенту.
Підопічні Енцо Марески очікуватимуть на гру “ПСЖ” та “Реала” сьогодні, щоб дізнатися свого майбутнього суперника у фінальному матчі, який відбудеться в неділю, 13 липня.
Через спеку та загалом важкі погодні умови для гри у футбол матч не відзначався великою кількістю яскравих моментів, швидкістю, гостротою (як кожна друга гра на цьому КЧС), проте лондонці зуміли забити два голи команді, захист та щільність гри якої довели її до півфіналу змагань. При цьому “пенсіонери” зберегли “браму” своїх воріт недоторканою та закінчили ½ фіналу з красивим та спокійним рахунком 0:2.
Але давайте проаналізуємо ключові моменти у грі обох команд: чому бразильці були настільки неагресивні в нападі? Як та за рахунок чого “Челсі” домінував у центрі поля? Та які фактори вплинули на остаточну перемогу англійської команди?
“Флу” запам’ятався на цьому турнірі як дуже добре організований у захисті колектив, скомпоновані щільні лінії якого можуть вдало виконувати функції взаємозамінності. Перша третина першого тайму привертає увагу та наочно демонструє, як захист під керівництвом досвідченого Тіагу Сілви діє злагоджено та від простого. Центральні захисники “трикольорових” активно висувалися на гравців “аристократів”, які готувались прийняти м’яч. Простіше кажучи, завдання бразильців полягало в тому, щоб накривати суперника одразу на прийомі, не даючи часу на розмірковування про подальші дії та розвиток атаки.
Перший пропущений м’яч виник не внаслідок некомпетентних дій гравців “Флуміненсе”, а програного підбору. У зоні, де мав своїх партнерів страхувати опорний півзахисник, не було нікого, тож Жоау Педро, вихованець бразильського клубу, а нині новачок “Челсі”, виконав ідеальний постріл, встановивши перевагу в рахунку. Що дивно, бразильці протягом усього матчу серйозно не провалювалися у захисті. При тому, що велику кількість боротьби на “другому поверсі” вони програли, часто віддавали м’яч супернику своїми простими вибиваннями того на чужу половину поля, Педру Нету “возив” як хотів своїх опонентів по позиції. Але ці всі фактори не вилились у малюнок глобального домінування “Челсі” на полі або серйозних помилок у захисті “Флуміненсе”.
Стосовно переваги “аристократів” у середині поля, то це вже стандартні налаштування гри від італійського спеціаліста Енцо Марески. Той, хто дивився гру його команди протягом сезону, вже звик до постійного заходу в центр правого захисника Мало Гюсто, який фактично утворює пару з опорником (частіше це Кайседо або Енцо Фернандес), тут було так само. Марк Кукурелья зліва робив це не так часто та не так активно, але варто зауважити, що коли м’яч опинявся під ногою у розташованого вище за позицією Педру Нету, Кукурелья рідко робив забігання під нього, а розташовувався в широкій позиції інсайда.
Другий тайм звів гру до простих дій, ще раз підкреслюю спеку, по якій доводилося бігати футболістам. “Флуміненсе” почав діяти вкрай банально, навіть як для себе. Виконуючи далекі закидання, розраховуючи, що хтось із форвардів (потім вийшов Евералдо) зачепиться за ігровий снаряд та розжене власну атаку.
Красивий другий м’яч Жоау Педро ще більше вивів з ладу команду Ренато Гаушо. Схоже, цей день новачок “Челсі” надовго запам'ятає у своєму житті, бо в дебютному матчі у стартовому складі в нього залітали тільки “цукерочки”.
Основні фактори перемоги “Челсі” вважаю домінацію в центрі поля, яка потроху розхитувала опонента та надавала лондонцям власної впевненості та переваги; спеку, яка, як не дивно, більше впливала на гравців “Флуміненсе”; та оверперформанс вихованця Педро, який дублем вивів європейців у фінал Клубного чемпіонату світу.
