Олексій, на позивний «Кеп», служить добровольцем у складі 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони ЗСУ. Раніше він був успішним адвокатом та підприємцем, захоплювався яхтингом, мав власну яхтову школу та разом із родиною здійснив трансатлантичну подорож на вітрильному катамарані. Проте 24 лютого 2022 року його життя кардинально змінилося. Вже зранку після вибухів він пішов до військкомату, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу бригади.

«Кажуть, війна — справа молодих. Але це не зовсім так. Тут потрібні не лише юні сили, а й досвід, виваженість, відповідальність. У мене є те, що найдорожче — родина. І я не міг стояти осторонь, коли її довелося захищати», — розповідає Олексій.

У перший день вторгнення він разом із друзями зі стрілецького клубу «Барс» сформував кістяк взводу розвідки. Команда вже була злагодженою, тому швидко включилася в бойові дії. Добровольці виходили у багатоденні рейди, отримували провізію у місцевих, рятували побратимів під обстрілами. Згодом вони одними з перших почали застосовувати дрони, керуючись потребою, а не наказом згори.

«Це був зовсім інший досвід — напруга, відповідальність, постійна зосередженість», — каже «Кеп». — «Після розформування підрозділу розвідки я зрозумів, що мої юридичні знання можуть бути не менш корисні».

Олексій почав працювати юристом батальйону, але робота в кабінеті була лише частиною обов’язків. Батальйон воював на передовій, тож він навчав новобранців, допомагав із логістикою, евакуацією, чергував, копав окопи.

«На війні чужої роботи немає. Усе — спільне», — зазначає «Кеп». — «Я — не герой. Поруч зі мною з першого дня війни різні люди, але всі вони — побратими, яким можна довірити життя. У цьому наша сила!»

Під час війни Олексій відчув потребу в психологічній підтримці військових. Він здобув другу освіту, став магістром психології та нині обіймає посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу.

Мрія добровольця проста — повернутися до родини та мирного життя. Можливо, знову вийти в море на яхті, але вже не для заробітку, а для душі.

«Зараз я хочу бути поруч із сім’єю», — ділиться офіцер. — «Це основа мого світу. Саме мої рідні дають сили жити й воювати далі!»

Нагадаємо, від фронту до мирного життя: історія ветерана з Дніпра Максима Шункіна.

Раніше ми писали: З початку вторгнення зрозуміла, що хоче допомагати бійцям на передовій: історія медикині з ТрО Дніпра.

Також говорили: Доктор Лівсі» з Дніпра: історія бойового медика, який рятує життя на фронті.

Фото: 108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ.

Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра