На місці, де колись жили племена білих хорватів у літописному Пліснеську у межах сучасної Львівщини, археологи виявили обʼєкт військового призначення, а також гончарну майстерню X століття. Цікавими, але випадковими знахідками є речі пізніших століть: перстень, ключ, скляний посуд. Детальніше про результати розкопок десятого археологічного сезону ZAXID.NET розповіла заступниця директора Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» Оксана Якубовська.
«Ми планомірно вивчаємо ділянку між IV та V лініями захисту міста IX-X ст., на якій опісля експериментально відтворюємо відкриті споруди. Цього року вже досліджені частина довгої наземної будівлі із внутрішнього боку валу IV лінії захисту, яку мешканці Пліснеська, найімовірніше, зводили як обʼєкт військового призначення, а також дві споруди, якими користувалися з виробничою метою. Одна із них, вірогідно, є невеликою гончарною майстернею, а про призначення іншої більш впевнено зможемо говорити, коли відкриємо її повністю», – повідомили на сторінці заповідника 11 серпня.
Як розповіла ZAXID.NET Оксана Якубовська, у першому розкопі археологи натрапили на обʼєкт каркасної конструкції довжиною у 17 м і шириною 1,3 м. Він, ймовірно, мав військове призначення, оскільки розташований біля насипу валу.
«За керамічними фрагментами цей обʼєкт ідентифікується 10-м століттям. Як для господарського обʼєкта він задовгий, без печі. І біля валу навряд чи хтось би облаштовував житло або виробництво», – зазначає історикиня.
Керівник розкопок Олександр Дідик знайшов у розкопі кілька фрагментів кераміки, точильний брусок. Є також випадкові знахідки XII-XIII ст, перенесені чи загублені в цьому місці. Це кручений перстень і ключ, а також скляні посудини XVIII-XIX ст.
Другий розкоп науковці заклали біля тієї ділянки, яку досліджували торік. Це гончарна майстерня площею 3 х 8 м, з пічкою-камʼянкою і великою кількістю кераміки. Там був невеличкий горн і яма, заповнена глиною. Також дослідники натрапили на лезо ножа. Горщики оздоблені лінійним рифленим багаторядовим орнаментом. У протилежній від пічки частині є багато ямок, які можуть бути від деревʼяних конструкцій.
«Їх могли залишити деревʼяні ослінчики, які переставляли. Або стелаж, на якому складали зліплений посуд. Майстерня, ймовірно, мала каркасну конструкцію. Покинутою вона струхнявіла, зігнила, а за стільки століть збереглося лише те, що археологи знайшли в землі, окрім дерева та іншої органіки», – пояснює Оксана Якубовська.
Третій обʼєкт – це споруда з камʼяним мощенням. Але поки невідомо, чи це дійсно мощення, чи розвал печі. Там виявили обгорілий камінь і кілька стовпових ямок.
Загалом у Пліснеську було 7 рядів оборонних валів і ще одна зовнішня лінія захисту. Відстань між лініями оборони – приблизно 100 м. Таким чином хорвати захищали свій культовий центр, який був посередині. Четверта лінія оборони, яку зараз досліджують, є складнішою, бо із зовнішнього схилу вона була викладена каменем. Тому вона вища, ніж інші, і збереглася краще.
Загальна досліджена площа археологічних досліджень цього року – 96 м2. У вересні науковці хочуть дослідити ще пʼяту лінію захисту, щоб в майбутньому реконструювати оборонні споруди.
Пліснеськ – це одне з найбільших в межах України давньослов’янське та давньоруське поселення площею у 250 га з великим язичницьким культовим центром. Цю територію від VII ст. заселяли слов’янські племена карпатських хорватів, яких у 993 році завоював князь Володимир Великий. Місто на деякий час занепало, а потім відродилося у складі Русі, аж доки його не спалили монголи у XIII столітті. Працівники заповідника відтворюють тутешню історію у вигляді скансена – тут реконструюють житла X ст., засівають поле тими культурами, що їх вирощували 1000 років тому білі хорвати. Городище і заповідник розташовані на трасі між Золочевом та Бродами, неподалік від Підгорецького замку. Як древнє місто Пліснеськ виглядало в час свого розквіту в X ст., можна переглянути за допомогою 3D-реконструкції. Одяг давніх мешканців Пліснеська відтворили на основі знахідок.
Усі фото – заповідника «Давній Пліснеськ»
