Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп знову висміяв міліарну слабкість Росії та назвав її «паперовим тигром». Хоча ні, навіть не Росію, а конкретно російського диктатора Владіміра Путіна, що, безумовно, для шефа Кремля звучить ще образливіше. «Я сказав Путіну: “Ти виглядаєш погано… Ти що, паперовий тигр?”», – розповів Трамп, виступаючи перед вищим командним складом армії США на базі у Квантіко.
Нагадаємо, що вперше американський лідер охарактеризував Росію як «паперового тигра» тижнем раніше в пості на платформі Truth Social, написаному зразу ж після зустрічі з українським президентом Володимиром Зеленським на маргінесі Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. «Росія вже три з половиною роки безцільно веде війну, на перемогу в якій справжній військовій потузі знадобилося б менше тижня. Це не додає Росії престижу. Насправді це робить її схожою на “паперового тигра”», – зазначив глава Білого дому. Ба більше, він висловив впевненість у здатності України перемогти, вийти на кордони 1991 року і навіть завоювати російські території. Бо, за його словами, Україна «має великий дух і стає тільки кращою». «Україна зможе повернути свою країну в її первісному вигляді і, хто знає, може, навіть піти далі! Путін і Росія перебувають у великій економічній скруті, і зараз саме час для України діяти», – написав Трамп.
Знаменним і несподіваним є те, що ці висловлювання Трампа, які засвідчили розворот його позиції в питанні російсько-української війни на 180 градусів, збіглися в часі з публікацією в газеті Financial Times колонки відомого ізраїльського історика, філософа й візіонера Ювала Ноя Харарі під назвою «Чому Україна виграє війну». Дуже сумнівно, що вони в якийсь спосіб узгоджували свої позиції. Харарі зневажає Трампа й неодноразово звинувачував його у брехні, навіть використав приклади неправдивих висловлювань американського президента в одній зі своїх книжок. А всі його книги, треба зауважити, зразу ж стають бестселерами. Трамп, зі свого боку, засадничо не міг би зійтися з Харарі, і не лише через критику останнього. Адже Харарі послідовно дотримується ліберальних позицій, а ще є відкритим геєм.
Отже, спільна думка про слабкість Росії і здатність України здобути стратегічну перемогу прийшла до їхніх голів автономно. Трамп живе із цією думкою вже цілий тиждень, не змінюючи позиції, попри сумніви його критиків, до яких належить і автор цього тексту. За таку стійкість американському лідерові – честь і хвала.
Ювал Ной Харарі чітко задекларував проукраїнську позицію ще на початках російсько-української війни у 2014 році. А під час повномасштабного вторгнення лише її підтвердив. «Я вважаю, завдяки тому, що українці зупиняють російські танки голими руками, весь світ може бути в безпеці. Цей народ і собі, і світові показав та довів, що він справді є вільною нацією», – стверджував Харарі ще навесні 2022 року. «Попри наратив, який просуває російська пропаганда, Україна виграє війну. Навіть президент США Дональд Трамп, який у лютому 2025 року напучував українського президента Володимира Зеленського поступитися російським вимогам, тому що “у вас немає карт на руках”, на цьому тижні заявив, що “Україна за підтримки Європейської Унії здатна боротися та перемагати”», – пише Харарі вже у своїй свіжій колонці.
Чому він досі не втратив віри в українську перемогу, як це зробило багато його європейських колег за три з половиною роки повномасштабної війни? Сам автор на шпальтах Financial Times дає на це запитання таку відповідь: «Перемагає не та сторона, яка захопила більше землі, зруйнувала більше міст або вбила більше людей. Перемагає та, яка досягла своїх політичних цілей. І у випадку з Україною вже ясно, що Путіну не вдалося досягти своєї головної мети – знищення української нації… Нації народжуються не з грудок землі і не з крапель крові. Вони народжуються з історій, образів і спогадів, що живуть в умах людей. І яким би не був хід війни в найближчі місяці, пам'ять про російське вторгнення, про російські звірства і про українські жертви буде підживлювати український патріотизм протягом поколінь».
Ось, що на думку Харарі, надає життєдайної сили українцям. Водночас він вказує на те, що Україну послаблює. «У 2025 році найслабша ланка в обороні України, як і раніше, міститься в умах її західних друзів. Оскільки Росія не змогла домогтися переваги в повітрі й на морі, а також прорвати українську оборону на землі, її стратегія тепер спрямована на обхід українських позицій за рахунок підриву рішучості американців і європейців. Просуваючи пропаганду про неминучу перемогу, Росія сподівається, що США і Європа втратять волю, відмовляться від підтримки України і змусять її капітулювати. Піддатися цій пропаганді – означає допустити катастрофу не тільки для України, а й для країн НАТО, які втратять більшу частину своєї репутації, а також найкращий захист від зростаючої російської загрози», – застерігає Харарі.
І складно з ним не погодитися. Кремлівській пропаганді, на яку з російського бюджету видавалися мільярди доларів, доволі часто вдається знайти підходи і до західних політиків і до простих громадян. Когось залякали ядерною війною, когось забалакали благими словами про мир, який нібито стане можливим лише тоді, коли в українців не буде зброї, когось переконали, що в України й так немає ні найменших шансів на перемогу. Наслідок ми спостерігаємо упродовж усієї повномасштабної війни: постачання західної зброї відтягується, асортимент звужується, дозвіл на використання обмежується тощо. Як справедливо зауважив свого часу колишній командувач американськими силами в Європі, генерал Бен Годжес: «Україна змушена протистояти російській агресії зі зв’язаними руками».
Тож,підсумовуючи, можна констатувати: перемога України таки можлива, треба лише усунути слабку ланку. А вона, як справедливо зауважив Харарі, міститься передовсім в умах західних друзів України.
