У природі ожина – це жива, витривала й стрімко зростаюча рослина. Вона легко адаптується до різних кліматичних умов і приживеться майже будь-де. Проте садова ожина потребує уважного підходу: для її успішного розмноження потрібні певні знання та навички. Якими способами можна розмножувати кущі, пише «Сад та город».

Для швидкого розмноження підійдуть сланкі (ті, що мають пагони, які ростуть не вертикально вгору, а стеляться по землі або низько звисають) сорти ожини, їх пагони можна прикопувати. У серпні вибирають материнський кущ (1-2 роки), безвідривно пригинають пагони до землі, засипають їх землею, фіксують каменем або дротом, а кінець, який залишається зовні, припудрюють обрізом приблизно на 10 см. Ґрунт потрібно рихлити й поливати, як підзвичайно. Через два місяці сформуються корені, пагони відокремлюються і висаджуються окремо.

Цей спосіб потребує мінімальних затрат, але дозволяє отримати до 15-20 нових рослин з одного куща. У природі ожина сама утворює такі відводки, коли пагони торкаються ґрунту.

На кущах старше трьох років формуються кореневі нащадки, молоді пагони поруч із материнським коренем. У середньому їх може бути до 20. Вибирають міцні екземпляри висотою понад 10 см, відокремлюють з частиною кореня навесні й висаджують у родючий, пухкий ґрунт разом із грудкою землі. Молоді рослини поливають у міру висихання ґрунту та рихлять, щоб забезпечити доступ кисню і вже за рік кущі зміцнюються і починають плодоносити.

Живцювання ожини – продуктивний метод: кожна брунька дає життєздатний саджанець. Для цього восени зрізають міцні однорічні пагони довжиною близько 15 см з 2-3 вузликами, видаляють листя і ставлять в ємність з водою, зверху вниз. Коли сформуються корінці й пагони, готового саджанця висаджують у ґрунт, а в воду поміщають нову бруньку. Весною саджанці переносять у город. Хоч цей метод і потребує часу, він дає високі шанси на успішне розмноження.