Айтівці, лікарі, перекладачі та поліцейські. Такі професії обирають випускники 2025 року. МГ “Об’єктив” спитала в молодих людей – жителів Салтівського району Харкова, яким вони бачать своє майбутнє в умовах повномасштабної війни, що триває, і головне – де здобуватимуть вищу освіту. Що вони відповіли – дивіться у відеорепортажі.
Таїсія Старченко, випускниця Харківського ліцею №139 Я нікуди не хочу більше вступати, окрім харківського університету.
Таїсія – золота медалістка, як і переважна більшість інших харківських старшокласників, навчалась онлайн. Але були профорієнтаційні заходи у метрошколі та укриттях вишів.
Таїсія Старченко, випускниця Харківського ліцею №139 Мені радили вступати десь на заході України, але я дуже хочу вступати у Харкові, в медичний університет на факультет реабілітології та терапії. Я хочу допомагати і військовим, і спортсменам, і просто людям. Тому що це не тільки військові отримують поранення, а ще й прості люди, які живуть у будинках.
Випускний в укритті. Такий формат вже закріпився у Харкові. Цього разу зі школою прощаються випускники Салтівського району. Їх розділили на три групи. Таїсія – науковиця. А це Аліна – лідерка.
Аліна Червона, випускниця Харківського ліцею №122 Склали всі екзамени, здали НМТ, відчуваю полегшення якесь. Скоро перехід у доросле життя. Тому метелики трошки.
І вона також вступатиме у Харкові.
Аліна Червона, випускниця Харківського ліцею №122 Харків наш дуже постраждав, але я не хочу звідси виїжджати. Я сподіваюся в майбутньому, що це буде прогресивне європейське місто. Я його люблю всією душею, я тут виросла, не виїжджала жодного разу під час війни. І хочу вступати в університет Каразіна. Англійська мова, перекладач. А так у мене є мрія – піти, мабуть, в авіацію. Побачити інші країни.
При цьому навчання в Європі дівчина не розглядає.
Аліна Червона, випускниця Харківського ліцею №122 Коли я там була одного разу, в Італії, все одно відчувала себе якось трошки, можливо, чужою, бо там не наші люди. Вони привітні, але душею не близькі. Тому хотілося б продовжити жити тут.
Марія отримує нагороду у групі “творчі”.
Марія Гурко, випускниця Харківського ліцею №138 Я танцюю з чотирьох років, це справді мене надихає, я хочу цим займатися все своє життя. Шкільні роки були дуже сумні, тому що я не знаю досі своїх однокласників, ми не знайомилися, тому що навчання проходило онлайн, і ми були в різних містах України. Але я дуже сподіваюся, що в майбутньому я вступлю до такого закладу, де навчання вже буде не онлайн, а офлайн. Це точно буде заклад в Україні. Київ, Харків, у Львові, мабуть.
Серед хлопців дуже популярною є професія айтівця.
Артем Блашко, випускник Харківського ліцею №138 – Я медаліст, я планую вступати до Харківського національного університету радіоелектроніки. Я планую стати розробником відеоігор. – А ви якими іграми надихаєтесь? – Fallout.
Артем, випускник Харківського ліцею №140 – Я хочу стати розробником програмного забезпечення. Семена Кузнеця, Каразіна, мабуть, щось з цього. Я розглядаю всі варіанти, але їх занадто багато, треба ще думати. – За кордон? – Можна, але я не впевнений, що зможу.
Максим Кондратський, випускник Харківського ліцею №140 Я дуже вдячний нашим викладачам, моїм однокласникам, за те, що вони пройшли цей шлях разом зі мною. Вони допомогли мені пережити цю війну. Дуже приємно, що вони в мене є. Напевно, з правом буду пов’язувати своє життя. Поліцейським. Може, СБУ. Може, щось таке. Хочу людей захищати, допомагати їм.
Загалом цьогоріч у Харкові – 7,5 тисяч випускників, із них у місті перебувають майже 4 тисячі. Решта в інших областях та за кордоном. Аби ці діти відчули себе частинкою спільного свята, випускні для них транслюють онлайн.
Світлана, мама випускниці Єви Перлинка моя, квітонька найкраща. Я плакала щодня на репетиції цієї пісні і сьогодні теж плакала. Я не можу… Це зворушливо, школа закінчилася. Лишаємося в Харкові.
