За останнє десятиліття Україна пройшла шлях від корупційної безкарності до створення цілої системи спеціалізованих органів – це Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство з питань запобігання корупції, Вищий антикорупційний суд. Формально це мало б гарантувати прозорість і справедливість. Але чи працює ця система так, як задумувалося? Чи справді ми бачимо незалежність і професійність, чи лише нову бюрократію, яка вчиться виживати в умовах політичного тиску? Такі непрості теми стали предметом обговорення учасниками дискусійної панелі «Корупція в Україні: виклики, рішення та роль антикорупційних органів», ініційованої одеським осередком ГО «Захист Держави». На зустрічі були присутні представники антикорупційних органів, юристи, правозахисники, політологи, члени громадських організацій.
– В історії людства традиція дарообміну була завжди, – розпочав дискусію політолог і член ГО «Захист Держави» Михайло Шабанов. – Тобто ознаки корупції є в будь-якій країні. Питання в тому, як демократичне суспільство може цьому протистояти? На мою думку, за останні 10 років в Україні відбулися кардинальні зміни. Навіть на побутовому рівні. Згадайте вічні подарунки та квіти вчителям на 1 вересня та інші свята. Війна нівелювала всі ці багаторічні традиції. І це добре. Але система залишилася. Корупція як червоточина в яблуку руйнує його зсередини. І якщо цьому не протистояти, може загинути все дерево.
Проте, коли ми говоримо про причини корупції, важливо бачити не лише культурні чи історичні традиції (чи такі, що склалися у нашому суспільстві на побутовому рівні), а й соціально-економічні умови, в яких живе це суспільство.
Денис Яковлев, доктор політичних наук, декан факультету політології НУ ОЮА:
– Головна причина корупції – це бідність більшої частини населення. І нам треба насамперед думати, як стати заможною країною з багатими людьми. Подивіться на ті країни, які активно допомагають нам зараз у боротьбі з корупцією. Це найбільш впливові країни Західної Європи та Північної Америки. В цих країнах розпочався масштабний процес модернізації – у соціології та політології саме так називають перехід до заможного й технологічно розвиненого суспільства. Ці країни прагнули якнайшвидше впроваджувати нові технології, створювати підприємства, формувати ринкову економіку. Суспільство багатіє, з’являються зрозумілі правила гри, а суди стають запорукою справедливості й передбачуваності рішень. Коли суд ухвалює рішення неупереджено, корупція відходить на другий план.
Отже, найважливішим завданням для України є забезпечення безпеки й побудова такої економіки та судової системи, які не дозволять країні залишатися бідною.
А ось на думку колишнього прокурора і головного спеціаліста відділу з питань запобігання корупції ОМР Олександра Чорного, громадяни можуть протистояти корупції через виборчі механізми.
– Кожен громадянин за Конституцією є носієм верховної влади в державі. Виборець впливає на державні органи, зокрема на законодавчу владу, а вже від неї значною мірою залежить ефективність роботи антикорупційних органів, – підкреслив фахівець. – Саме законодавча влада визначає, якими вони будуть. Йдеться не про формальні програми чи звітність на папері, а про реальні інструменти впливу. Антикорупційні органи мають отримати такі повноваження, щоб не просто перевіряти декларації, а реально діяти й не бути проігнорованими правоохоронною системою.
– Проблема в тому, що навіть найсильніші інституції неспроможні подолати корупцію без суспільної підтримки та реального діалогу з громадським сектором, – продовжує член ГО «Захист Держави» Михайло Шабанов. – Громадські організації, які займаються моніторингом і розслідуванням, дедалі частіше вказують на слабкі місця державних органів – від затягування справ до вибірковості правосуддя. Це створює простір для критики, але водночас і для співпраці: держава та громадянське суспільство можуть або залишатися опонентами, або ж вибудувати новий формат партнерства у боротьбі з корупцією.
Інститут соціальних досліджень та прогнозів «Янус» нещодавно провів опитування 2 тисяч респондентів на тему «Що найбільше впливає на ситуацію в Україні». Висновки приголомшують.
Українці найчастіше вважають, що найвищий рівень корупції саме на державному рівні, тому що саме там зосереджені ключові ресурси, владні повноваження й контроль над розподілом бюджету. Саме політики та високопосадовці ухвалюють закони, формують «правила гри» для всієї країни та впливають на роботу силових структур, судів і антикорупційних органів. Коли суспільство бачить непрозорі призначення, зловживання владою, корупційні скандали у верхах та безкарність для впливових чиновників, це створює переконання, що корупція вкорінена насамперед у верхівці державної системи, а вже звідти поширюється вниз.
Окремою темою дискусії була ситуація з корупцією в судовій системі України.
– Якщо говорити про суди, то вони дійсно змінилися за час реформування, – стверджує адвокат з кримінального права Євген Іванченко. – Колись існувала серйозна проблема: судам давали вказівки, і вони виконувалися незалежно від законів чи Конституції. Зовні все виглядало законно, особливо для тих, хто не був юристом чи адвокатом, але якщо копнути глибше – було очевидно, що на певні речі просто заплющували очі. Це кардинально впливало на ситуацію. Сучасні суди дуже відрізняються від тих в кращий бік. Але говорити про їх досконалість ще точно зарано. Система вибудовувалась десятиліттями, і зламати її в один момент неможливо. Коли нові люди приходять у систему, вони або підлаштовуються під її правила, або система їх відштовхує.
ГО «Захист Держави» тісно співпрацює з молодими активістами, адже саме їм доведеться боротися з корупцією після закінчення війни. Серед спікерів голова ГО «Молодіжна рада Одеської області» Ірина Монастирук. Громадська діячка впевнена, що саме нове покоління може спробувати якщо не подолати корупцію, то хоча б мінімізувати її вплив на суспільство. «Так, під час війни зробити це складніше, але починати варто вже зараз. Так звані «мітинги на картоні» проти закону, що загрожує незалежності НАБУ та САП. Сьогодні ми яскраво продемонстрували, що громадськість має вплив на владу. ЗМІ мають вплив на владу, активна і небайдужа молодь має вплив на владу».
На думку спікерів, прикладом вдалої боротьби з корупцією може бути Данія. Адже це саме та країна, яка здатна демонструвати реальну боротьбу з корупцією.
– Успіх Данії в боротьбі з корупцією базується на поєднанні сильної державної системи прозорості й активного громадянського контролю, – розповідає пані Ірина. – Хоча рівень корупції там низький, саме громадські організації відіграють роль «сторожових псів» демократії: вони не дозволяють владі розслабитися, формують культуру нетерпимості до зловживань і розвивають інститути довіри.
Дискусія, організована ГО «Захист Держави», засвідчила: суспільний запит на справедливість і прозорість у нашій державі залишається надзвичайно високим. Попри створення низки спеціалізованих інституцій, ключовим викликом є не лише наділення їх реальними повноваженнями, а й формування політичної волі для їхнього ефективного функціонування. Учасники дискусії зійшлися на думці, що боротьба з корупцією неможлива без поєднання зусиль держави та громадянського суспільства, без незалежного правосуддя та якісного контролю з боку виборців. Україна вже має певні здобутки, однак шлях до справді прозорої системи – тривалий і потребує послідовності, наполегливості та широкої підтримки громадян. Саме від цього залежить не лише успіх антикорупційної політики, а й довіра до влади та майбутнє держави.
