У футбольному житті одного з досвідчених українських тренерів Володимира Шарана був період, коли доля неодноразово зводила його із Степаном Юрчишиним – легендарним гравцем, тренером і функціонером львівських "Карпат" кінця 70-х – 2025-го років. Про це він пригадав в інтерв’ю кореспонденту UA-Футбол.
- Наша футбольна спільнота дізналася про сумну звістку, яка надійшла із Львова. Я, як і багато людей, вчора згадували Степана Федоровича. Ця людина є легендою не тільки львівського, а й українського футболу. Коли мені було 17-18 років, Юрчишин ще був гравцем "Карпат", у яких я лише починав свою кар’єру. Тоді він був для мене прикладом справжнього професіонала, людини з великої букви. Дуже прикро, що так рано перестало битися його серце і він закінчив свій життєвих шлях. Адже йому йшов лише 68-ій рік – зовсім не критичний вік для чоловіка. Він міг ще жити й жити, але життя не вічне - он як воно сталось…
- Що пригадується вам із спільної роботи зі Степаном Юрчишиним?
- Запам’яталася моя перша гра у складі "Карпат". Було це 25-го квітня 1989-го року у Львові, коли я у сімнадцятирічному віці вийшов на поле переповненого стадіону "Дружба" (який нині називається "Україна") у матчі з київським "Динамо". Це був товариський поєдинок, за яким спостерігав не один десяток тисяч глядачів. На стадіоні була особлива атмосфера, і Степан Федорович забиває м’яч зі штрафного. Для мене це було просто супер! Як він "клав" ці штрафні – це було просто здорово! У тому матчі завдяки його голу ми перемогли 1:0. Ось таким був мій дебют у "Карпатах". Дебют з пам’ятним голом Юрчишина.
А вже потім мені довелося попрацювати разом із ним у тренерському штабі "Карпат". І хоча я був головним тренером львівської команди всього два місяці, із Степаном Федоровичем, який був моїм помічником, було комфортно і приємно. Він завжди був веселим, щирим та позитивним, а його енергійність та досвід мені дуже імпонували. З ним ми були на тренувальних зборах у Туреччині, а потім продовжили спільну роботу по поверненні звідти вже у Львові. І це після того, що раніше я був у ролі підопічного головного тренера Юрчишина, коли у сезоні-2000/01 грав у "Карпатах". Тоді наприкінці чемпіонату Лев Броварський залишив посаду головного тренера і команду очолив Степан Федорович. Така от була наша спільна футбольна доля.
