Світ змінюється з безпрецедентною швидкістю. Пандемія, широкомасштабна війна, технологічні прориви, зміни в демографії та економіці – усе це створює нову реальність, у якій житимуть наші діти. За прогнозами Всесвітнього економічного форуму, уже до 2030 року майже 40% актуальних сьогодні навичок втратять свою цінність. На перший план виходять уміння, які не можна автоматизувати: критичне мислення, емоційний інтелект, здатність до самоосвіти, співпраці, дій у непередбачуваних умовах.

Освіта має відповідати цим викликам – не скільки через просте оновлення шкільних програм, а через перегляд самої логіки навчання. І в центрі таких трансформацій має бути ідея розвитку людського потенціалу. Це і про дитиноцентризм – один із ключових принципів реформи "Нова українська школа", і про створення гідних умов роботи для вчителя, який щодня втілює зміни на практиці. Бо саме вчитель є ключовою фігурою освітнього процесу, і від його ресурсу, залученості та професійної свободи залежить, якою школа буде для дитини.

Тому зміни, які сьогодні впроваджує команда МОН – це не точкові ініціативи, а послідовні, цілісні політики. Вони охоплюють три взаємопов’язані компоненти: зміст освіти, вчителя та освітнє середовище. І всі вони мають працювати разом на розвиток сучасної освіти, яка дає учням не лише знання, а й упевненість, внутрішню опору й розуміння, як бути частиною суспільства.

Початком змін у шкільній освіті стало впровадження у 2018 році реформи "Нова українська школа". У НУШ закладено важливі засадничі принципи – орієнтацію на потреби дитини, формування компетентностей, повагу до особистості учня, педагогіку партнерства. Це був і залишається важливий крок у розвитку сучасної української освіти, що зближує нас із європейськими підходами й відповідає національному запиту на зміни.

З моменту старту реформи минуло вже сім років. За цей час багато чинників вплинули на перебіг реформи, її темпи, сприйняття і результати.

Ми в МОН поставили собі чесне запитання: що в реформі НУШ працює добре, а що потребує підтримки, оновлення чи перезапуску? Щоб освіта продовжувала відповідати потребам дітей і викликам часу – не формально, а по суті.

Щоб знайти відповіді на ці запитання, ми провели глибшу аналітичну й комунікаційну роботу: опитування освітян, учнів і батьків, консультації та обговорення з педагогами, методистами, галузевими експертами, представниками бізнесу й громадського сектору. Такий відкритий діалог допоміг побачити не лише сильні сторони реформи, а й ті місця, де зміни не закріпились або виявилися недостатніми. З цієї попередньої підготовки сформувалася комплексна політика "Освіта для життя".

Під час публічних обговорень освітяни називали спільні для всіх галузей виклики: застарілість методик викладання, фокус на засвоєнні фактів замість розвитку вмінь, фрагментарність знань через брак зв’язків між предметами та неузгодженість програм і підручників.

Додатково звучала потреба оновити зміст, щоб він був ближчим до реального життя, а також забезпечити сучасне обладнання, цифрові рішення і якісну підготовку вчителів. Ці питання перегукувалися з результатами опитувань освітян, батьків і школярів: усі сторони хочуть гнучкої й сучасної освіти, більше практичних завдань, свободи вибору, технічно оснащених класів і підтримки для вчительства. Саме ці очікування й виклики стали відправною точкою для нас і лягли в основу політики "Освіта для життя".

Зазначу, що це не нова реформа й не альтернатива НУШ, а її логічне продовження та підсилення. Головна мета цієї політики – зробити освіту сучасною й корисною для життя в мінливому світі. Йдеться не про поверхневу "практичність", а про те, щоб шкільні предмети й курси не сприймалися як ізольовані блоки і давали цілісну картину світу. Щоб у центрі був не набір тем, а пошук відповідей на запитання, які допомагають зрозуміти світ.

Ключовим інструментом реалізації політики стануть концептуальні засади освітніх галузей. Для їхнього розроблення було сформовано робочу групу з фахівців, які систематизували виявлені під час публічних консультацій виклики, запропонували рішення, які будуть ефективними в довгостроковій перспективі, та сформували на їхній основі дорожню карту змін для кожної освітньої галузі.

Проєкти концепцій освітніх галузей уже оприлюднено для громадського обговорення. Я запрошую долучатися до нього всіх, кому не байдужа освіта і хто прагне якісних змін.

Концепції стануть поштовхом для комплексних змін: на їхній основі буде оновлено освітні й навчальні програми для учнів, розроблено нові програми професійного розвитку для вчителів, змінено підходи до створення якісних підручників і навчальних матеріалів для учнів, а також запропоновано моделі сучасних освітніх просторів та гайди для оснащення кабінетів.

Також на основі концепцій ми створимо спеціальний цифровий ресурс, який дасть змогу вчителям простежувати освітній прогрес учнів у кожній галузі з 1 до 12 класу. Він міститиме добірки вправ і завдань, а також приклади того, як різні предмети та галузі можуть поєднуватися між собою. Наприклад, щоб на уроках біології та фізкультури учні досліджували, як працюють м’язи під час різних видів активності. Це стане опорою для вчителя в плануванні занять і допоможе поєднати державні стандарти освіти, освітні програми з щоденною практикою викладання в класі.

Після того, як буде враховано пропозиції громадськості, розпочнеться підготовка до пілотування оновленого змісту освіти. Уже з вересня 2025 року п’ятикласники пілотних шкіл НУШ навчатимуться за оновленими підходами у трьох галузях – мистецькій, природничій і технологічній. Це дасть змогу протестувати нові ідеї в реальному освітньому процесі, зібрати зворотний зв’язок і підготувати основу для подальшого масштабування.

Освітні зміни не працюють без учителя. Саме вчитель щодня формує досвід, який дитина отримує в класі. Тому паралельно зі змінами змісту освіти ми працюємо над тим, щоб надати вчителю більше підтримки, можливостей для зростання і більше впливу на вибір власної професійної траєкторії.

Ідеться про впровадження нової моделі підвищення кваліфікації вчителів – "гроші ходять за вчителем".

Нинішня система де-юре дозволяє вчителеві підвищувати кваліфікацію в різних провайдерів, проте державні кошти виділяють тільки для обласних інститутів післядипломної освіти. Тож якщо вчитель хоче навчатися за іншою програмою, мусить шукати безоплатні можливості чи платити з власної кишені.

Модель, що ми пропонуємо, змінює цей підхід: кошти буде виділено не інституції чи організації, а конкретному вчителеві. І він чи вона вирішить, де професійно зростати, залежно від своїх потреб. До того ж це спонукатиме ринок реагувати на запит якісного навчання.

Випереджаючи запитання про контроль над тим, хто й чого навчає вчителів, скажу, що передбачаємо створення так званого реєстру провайдерів. До нього зможуть потрапити всі провайдери, але для того, щоб претендувати на державне фінансування, їхні програми мають пройти перевірку. У такий спосіб сформується набір перевірених освітніх програм. Точкою доступу і до зареєстрованих провайдерів, і до їхніх програм буде платформа "EdWay", яка з 2021 року допомагає освітянам у професійному розвитку. Наразі триває її передача в державну власність.

Зараз наша команда інтенсивно готується до впровадження цих змін, це потребує повного перегляду того, як фінансується підвищення кваліфікації вчителів. З початку 2026 року плануємо пілотно впровадити нову модель.

Я переконана, що хороший учитель буде таким у будь-якому просторі. Проте чи зможе він дати дітям більше? Простір, в якому є необхідне обладнання, який спонукає вчитися, ставити запитання і досліджувати, – це найкращий помічник учителя.

Саме тому уряд поставив собі за мету будь-що шукати кошти на поліпшення освітнього середовища. І тут важливі такі стратегічні підходи:

Натомість узято курс на капітальний ремонт і повне оснащення набору кабінетів в одному закладі освіти. Один чи кілька закуплених приладів у кабінет не закохають учнів у хімію чи інший предмет. А сучасний кабінет, в якому на кожному уроці відбуваються експерименти й вигляд якого дає вільно дихати, – може (звісно, в парі з професійним учителем).

Якщо говорити про інструменти, то наразі їх три – фінансування, оновлений перелік обладнання для шкіл і гайдлайни з облаштування освітніх просторів.

Цьогоріч уряд виділив 499,4 млн грн на облаштування кабінетів фізики, хімії, біології, географії, математики й STEM-лабораторій. 109 закладів освіти отримають оновлені освітні простори в новому навчальному році. Ще 500 млн грн у межах субвенції НУШ отримують ліцеї, які з 1 вересня почнуть пілотувати окремі елементи "Профільної" – реформи старшої школи.

Обидві субвенції передбачають комплексне оновлення просторів, про яке я зазначила вище.

Також на фінальному етапі оновлення типового переліку обладнання для природничих кабінетів і STEM-лабораторій для того, щоб заклади могли насичувати свої простори сучасними приладами, які вже завтра не застаріють. Поступово буде розроблено й оновлено переліки обладнання для всіх шкільних кабінетів.

І, звісно, готуємо гайдлайни, які містять рекомендації з облаштування різноманітних кабінетів у школах, а також їхню візуалізацію. Тож адміністраціям шкіл буде легше планувати вигляд своїх приміщень і робити так, щоб кожен сантиметр працював на освіту.

Зміст освіти, вчитель і простір – це три взаємозалежні складники освіти. Працюючи тільки з учительством – зіткнемося з обмеженістю чи застарілістю освітньої програми; змінюючи тільки програму, можемо впертися в неготовність учителів або неможливість її реалізувати в застарілих просторах. Саме тому працюємо з цими трьома компонентами одночасно, щоб вони підсилювали один одного, а зміни були не точковими, а системними.

Надія Кузьмичова, заступниця міністра освіти і науки України, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.