Політичний оглядач Леонід Швець, відзначаючи різкі висловлювання президента Трампа на сесії Генасамблеї ООН, вважає це початком розвороту господаря Білого дому від Кремля. Назвавши росію «паперовим тигром», Трамп визнав проблеми рф в економіці та в армії, чого раніше не було. Риторичні заяви Трампа про майбутнє звільнення окупованих територій України та про те, що Київ може піти й далі, для путіна звучали прикро. «Нинішня заявлена позиція американського президента виглядає як фантастичне досягнення у безперервній битві України та її західних союзників за Трампа «, — зазначає журналіст. Він звертає увагу на те, що путін не захотів скористатися можливістю, яку йому надав Трамп. Але зважаючи на все, більше таких «подарунків долі» у кремлівського диктатора не буде

«Незвичайно різкі висловлювання американського президента про Росію і Путіна, яких раніше він наполегливо намагався не засмучувати, і компліменти на адресу України та Зеленського, яких Трамп добрим словом не балував, свідчать про важливий розворот. Або, скажімо обережніше, початок розвороту, зробивши поправку на відому непослідовність господаря Білого дому. Хоча в цьому випадку, здається, сталося незворотнє.

Звертає на себе увагу не тільки зміна риторики, коли вчора ще, за його ж словами, могутня Росія, воювати проти якої з боку України було чистим божевіллям, називається «паперовим тигром» і «колосом на глиняних ногах», а й нове формулювання цілей, які тепер Україна, за допомогою НАТО та американської зброї, може ставити перед собою: «Україна зможе повернути свою країну в її первісному вигляді і, хто знає, може навіть піти далі!»

Ні про який обмін територіями чи добровільну поступку Донбасу, що стояли на нещодавньому порядку, мова більше не йде. Дональд Трамп явно намагається вразити Путіна, який «не цінує їхні добрі стосунки».

Довгі роки, ймовірно, ще навіть до першого президентського терміну, Трамп ставився до Путіна з благоговінням. Для нього була втішна думка цієї людини, яка запросто справляється з величезною територією та багатомільйонним народом, без церемоній усуваючи політичних супротивників і виписуючи державні правила під себе. Ну чи не мрія? Він у певному сенсі себе «під Путіним чистив». А коли той одного разу відгукнувся про нього, як про розумну людину, розповідь про те, що «Путін назвав мене генієм», став улюбленою похвальбою Трампа на довгі роки перед будь-якими аудиторіями.

Він цілком серйозно, судячи з усього, вважав, що Путін прислухається до його прохання про завершення війни, звідси знаменита теза про 24 години, протягом яких вдасться вирішити цю проблему. Адже в уявленні Трампа визнання особливого зв'язку між ними було дзеркальним, і він такий самий «значний інший» для Путіна, як і той для нього.

Знадобилося довгих вісім місяців, щоб зрозуміти глибину своєї помилки. Власне, момент істини стався, схоже, в Анкориджі, коли Трамп раптово згорнув велику програму прийому дорогого гостя, розпочату з урочистої ходи назустріч один одному червоною доріжкою, і виглядав явно пригніченим під час підсумкового брифінгу. А там і підійшла багатозначна картинка з параду в Пекіні.

Доходити, що Путін його просто використовує — факт, очевидний усім, крім використовуваного, до Трампа стало швидше, і ось, нарешті, дійшло до нинішніх заяв.

У психологів є таке поняття як «нарцисічна травма», коли людина-нарцис — а Дональд Трамп таким, за запевненням фахівців, безперечно, є — не отримує підтверджуючої думки та поведінки від тих, на кого у постійній побудові власної грандіозності твердо розраховував. Удар дуже болючий, але для прокачаного нарциса не смертельний.

Відновлення комфортної картини світу здійснюється за рахунок знецінення знеціненого. Не Трамп, який втратив зв'язок із реальністю, раптово не великий, це його кривдник виявився дрібним покидьком. З могутнього Путіна-переможця, чия оцінка Трампу була вкрай важлива, той перетворився на Путіна-лузера, керівника країни з економікою, що розвалюється, і безсилою армією, наїзника «паперового тигра».

А за те, що зрадив нарцисичний ідеал, Путін заслуговує на покарання. Трамп має бути помщений. Риторично він це поки що робить, заявляючи образливе про майбутнє звільнення окупованих територій України та «може бути чогось далі». Які будуть практичні кроки — побачимо.

Якщо динаміка їхніх відносин, вірніше, ставлення американського лідера до російського вгадано правильно, повернення до колишнього зворушливого «бромансу» неможливе, хоча, не виключено, Путін може спробувати відновити втрачене.

Якщо взяти за точку відліку 28 лютого, коли українську делегацію чи не в шию виштовхали з Білого дому після заяв Зеленського, що Путіну вірити — себе не поважати, нинішня заявлена позиція американського президента виглядає як фантастичне досягнення у безперервній битві України та її західних союзників.

За всієї поваги та раховуючи величезні зусилля української та західної дипломатії, а також правильних людей з оточення голови Білого дому, головна заслуга тут належить самому Володимиру Путіну. Те, що він не захотів скористатися можливістю, що відкрилася, і не пішов назустріч зачарованому ним американському президентові, відкинувши пропозицію про угоду в гонці за ще більш прекрасним результатом, можливо, його найграндіозніша помилка після рішення затіяти військову авантюру в Україні. Фарт підкинув йому козир — Трампа, яким він в азарті не зумів скористатися. На цьому подарунки долі, з ймовірністю, закінчилися", — пише журналіст.

Інтерв'ю з політичним оглядачем, аналітиком та журналістом Леонідом Швецем читайте на сайті «ФАКТІВ».

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.