Колишній півзахисник збірної України Євген Левченко проаналізував поразку синьо-жовтих від Франції у матчі Кваліфікації Чемпіонату світу (0:2).
– Які враження залишились після матчу України з Францією?
– Двоякі враження, адже ми побачили дві різні гри. У першому таймі ми діяли невпевнено, хоча Франція грала повільно, лиш пресингувала різко та з розумінням. Ми ж трохи перегоріли, надто багато дивилися на суперника, і Франція, скориставшись нашими помилками, забила гол.
Після пропущеного ми розгубились, й було зрозуміло, що тепер грати буде дуже складно, потрібно відкриватися. Однак у другому таймі все змінилося. Нам вдалося переналаштуватися, ми пресингували, діяли набагато впевненіше, знаходили вільні зони. Ми комбінували, перекочували м’яч зліва направо й навіть мали моменти, коли могли забивати. Як Довбик чи Забарний. Якийсь період ми грали на рівних з однією з найкращих країн світу, і це дуже приємно бачити.
– Очікувалося, що проти такого сильного суперника тренерський штаб Реброва зіграє від захисту в три центральні оборонці. Як оціните це рішення відмовитись від такого підходу та зіграти в чотири захисники?
– Не вважаю це рішення поганим. У французів дуже сильні фланги, тому логічно, що треба грати так, щоб ці зони були перекриті з обох боків. Так, нам не вдалося повністю вимкнути Мбаппе та Олісе, але якби ми ще більше оголили фланги, ми б, на мою думку, програли зі ще більшим рахунком.
Вважаю, що тактика була досить впевненою. Особливо у другому таймі, коли ми побачили зовсім інший малюнок гри, на який варто рівнятися.
– Ще одне рішення по стартовому складу до обговорення. Оцініть ставку з перших хвилин на Довбика, а не Ваната, який перебуває в кращому тонусі?
– Тут завжди буде дискусія. Якби Довбик використав свій момент, ми б усі казали, що він супермолодець. Проти таких сильних фізично захисників, як у французів, Довбику було дуже складно. Він кілька разів навіть підіймав руки, розуміючи, що йому важко боротися. Якщо ти вибираєш силового нападника, йому потрібно "підносити снаряди".
Якщо ж ти вибираєш Ваната, який більш мобільний, рухливий і настирний, це може зіграти. Тим більше, що Ванат зараз перебуває на моральному підйомі. У Довбика ж, на мою думку, у клубі не все гаразд. Тренерський штаб, певно, керувався тим, у якому стані гравці були за кілька днів до матчу, але, якщо вони обрали Довбика, їм слід було враховувати, що він матиме складнощі.
– Багато критики було на адресу Судакова через перший пропущений гол. Як ви оціните гру в захисті в цей момент, зокрема наших опорників?
– У тому моменті ми трохи розгубилися. Вся наша оборона змістилася на правий фланг, щоб перекрити суперників, і там утворилася серія помилок.
Так, Судаков не добіг, і він біг назад не на сто відсотків. Але це не тільки його провина. Там було багато наших гравців, які не бачили Олісе, що набігав, і дивилися тільки на м’яч. Тому вішати всіх собак на Судакова неправильно.
– У другому таймі Україна заграла краще, але заміни були, можливо, запізнілими та невлучними. Яка ваша думка з цього приводу?
– Мені здається, що наш тренерський штаб завжди не використовує заміни на початку другого тайму. У мене таке враження, що тренери чекають до останнього моменту. Тут немає критики з мого боку, вони дивляться на це зі свого боку. Але я завжди вважаю, що коли в тебе є нові, свіжі гравці, які можуть вирішити хід зустрічі, їх потрібно випускати, особливо коли гра перебуває в тупиковій ситуації.
– Кого б ви виділили як найкращого гравця в нашому складі?
– Якщо не враховувати помилку [при другому пропущеному], то Забарний. Впоратися з Мбаппе один в один дуже складно, тому вважаю, що Ілля зіграв впевнено.
Загалом, у другому таймі мені дуже сподобалися командні дії. Якщо після червневих товариських матчів у Канаді ми критикували збірну, то зараз я бачу потенціал, є гравці, які можуть грати у футбол на високому рівні. Але нам не вистачає цього на весь матч. Як сказав Денис Бойко, нам треба змінювати менталітет, і про це ми говоримо вже багато років. Потрібно ще в юнацькому футболі виховувати відчуття, що ми можемо грати з топовими командами та перемагати.
– Як травми вплинули на цей матч? Наприклад, через відсутність Миколенка на лівому фланзі довелося грати Зінченку, який зовсім не в тонусі.
- Зінченко не зіпсував каші. Він має величезний досвід та розуміння гри, і таких гравців нам дуже не вистачає. Він на сто відсотків професіонал. Навіть коли він не потрапляв до основного складу "Арсеналу", він робив усе, щоб бути у топовому фізичному стані.
Такі гравці, як Ярмоленко чи Степаненко, вже відходять, і це нормальний процес. Ми всі розуміємо, що час Ярмоленке минає, але коли ти розумієш, що він ще може принести якусь користь для нашої сбірної, то чому б не викликати його?
Тут нам потрібно знайти шикарний баланс між молоддю та досвідом, щоб давати дорогу новим талантам, але водночас використовувати тих, хто ще може принести користь команді.
– Наостанок оцініть результат: справедливий чи не пощастило добитися нічиєї?
- Не думаю, що нічия була б закономірним результатом. Водночас ми на сто відсотків награли на один гол. Справедливо, якби гра закінчилась з рахунком 2:1. Відверто кажучи, ми грали на своїх максимальних обертах у другому таймі, тоді як Франція могла ще додати.
