Верховна Рада України зробила крок до посилення соціального захисту військовослужбовців, які повернулися з російського полону.
Парламент у першому читанні підтримав законопроєкт №13627, що передбачає фінансову допомогу та спрощення бюрократичних процедур. За документ проголосували 270 народних депутатів.
Законопроєкт встановлює, що звільнені з полону військові, які потребують стаціонарного лікування понад 30 днів, отримуватимуть щомісячну виплату у розмірі 50 тисяч гривень. Фінансова підтримка діятиме протягом перших трьох місяців лікування і покликана компенсувати втрачену можливість працювати.
Документ також врегульовує порядок отримання довідок про травми та захворювання, завдані в полоні. Багато військових стикаються з труднощами під час підтвердження діагнозів, що блокує отримання пільг. Нові норми мають усунути ці перешкоди.
Міністерство охорони здоров’я оновило перелік медичних закладів, які надають спеціалізовану допомогу звільненим із полону. Йдеться не лише про лікування, а й про психологічну реабілітацію.
«Військові мають отримати все необхідне для відновлення здоров’я та повернення до життя після полону», — йдеться у поясненні до законопроєкту.
Історик Роман Безсмертний наголосив, що статус цивільних заручників суттєво відрізняється від статусу військових.
«Повернення цивільних українців з Росії — це не обмін військовополоненими. У міжнародному праві це заручники, і саме так має трактуватися відповідальність Росії», — зазначив він.
Нагадаємо, в Україні військовослужбовці, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти, зберігають право на щомісячне грошове забезпечення в повному обсязі. Виплати здійснюються за останньою посадою та тривають увесь час перебування в полоні. Водночас існують винятки: якщо буде доведено добровільну здачу, самовільне залишення частини чи дезертирство, фінансування припиняється після проведення розслідування.
Кожен військовий може заздалегідь визначити, кому саме передаватиметься право на отримання коштів — дружині, дітям, батькам чи іншим родичам. Якщо таке розпорядження відсутнє, застосовується законодавча черговість: першими право мають подружжя, далі — діти, потім батьки, повнолітні діти та рідні брати або сестри.
Разом із тим, є категорії осіб, які не можуть претендувати на ці виплати. Зокрема, вони не нараховуються:
громадянам, засудженим за державну зраду чи співпрацю з агресором;
особам, що постійно проживають на території цих країн.
Щоб отримати виплати, родичам необхідно подати пакет документів у найближчий територіальний центр комплектування (ТЦК та СП), незалежно від місця проживання. До нього входять заява, копії паспорта, ідентифікаційного коду, документи, що підтверджують родинні зв’язки, а також довідки про особливі обставини, наприклад інвалідність дітей чи встановлення опіки.
