Поєдинок з “Пакшем” на виїзді (1:2) засвідчив, що “Полісся” ще сирувате, щоб спокійно довести справу до заслуженого кінця та з відпущеними емоціями йти далі. Угорські “діди” змусили добряче понервувати українського глядача — чи найкращою оцінкою матчу є заява Ротаня про посивіле волосся.
З горем навпіл житомирці закрили цю історію й тепер рухаються на зустріч із “Фіорентиною”. Вболівальники люблять філософствувати, що у футболі трапляється всяке, та це саме той “кейс”, де даремно витати у хмарах — на противагу виступить дуже досвідчений конкурент, до того ж не байдужий до Ліги конференцій.
“Фіорентина” входить до когорти найтитулованіших клубів Італії. Якщо порахувати, то трофейна поличка нараховує десять престижних нагород — дві Серії А (1955/56, 1968/69), шість національних кубків (1939/40, 1960/61, 1965/66, 1974/75, 1995/96, 2000/01), Суперкубок Італії-1996 та Кубок володарів кубків 1960/61. Комусь може здатися, що цей список скромнуватий, особливо на тлі умовних “Ювентуса”, “Інтера” чи “Мілана”, та все одно це ще й який привід для гордості.
Треба сказати, що “пурпурові” мали вдосталь нагод, щоб суттєво розширити колекцію — гарна, претензійна гра була продемонстрована ледь не в кожне десятиліття. Причому це розповсюджувалося на Європу — ще у 1957-му італійці замахнулися на Кубок європейських чемпіонів, проте у фіналі не втримали легендарних Альфредо Ді Стефано та Пако Хенто, внаслідок чого “вухань” відійшов мадридському “Реалу”.
Як ми вказали вище, те знамените покоління оформило КВК 1960/61 — на шляху до слави були подолані “Люцерн” (9:2), загребське “Динамо” (4:2) та шотландський “Рейнджерс” (4:1). Через рік “фіалки” знову опинилися на вирішальній стадії — знищили віденський “Рапід” (9:3), залишили позаду “Жиліну” (4:3), угорський “Уйпешт” (3:0), але втратили рівновагу в боротьбі із мадридським “Атлетіко” (1:4).
Ще одне прикре фіаско датоване 1990-м — в епоху домінації Кальчо “Фіорентина” наблизилася до перемоги в Кубку УЄФА. Пощастило розібратися з тим таки “Атлетіко” (1:1), французьким “Сошо” (1:1), київським “Динамо” (1:0), “Осером” (2:0) та бременським “Вердером” (1:1), а потім на горизонті зʼявився туринський “Ювентус” та не дав шансу — непримиримий ворог зафіксував 3:1 на власну користь.
Створення Ліги конференцій, виступи у турнірі наблизили команду до успіху — переконані, ви памʼятаєте, як Вінченцо Італьяно сподівався здолати “Вест Гем Юнайтед” (1:2) та “Олімпіакос” (0:1), але в обох випадках упіймав облизня.
Хай там, що а “Фіорентина” продовжує чіплятися за можливості в ЛК та у минулому сезоні зупинилася на півфіналі, програному “Бетісу”. Можна не сумніватися, що й зараз ніхто не нехтуватиме єврокубком — тільки наївні вірять у те, що Піолі відступить у бік та з короваєм пропустить “Полісся”.
Додамо, що купа культових гравців приміряли фіолетові футболки — Курт Хамрін, Ауреліо Мілані, Роберто Баджо, Франческо Тольдо, Руй Кошта, Габріель Батістута, Лука Тоні та інші. Є і український слід — Олександр Яковенко якимось дивом потрапив у Флоренцію, швиденько звідти поїхав, але, як бачите, в історії присутній. Ну, теж непогано.
Колективом керує 59-річний Стефано Піолі. Фахівець міг очолити “Металіст 1925”, проте в середині липня дав згоду на те, щоб поновити співпрацю із “Фіорентиною”.
Оʼкей, відкинемо жарти і скажемо наступне: “пурпурні” зробили ставку на перевіреного тренера, котрий пройшов вогонь й воду, перш ніж довести свою знаковість на батьківщині.
Почав у молодіжці “Болоньї”, самостійно взявся за “Салернітану” і ось так, крок за кроком долав вершини — побував у “Модені”, “Пармі”, “Гроссето”, “Пʼяченці”, “Сассуоло”, “Кʼєво”, “Палермо” та “Лаціо”.
У квітні 2016-го дістав на горіхи у дербі Вічного міста (1:4), був зі скандалом звільнений, однак не зменшив привабливість та невдовзі отримав запрошення від “Інтернаціонале”. Щоправда, і тут союз обернувся прикрим фіналом — алленаторе непогано почав, але в подальшому видав жахливі березень-травень 2017-го; дві нічиї та одразу пʼять поразок переконали у тому, що комусь доречніше вказати на двері.
Два сезони, — 2017/18 та 2018/19, — були відведені на “Фіорентину”. Тут двояке враження — Стефано зумів утримати команду на притомній восьмій сходинці, втім, опісля полетів стрімголов униз та покинув Флоренцію десятим у регулярній першості.
Не зовсім те, на що сподівалися тифозі, та знову ж таки — антикризовий, стресостійкий імідж дозволив залишитися на орбіті впливових клубів та, зрештою, привів до “Мілану”. Гадаємо, ви всі чули про те, як “росонеррі” повернули Скудетто — спочатку Піолі гарантував шостий рядок, потім срібло, а в 2022-му тріумфував у чемпіонаті.
В 2023-му далася четверта сходинка, через рік — друга, та цього виявилося мало. Правління “Мілану” вирішило, що пора міняти стиль, тому взяло курс на португальський вектор.Паулу Фонсеку вже встигли виставити за поріг, є відчуття, що таке ж чекатиме і на Сержиу Консейсау. Воно того вартувало?
Паралельно Піолі не виправдав очікувань із “Аль-Насром”, не кваліфікувався до міжнародних змагань, посварився з Роналду та махнув рукою на Саудівську Аравію. Зрештою, нічого критичного не відбулось — на подібні заробітки дивляться зі скепсисом, а вдома Стефано є видним персонажем.
Станом на цей момент “пурпурові” витратили на підсилення складу майже 59 мільйонів євро. Прибули центральний півзахисник Сімон Зом (15 млн євро, із “Парми”), його колега за позицією Якопо Фаццині (10 млн євро, із “Емполі”), також були викуплені раніше орендовані Ніколо Фаджолі (13,5 млн євро, із “Ювентуса”), універсальний нападник Альберт Гудмундссон (13 млн євро, із “Дженоа”) та лівий захисник Робін Гозенс (7 млн євро, із берлінського “Уніона”).
Не забуваймо про вільних агентів з досвідом — воротаря Луку Лаццеріні й, звісно, Едіна Джеко, котрий залишив помітний відбиток у “Ромі” та “Інтернаціонале”. Піолі давно хотів попрацювати пліч-о-пліч й точно знає, як застосувати 39-річного ветерана.
Чи були якісь втрати? “Фіорентина” навчилася жити без Ніко Гонсалеса (28,10 млн євро, в “Ювентус”), Майкла Кайоде (17,5 млн євро, в “Брентфорд”) та Софьяна Амрабата (12 млн євро, в “Фенербахче”), цього разу також вдалася до практики оренд (можливо, пощастить когось вигідно продати), ще низку прізвищ відпустила безкоштовно.
Внаслідок пертурбацій італійці виглядають збалансовано, з лідерами на борту, здатними забезпечити результат — Роландо Мандрагора, Лука Раньєрі, Лукас Бельтран, Додо та Мойзе Кен усім усе показали на практиці. Люди з багажем високоякісних навичок, добиралися до фіналу ЛК, вряди-годи громили топів всередині Серії А (достатньо згадати знущання над “старою сеньйорою” 3:0, після чого останні відправили на відпочинок бідолашного Тьяго Мотту).
Клуб тягнеться до верхньої половини турнірної таблиці Серії А, здійснює відповідні придбання та обростає мускулами. На тлі нашої “зграї” він виглядає важковаговиком, для якого не проблема оформити нокаут ще в першому раунді. Олександр Усик усвідомлює, про що ми.
Та що тут казати? “Фіалки” є беззаперечними фаворитами, тож приїзд житомирців у Флоренцію може перетворитися на звичайну екскурсію (між іншим, подивитися є на що). Це звучить грубо, але правдиво — якщо ми поступаємося “Пафосу” та з перепонами долаємо “Санта-Колому”, то що казати про представників топ-5?
З іншого боку, навряд чи хтось дорікне Руслану Ротаню у випадку провалу. Програш легко зчитується, “Полісся” є новачком на міжнародній арені, тому тут слід чекати на розуміючу реакцію.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
