У Чилі 64-річна Марія Вероніка Сото возз’єдналася зі своїми доньками-близнючками, яких не бачила 45 років. Дівчаток викрали у 1979 році, коли їм було лише по 8 місяців.
Як жінка знайшла своїх доньок та як минула їхня зустріч – розповідає CNN.
Чилійка Марія Вероніка Сото народила дівчаток-близнючок Марію Беатріс та Аделію Роуз у 1979 році, коли їй було 19 років.
Після чергового візиту до лікаря, коли її дочкам було по вісім місяців, за словами Сото, їй повідомили, що діти мають залишитися на обстеження. Їй обіцяли надати медичну допомогу та харчування.
Незабаром після цього державна клініка забрала у неї дітей, звинувативши її в тому, що вона не годує їх належним чином. Коли Марія Вероніка звернулася до поліції, їй порадили йти до суду.
Згодом вона дізналася, що дітей віддали на усиновлення подружжю з Італії. Свідоцтва про народження її дочок підробили, щоб вказати, що ніхто з батьків не з'явився для реєстрації дітей.
За даними чилійських чиновників, під час диктатури Піночета з 1973 по 1990 рік тисячі немовлят відбирали у бідних та вразливих жінок, а потім продавали через незаконні агентства з усиновлення парам із США чи Європи. Це, ймовірно, й сталося і з дочками Марії Сото. У Чилі таких дітей називають "дітьми тиші".
Деякі сім'ї самі віддавали новонароджених дітей, щоб приховати "ганебну" вагітність. Це відбувалося за змови з лікарями чи священниками. Через роки встановити справедливість стало майже неможливо, бо термін давності злочинів часто минав, а багато причетних до них уже померли. До того ж, за часів репресивної диктатури, вимагати такого було небезпечно – це могло призвести до ув'язнення або навіть смерті.
Вперше в історії країни у червні чилійський суддя оголосив про притягнення до відповідальності п'ятьох осіб за підозрою у викраденні немовлят. Встановлено, що "в 1980-х роках існувала мережа медичних працівників, католицьких священиків, адвокатів, соціальних працівників і суддів, які викрадали немовлят і продавали їх для усиновлення іноземним подружжям за суму до 50 тисяч доларів".
Шлях до возз'єднання чилійської родини розпочався у 2020 році, коли Сото зв'язалася з Nos Buscamos (з іспанської "Ми шукаємо один одного") – чилійською неурядовою організацією, яка допомагає людям, народженим у Чилі та усиновленим за кордоном, знайти свої втрачені родини. Там жінці порадили пройти тест ДНК.
У березні цього року з'явився довгоочікуваний промінь надії. Онук Марії Сото, син однієї з її доньок, теж пройшов тест ДНК. Результат показав збіг. Він швидко знайшов свою бабусю на Facebook, і, як розповідає засновниця Nos Buscamos Констанса дель Ріо, вони почали спілкуватися вже через 20 хвилин.
Зворушлива зустріч матері та доньок відбулася у Чилі. Мовний бар'єр між 64-річною жінкою, яка не знала італійської, та дочками, які не володіють іспанською, просто зник. У ту мить емоції не потребували перекладу.
"Так багато емоцій і ми дуже-дуже щасливі, бо нарешті знайшли нашу маму. Ми хочемо бути з нею, з родиною, з усіма братами, дядьками, кузенами", – сказала Марія Беатріс Мереу Чесса.
Сото і її доньки кажуть, що обидві сім'ї були обмануті – родина в Чилі і їхні прийомні батьки в Італії, які не знали, що дівчаток забрали від їхньої біологічної матері без її згоди.
Незважаючи на те, що жінка майже півстоліття провела окремо від своїх дочок-близнючок, вона каже, що відчуває себе щасливою. За її словами, є багато матерів, які досі шукають своїх дітей, а хтось помер, так і не дочекавшись довгоочікуваної зустрічі.
"Бог почув мене. Для мене це було як народити своїх дочок знову, але вже дорослими. Я боролася, поки не знайшла своїх дівчаток. Тому я раджу таким матерям не припиняти боротьбу. Стукайте в двері, зараз є більше можливостей", – зазначила 64-річна Марія Вероніка Сото.
