Про це повідомив археолог Микола Бандрівський.
«Марія Тарасівна, яка все життя присвятила музиці і викладацькій роботі, була ученицею знаменитого Генріха Нейгауза та солісткою світового рівня, гастролювала країнами Західної Європи і Америки, виконуючи класичні твори Бетговена, Шумана, Брамса, а також українських композиторів. Серед її учнів — відомий піаніст і музикознавець Йожеф Ермінь», — зазначив він.
Він додав, що перше ім’я Марії Тарасівни було Арета, і що вона певний час жила під іншим прізвищем. У 1934 році більшовики розстріляли її батька — письменника, перекладача і засновника пластового куреня «Лісові Чорти» Тараса Крушельницького. Через це сім’я була депортована до російського Курська. Після повернення до Львова під час Другої світової війни дівчинку Арету перейменували на Марію і, щоб уникнути переслідувань, записали під прізвищем Шушкевич.
Марія Крушельницька виступала із сольними концертами в Києві, багатьох містах України, а також у країнах Західної Європи та Америки. У її репертуарі були твори Л. ван Бетховена, Р. Шумана, Й. Брамса, О. Скрябіна, С. Рахманінова, А. Кос-Анатольського, Л. Ревуцького, В. Косенка, С. Людкевича, тощо. Вона також була солісткою симфонічних оркестрів Києва, Львова і Донецька, працювала під керівництвом диригентів М. Колесси, Ю. Луціва, С. Турчака та інших.
Виконавська майстерність Крушельницької вирізнялася симфонічністю, масштабністю, драматизмом, емоційністю та експресивністю. У її інтерпретаціях завжди відчувалася піднесеність почуттів, неповторний особистий тон інтонації та динамічна схвильованість. Вона була артисткою емоційного типу, а її індивідуальність проявлялась у мелодійній, щирій та небайдужій інтонації. Звукова палітра виконання була багатою й різноманітною, а стиль — глибоко романтичним і національним.
За часів СРСР Крушельницька записала твори Л. Ревуцького та альбом із творів С. Людкевича на фірмі «Мелодія». Вже в незалежній Україні видала компакт-диск із музичними та поетичними творами А. Кос-Анатольського, записала «11 Етюдів у формі старовинних танців» В. Косенка, а також комплект дисків «Шедеври галицької фортепіанної музики».
Сніжана БОЖОК, «Вечірній Київ»
