Попри реалії воєнного часу, у новому сезоні дніпровські театри та інші заклади культури готуються до яскравих прем’єр та сміливих експериментів. Що саме готують для глядачів наші митці, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
Дніпровська опера: від класики до сучасних мюзиклів
Дніпровський академічний театр опери та балету розпочав сезон 2025–2026 з масштабними планами щодо незвичайних та амбітних прем’єр. Глядачів чекають не лише класичні постановки, а й новаторські музичні проєкти, що народжуються саме у Дніпрі. За словами директора театру Ростислава Карандєєва, акцент робиться на поєднанні академічного рівня виконання з сучасною мовою мистецтва.
– Тримаючи канон, забезпечуючи високий рівень виконання класичних творів, ми сьогодні працюємо над тим, щоб запропонувати глядачеві унікальні, оригінальні, наші, суто дніпровські проєкти, – наголошує Ростислав Карандєєв. – Очевидно, що вони не завжди будуть в форматі класичної опери або класичного балету. Вже існує нова мова музичного театру, і ми звертаємося й до таких форм, як мюзикли чи сучасні музичні вистави. Прикладом є мюзикл «Моя чарівна леді», який ми представили минулого сезону, і тепер готуємо новий проєкт — ретро-мюзикл.
Тож серед головних новинок сезону — ретро-мюзикл «Школа танців Соломона Шкляра», створений за п’єсою відомого українського драматурга Анатолія Крима. Автор спеціально адаптував текст під формат музичної вистави. До роботи долучили композитора В’ячеслава Назарова, який пише музику саме для театру та кіно, щоб досягти потрібної драматургії звучання. У постановці поєднаються яскрава музика, вокальні партії, глибокі драматичні сцени й пластичні рішення від головного балетмейстера театру Максима Булгакова. За словами керівництва, це буде абсолютно оригінальний продукт, який не йде більше ніде.
Проте театр не відмовляється від класики. У 2026 році на сцені Дніпровської опери з’явиться «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта. Це одна з найвідоміших опер світового репертуару, яка звучить на кращих сценах вже понад три століття. Дніпровська постановка збереже музику та лібрето Лоренцо да Понте, але матиме сучасне візуальне прочитання: світлові ефекти, новітні декорації та стилізовані костюми. Як зазначають у театрі, глядач отримає можливість одночасно відчути дух Іспанії XVII століття та побачити, наскільки близькими залишаються теми опери для сучасної людини.
Особливу увагу театр приділяє дитячій аудиторії. У цьому сезоні тут готують прем’єру вистави «Аладдін», створеної спеціально для молодших глядачів і їхніх батьків. Постановка поєднає класичну балетну школу з пантомімою, пластичними драматичними сценами та яскравою музикою. Завдяки такому підходу навіть без слів діти зможуть зрозуміти історію та співпереживати героям. Це має стати справжнім сімейним спектаклем, який однаково цікаво дивитися і дітям, і дорослим.
Не менш знаковими стануть два проєкти, натхненні українською культурною спадщиною. Перший — балет, присвячений петриківському розпису. Його унікальність полягає в тому, що сценічні рухи й хореографія відтворюватимуть мазки пензля майстра, перетворюючи традиційні квіткові орнаменти у танець. Постановка стане поєднанням декоративного мистецтва та сучасної пластики, а її сюжет торкатиметься тем війни, втрат і майбутнього відродження. Другий проєкт — балет, присвячений Казимиру Малевичу, українському художнику-авангардисту. Вистава матиме контрастну хореографію й сценографію, що перегукується із супрематизмом. Мета – відтворити дух художника не лише через декорації, а й через динамічну пластику артистів.
– Ми маємо ставитися з повагою до юного глядача, – зазначає Ростислав Карандєєв. – Для того, щоб він полюбив оперу чи балет, треба зробити виставу, зрозумілу й захопливу для дитячого віку. Тому ми готуємо проєкти, де, окрім танцю і музики, буде пластика, пантоміма, емоційна дія, яка не потребує слів. Так само й у великих постановках: ми хочемо додати сучасну динаміку, світлові партитури, мультимедіа, але водночас зберегти повагу до авторів і класичної традиції. Це шлях, який дозволить Дніпровській опері бути мультижанровим музичним центром і водночас залишатися вірною своїй академічній основі.
У Драмікомі – новий головний режисер
У Дніпровському академічному театрі драми та комедії у цьому сезоні розпочинається нова творча епоха: головним режисером театру став Олексій Клейменов, який багато років працював поруч із попереднім керівником Антоном Меженіним. Антон Сергійович, чия прем’єра «P.S. Кохаю тебе» відкрила сезон, тепер працює у театрі Кропивницького.
Нове призначення стало природним кроком: Клейменов добре знає трупу, процеси всередині театру та вже встиг поставити чимало вистав. Серед них – «Фарш», «Сімейка Жахастиків», «Шлюбний сезон», «Лісова пісня» та інші. Для колективу ця зміна символічна, адже вона відбувається напередодні сотого ювілейного сезону. Сам режисер наголошує, що сприймає посаду як велику відповідальність, але готовий до викликів.
– Я багато працював для цього, і я розумію, яка це відповідальність, але я до неї готовий, – зізнається Олексій Клейменов. – Є вистави, де я працював художником або режисером з пластики, актором. А є вистави, які я поставив. Тобто, я добре знаю театр зсередини. Зміни в репертуарі обов’язково будуть: у новому сезоні ми робимо акцент на темі кохання — це і “ P.S. Кохаю тебе”, і “Месопотамія”, і нова вистава “Естроген” сучасної драматургині Марини Смілянець, яку я буду ставити. Крім того, ми плануємо казку про кохання, а ще в цьому році з’явиться вистава у жанрі кабаре – “Шантрапа”. Це класика – Панас Саксаганський. Також важливо, що ми й надалі будемо запрошувати режисерів з інших міст, щоб колектив розвивався й відкривав нові горизонти.
Репертуарна політика театру орієнтована на різноманітність жанрів та глядацьких інтересів. Так, у Драмікомі вже стартували експерименти з локаціями — частина постановок відбувається у фоє чи на імпровізованому подіумі, щоб створити особливу атмосферу. Колектив прагне віднаходити нові форми, які допоможуть відкрити класичні та сучасні п’єси по-новому. У планах — розширення жанрової палітри: від мелодрам до авангардних форм. При цьому театр не відмовляється від традицій, але й не боїться поступових змін.
– Ламати я нічого не буду, але й просто продовжувати курс попередників також не планую, – підкреслює Олексій Клейменов. – Зміни будуть, але вони органічні, поступові, щоб театр розвивався природно. Це не революція, а еволюція, і колектив разом зі мною буде йти цим шляхом. Для мене важливо, щоб у Драмікомі були і класичні вистави, і сучасні експерименти, щоб театр залишався живим і близьким до глядача. Ми стоїмо на порозі сотого сезону, і це унікальний шанс показати, що Драміком готовий до нового етапу своєї історії.
Театр «ДГУ» творить історію міста на сцені
У Комунальному закладі культури “Дніпровський міський театр “ДГУ” Дніпровської міської ради триває робота над виставами, що відкривають нові сторінки історії культури Дніпра. Тут вже з’явилися постановки, присвячені знаковим постатям — філософині та мистикині Олені Блаватській, скульптору Вадиму Сідуру. Наразі у розробці — нові ідеї, зокрема вистава за мотивами життя письменника Валер’яна Підмогильного. У центрі уваги — постаті, чиї імена нерозривно пов’язані з містом та регіоном. Для театру важливо не просто показати біографії відомих діячів, а й пояснити глядачам, чому їхні імена залишаються на мапі міста у назвах вулиць, площ чи закладів.
– Ми вже зробили виставу про Блаватську, зараз поставили про Сідура, – зазначає режисер Володимир Петренко. – Ще у Григорія Гельфера, директора театру «ДГУ», є твір про Мойсея — це не наш земляк. Але у всіх п’єсах Григорія Аркадійовича, окрім “Мойсея”, за якою поставлена вистава «СНЕ», є фраза “Він з Дніпра”, “Він з Дніпропетровська”. Я дуже хочу, щоб глядачі розуміли: будь-яка вулиця чи сквер мають свою історію. Це не просто назва, це наша пам’ять. Колись були тисячі пам’ятників Пушкіну, але тепер ми маємо повертати собі власні імена. І мені здається, що саме ця ідея реалізується у нашому театрі.
Таким чином, театр «ДГУ» поступово формує власний мистецький почерк: вистави стають не лише творчими подіями, а й приводом для розмови про ідентичність міста. Постановки про Блаватську та Сідура вже відкрили для глядачів важливі сторінки, а п’єса про Підмогильного може стати новим етапом у цьому напрямі. Театр перетворюється на простір, де мистецтво поєднується з краєзнавством і пам’яттю, формуючи особливий культурний код Дніпра.
«ДніпроАртСтейдж»: мистецтво, що об’єднує молодь
У Дніпрі вже другий рік за адресою: Крутогірний узвіз, 9 за підтримки міської влади працює креативний простір «ДніпроАртСтейдж», створений у приміщенні колишнього «Телетеатру». Тут вирує життя: проходять виставки, театральні постановки, концерти, кінопокази та майстер-класи. Простір став своєрідним магнітом для молодих митців і глядачів, які шукають сучасний формат культурних подій. За словами керівниці установи Майї Бойко, головна мета — підтримати творчу молодь і дати їй можливість реалізовувати власні ідеї.
– Було прийнято рішення перетворити цей простір на креативний майданчик для молоді, – розповідає Майя Бойко. – Ми почали з воркшопів для молодих художників і дизайнерів, далі з’явилися фестивалі театрального, музичного й поетичного напряму. Наше завдання — створити мультифункціональний простір, де творча молодь може виставляти свої роботи, проводити заходи й отримувати відгук від глядачів. Для багатьох це перший досвід виступу чи експозиції, і важливо, що це відбувається саме тут, у Дніпрі.
У новому сезоні «ДніпроАртСтейдж» планує продовжити традицію театральних фестивалів малих форм, які вже встигли зарекомендувати себе серед учасників з різних міст України. Крім цього, простір регулярно приймає виставки молодих художників і студентів мистецьких закладів. Щомісяця тут відкривається новий проєкт, а поруч з експозиціями відбуваються майстер-класи, зустрічі з авторами й дискусії. Особливим напрямом стала співпраця з всеукраїнським кіноклубом: щосуботи відвідувачі можуть переглядати українські та зарубіжні фільми з дубляжем чи субтитрами українською мовою. Окреме місце займають соціальні ініціативи — зокрема проєкти для підтримки волонтерів і вечори пам’яті на честь загиблих воїнів.
– Наші фестивалі й заходи завжди безплатні для глядачів і учасників, – зазначає Анна Лиховид, адміністраторка та кураторка проєктів «ДніпроАртСтейдж». – Це принципова позиція: хочемо, щоб аматорські колективи, дитячі студії чи молоді музиканти могли виступати без будь-яких перешкод, у тому числі й фінансових. Ми запровадили формат толо́ки, де будь-хто може подати заявку й спробувати себе на сцені. Те саме стосується літературників та музичних вечорів — головне, щоб люди мали можливість знайти свою аудиторію. У новому сезоні ми плануємо ще більше інтегрувати кіно, виставки й соціальні ініціативи в один культурний простір.
Таким чином, у сезоні 2025–2026 «ДніпроАртСтейдж» стане не лише майданчиком для мистецтва, а й місцем діалогу, підтримки й розвитку. Його місія — робити культуру доступною, сучасною й різнобічною, а головне — об’єднувати дніпрян навколо творчості навіть у найскладніші часи.
Фото Валерія Кравченка, автора та з відкритих джерел.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Дніпрі відбулась прем’єра вистави «Сідур».
Категорія: Афіша, Новини Дніпра, Новини Культури Дніпра, Тема дня
