The Economist присвятив матеріал монополізації влади в Україні. Видання пише, що підтримка суспільством і Заходом на початку повномасштабної війни «відправила Зеленського у космос». Ключові рішення приймає вузьке коло на чолі з Андрієм Єрмаком, а оточення президента зберегло «старі гріхи» — тиск на незалежні ЗМІ, інституції, переслідування опозиції. Раніше про те саме писали Times, The Guardian, інші впливові світові медіа.
Те, що кілька років тому називали тривожним сигналом, стало тенденцією. За останні роки вплив Офісу президента охопив усі сфери і розрісся до масштабів, яким могли похвалитись хіба що «регіонали». Боротьбі Банкової з політичними опонентами не завадила навіть повномасштабна війна. Парадоксально, але чим далі ми від виборів, тим запеклішою вона стає.
Київ -- головне місто України і єдине, що перебуває поза необмеженим впливом Банкової. Боротьба за ключовий політичний та електоральний центр країни тягнеться з 2019 року. Ще тоді Офіс задумав позбавити мера повноважень і досі не відмовляється від цієї ідеї. Мер відкрито виступає як опонент президента Зеленського: звинувачував Банкову у підготовці до виборів і спробі зачистити політичне поле.
Центральна влада відповіла системним тиском, причому не тільки щодо міського голови, а й його найближчого оточення — заступників, депутатів Київради та бізнесу, пов’язаного зі столицею. З 2019 року відкрито понад 1500 кримінальних проваджень щодо співробітників КМДА та структурних підрозділів. В міській адміністрації проведено понад 1800 обшуків, вилучено тонни документів, вручено більше 300 підозр. Станом на квітень 2025 року, тільки чотири обвинувальних вироків набрали законної сили. Тобто, переважна більшість справ обмежується публікаціями в ЗМІ і не доходять до вироків.
В цілому 2025 рік став найбільш «урожайним» за кількістю фактів політичного переслідування осіб, так чи інакше пов’язаних зі столицею. Це посилилось після призначення Тимура Ткаченка очільником Київської міської військової адміністрації — цей орган є суто президентською вертикаллю і покликаний відтягнути на себе повноваження КМДА, фактично нівелювавши її вплив.
За кілька місяців після появи Ткаченка в Києві до атаки на столицю долучилось НАБУ. Тут слід нагадати, що голова КМВА і директор бюро Семен Кривонос є родичами: їхні дружини — рідні сестри. Тож керівника НАБУ точно не можна розглядати як незалежну сторону, коли його шваґро бореться за владу у столиці.
НАБУ розпочало чергову кримінальну справу, яка, як і всі інші, супроводжувалася масованим розкручуванням у медіа, зокрема через анонімні телеграм-канали.
Влада намагалася презентувати це як боротьбу з корупцією, а на практиці вона паралізувала роботу Київради на пів року та перетворилася на інструмент тиску на Кличка та опозицію. Під переслідуванням опинилися колишній секретар Київради Володимир Бондаренко (його згодом відправили під домашній арешт за іншою справою), заступник мера Петро Оленич, депутати від опозиційних фракцій Київради та адвокат Денис Комарницький, який має широке коло політичних контактів і надає правову допомогу клієнтам із різних опозиційних сил.
Нова хвиля політичного тиску на столичну владу розпочалася у липні, коли міська рада мала обирати секретаря. Застосували усі доступні інструменти: погрози, підозри, кримінальні провадження, обшуки, виклики на розмови. «Мета — змусити проголосувати за потрібну людину на посаду секретаря. Після цього перевороту новий секретар Київради у зв’язці з головою КМВА має очолити управління Києвом», -- коментував тоді екснардеп і політичний експерт Олександр Черненко.
11 вересня Кличко прямо під час відкриття пленарного засідання повідомив про чергову атаку правоохоронців: влада готує підозри шістьом ключовим депутатам опозиційних партій: Леоніду Ємцю (ЄС), Григорію Маленку (Голос), Віктору Домагальському (адвокат, що представляє інтереси Кличка та його заступника Володимира Прокопіва), Вікторії Мусі (Удар), Володимиру Андрусішину (ЄС), Олександру Бродському (Батьківщина). Формальна підстава -- нібито незаконне отримання ними відшкодування за відрядження. «Робиться все для того, щоб Київрада не працювала. Щоб дестабілізувати роботу депутатського корпусу», -- заявив міський голова.
Впливові ЗМІ відзначають: масова кампанія силовиків проти органів місцевого самоврядування свідчить, що вся активність прокурорських — це не про очищення. Вона може мати інші причини: відволікання уваги від протистояння між президентськими силовиками та антикорупційними інституціями (подальші слідчі дії СБУ щодо детективів НАБУ), необхідність підтягнути адмінресурс перед виборами та «бажанням нових прокурорських начальників „обілечувати“ старих представників місцевої влади».
Поза межами операції НАБУ тиск поширюється й на інших депутатів та керівників комісій Київради. Відкриті кримінальні провадження та підозри стосуються Руслана Кандибора, директора Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, Дмитра Загуменного, керівника апарату КМДА, Миколи Поворозника, першого заступника голови КМДА. Під роздачу потрапив й столичний бізнес.
6 вересня НАБУ та САП повідомило про підозру засновниці компанії «Столиця Груп» Владі Молчановій у справі про заволодіння 18 гектарами землі ринку «Столичний». Обвинувачення просило дня неї заставу у 300 млн грн. ВАКС врешті призначив 100 млн, які Молчанова вносити відмовилась. Вона заявила, що розслідування тягнеться більше 4-х років і було зумисно прискорене саме зараз. Справу вона назвала «абсолютно замовною» і націленою на знищення бізнесу підприємств, до яких вона мала чи має стосунок.
Нагадаємо, той же ВАКС «скосив» суму застави з 500 млн до 20 млн грн для ексочільниці Хмельницької МСЕК Тетяни Крупи, в якої тільки готівкою знайшли майже майже $ 6 млн.
Боротьба Офісу з Кличком та його оточенням триває не тільки у площині кримінального права, але й на законодавчому рівні. Розділити посади мера і голови КМДА, тим самим позбавивши міського голову значної частини повноважень, -- давній план, про який влада згадує, щойно у відносинах Офісу і Кличка відбувається чергове загострення.
Ще у вересні 2019 року в Раді зареєстрували законопроєкт 2143−3, який швидко проголосували у першому читанні і на тому залишили. Підготовку і розгляд проєкту супроводжували скандали і конфлікти, бо всі розуміли: за допомогою цього закону надміру владу над столицею сконцентрує Офіс. І хоча довгі місяці закон лежить без руху, Банкова від своїх намірів не відмовилась: в лютому 2025 в партії «Слуга народу» обіцяли повернутись до нього до кінця 2025 року, щоб не допустити «надмірної концентрації влади у міського голови».
Вибіркове правосуддя влада практикує й до своїх політичних опонентів загальнонаціонального рівня. Довготривале кримінальне переслідування та економічні санкції щодо лідера опозиції Петра Порошенка назвали політичною розправою і в Україні, і на Заході. Одночасно тривають так звані «справи генералів», які за умови відповідної вказівки слідство може «масштабувати» і на ексголовкома Валерія Залужного, який значно випереджає Зеленського в усіх рейтингах.
Натомість дзеркальним є підхід влади до своїх. Олексія Чернишова, колишнього віцепрем’єра і міністра нацєдності, якого називають наближеним до президента, тривалий час рятували від підозри в одержанні неправомірної вигоди та зловживанні службовим становищем у великому розмірі. «УП» повідомляла, що НАБУ і САП не проводили обшуки у Чернишова, хоча мали відповідну ухвалу суду. Джерела видання в антикорупційних органах підтвердили: обшуки не відбулися через вплив директора НАБУ Кривоноса на детективів. А за рік до тих подій журналісти зафіксувати таємний візит Чернишова до НАБУ. Ще один приклад -- підозрюваний у корупції на закупівлях безпілотників і РЕБ нардеп від «Слуги народу» Олексій Кузнецов продовжує ходити до Ради і бути членом фракції.
Загалом щонайменше вшосте за 2025 рік підконтрольні Офісу президента нардепи намагаються протягнути через Раду законопроєкти, які фактично передбачатимуть амністію за корупційні злочини, якщо ті були вчинені під час «контррозвідувального або розвідувального завдання». Достатньо правоохоронним органам назвати того ж Артема Шила своїм агентом, і він уникне покарання за організацію корупційних схем на Укрзалізниці.
Аналогії з минулим очевидні: як і за доби Януковича, правоохоронна і судова система використовуються для лобіювання інтересів діючої влади і тиску на опозиційні до неї сили. Такі методи політичної боротьби не лише не додають владі пунктів у рейтингах, але й загрожують демократичному устрою, підривають довіру до інституцій і самої держави, що особливо небезпечно у воєнний час.
Раніше повідомлялося, що підприємець закликав нового міністра оборони скасувати корупційні «закриті рамки» в оборонних закупівлях.
