Ініціатором проведення нового турніру був редактор французької спортивної газети L'Equipe Габріель Ано, який підглянув ідею таких клубних змагань у Південній Америці.
Особливістю дебютного розіграшу-1955/56 став незвичайний вибір учасників. Використовувалася система запрошень, які L'Equipe розіслала найпопулярнішим на її погляд клубам Європи – незалежно від того, чи були вони чемпіонами своїх країн. А через дивну систему жеребкування перший раунд турніру розтягнувся майже на два місяці: з початку вересня до 1-го листопада.
Відкривати турнір за жеребом випало "Спортінгу" та "Партизану" на полі лісабонських "левів". Оскільки "зелено-білі" ще добудовували свій новий клубний стадіон "Жозе Алваладе" (він був зданий в експлуатацію наступного року), зустріч відбулася у передмісті столиці Оейраше на арені "Насьонал". Треба сказати, що у день матчу над Лісабоном гуляв сильний вітер. А Національний стадіон через своєрідну конструкцію продувається вітрами буквально наскрізь. У результаті погодні умови додали елемент непередбачуваності старту і без того невідомого турніру.
Зустріч із "Партизаном" стала для лісабонців першим офіційним матчем сезону (чемпіонат Португалії стартував лише за два тижні). Югослави ж, навпаки, вже вкотилися в сезон, провівши кілька матчів внутрішньої першості, а тому перебували у значно кращих ігрових кондиціях. Крім того, у їхньому складі виблискували кілька футболістів, які здобули зі збірною срібло Олімпіади 1952-го року: Бранко Зебець, Бруно Бєлін, Степан Бобек та Мілош Мілутінович (ще один "олімпієць" Златко Чайковський пропускав матч із поважної причини – здавав сесію в інституті). Тому, незважаючи на те, що підтримати лісабонців зібралася 30-тисячна армія вболівальників, початок зустрічі залишився за гостями.
Щойно пролунав стартовий свисток французького арбітра Діна Арзека, Степан Бобек вивалився віч-на-віч з голкіпером "левів" Карлушем Гомешем, але з вигідної позиції пальнув повз, втративши можливість стати автором дебютного голу в історії єврокубків.
Що не вийшло у капітана югославів, вдалося на 14-й хвилині форварду "Спортінга" Жоау Мартіншу. Замкнувши головою навіс Мануела Вашкеша з правого флангу, він вивів господарів уперед. При цьому белградці ще й втратили лівого захисника Зебеця: за кілька секунд до голу Бранко травмував коліно у єдиноборстві з Вашкешем. Оскільки заміни тоді не передбачалися, "Партизан" де-факто залишився у меншості.
Тренеру гостей Олександру Томашевичу довелося терміново вносити зміни: на місце Зебеця опустився лівий крайній нападник Антон Херцег. Це спрацювало. Під завісу першого тайму правий інсайд Мілош Мілутінович (старший брат знаменитого у майбутньому тренера Бори Мілутіновича) відновив паритет, а невдовзі після поновлення гри він же вивів "Партизан" уперед. "Другий пропущений м'яч став нещасним випадком, – нарікав потім захисник "Спортінга" Мануел Пассуш. – М'яч хитнуло вітром, і це ввело мене в оману".
А за хвилину до цього склади зрівнялися: за грубий фол проти Бобека з поля було вилучено центрбека господарів Жору Галаша.
Але це було далеко ще не все. У середині другого тайму "леви" зрівняли рахунок зусиллями 19-річного дебютанта Жоакіма Альмейди або просто Кіма, якого лише нещодавно було викликано з юнацької команди.
За 17 хвилин до кінця югослави знову вийшли вперед, влучним ударом відзначився їхній капітан Бобек. Але останнє слово у цьому дивовижному таймі залишилося за господарями. Через п'ять хвилин Кім блискучою проникаючою передачею знайшов у штрафному майданчику суперника Мартінша, і той оформив дубль, встановивши остаточний результат – 3:3.
"Якість футболу, звичайно, була не ідеальною через сильний вітер", – зазначив після гри аргентинський тренер "Спортінга" Алехандро Скопеллі, який визнав також, що вражений грою суперника: "Партизан" – одна з найсильніших команд, з якою нам доводилося грати вдома".
У свою чергу Степан Бобек після гри категорично заявив: "Ми маємо вигравати у Белграді". Так і вийшло – у поєдинку у відповідь Мілош Мілутінович зробив покер і допоміг "Партизану" взяти гору з рахунком 5:2. Белградці вийшли в наступний раунд, де за сумою двох зустрічей поступилися майбутньому тріумфатору турніру (а також чотирьох наступних розіграшів) "Реалу". При цьому, після більш ніж впевненої перемоги в Мадриді (4:0) "королівський клуб" ледь не втратив свою перевагу, пропустивши у матчі-відповіді в засніженій столиці Югославії три сухі м'ячі. Два з них забив невгамовний Мілутінович, і це дозволило йому з 8-ми голами стати найкращим бомбардиром першого розіграшу КЄЧ. Втім, це вже зовсім інша історія…
P.S. Увечері після історичного матчу делегації "Спортінга" та "Партизана" вирушили на товариську вечерю до лісабонського ресторану Pôr-do-Sol (Захід сонця). Природно, що в контексті майбутньої великої історії Кубка/Ліги чемпіонів про жодний захід не могло бути й мови.
