Вінниця знову низько схиляє голову. 4 вересня прощаємося з двома оборонцями України, які сумлінно виконували свій військовий обов’язок, не шкодуючи сил та не рахуючись із обставинами.
Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Сергій Шитов мобілізувався до Збройних сил України цьогоріч. Ніс службу на північних рубежах країни, де разом із побратимами зміцнював та облаштовував фортифікаційні споруди. На жаль, через погіршення здоров’я, невдовзі воїна було госпіталізовано. Він помер у лікарні від гострої серцевої недостатності 28 серпня. Йому навічно залишилося 55 років.
Народився Сергій Шитов у Вінниці 10 березня 1970 року. Після закінчення 26-ї школи здобув освіту за класом «Ударні інструменти» у музичному училищі (тепер – Вінницький коледж культури і мистецтв ім. М. Д. Леонтовича). Добре грав також на баяні та клавішних інструментах, писав власну музику. Працював музичним керівником вокально-інструментальних ансамблів у Вінницькому міському палаці дітей та юнацтва й Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова.
«Проте важкі сімейні обставини змусили Сергія круто змінити своє життя. Щоб мати змогу піклуватися про батька, якого спіткав інсульт та допомагати матері – він залишив свій мистецький професійний шлях, і до їхньої смерті був для них міцною опорою. Тривалий час працював оператором котельні на підприємстві “Авіс”, – розповідає сестра Небесного Воїна Олена. – Але музика ніколи не полишала Сергія. Тішився, коли випадала нагода додати святковості урочистим подіям друзів чи знайомих. Радів успіхам свого сина, який професійно займався танцями…»
Церемонія прощання з Сергієм Шитовим розпочнеться сьогодні о 10:00 за адресою: вул. О. Береста, 3.
Поховають воїна об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Віталій Максимчук долучився до захисту України від початку повномасштабного російського вторгнення – навесні 2022 року. Виконував військові завдання на посаді водія понтонно-мостової машини у складі 70-ї окремої бригади підтримки та гранатометника – у лавах 21-ї окремої механізованої бригади. Пройшов фронтовими дорогами Херсонщини, Миколаївщини, Донеччини, Сумщини. Свій останній бій прийняв торік 14 грудня на курському напрямку. Воїну було 50 років.
Побратими кажуть, якою важкою не була ситуація, Віталій дуже відповідально ставився до виконання своїх обов’язків та завжди доводив справу до кінця. Він слугував для них прикладом сміливості та відданості Батьківщині, розповідає дружина полеглого воїна Наталія.
Народився Віталій Максимчук 23 листопада 1974 року у селі Василівка Іллінецького району. Після школи відслужив в армії та вивчився у Вінниці на водія тролейбуса. Все своє цивільне життя працював за освітою на міських маршрутах. У шлюбі виростив сина, став також справжнім батьком для доньки дружини. Дочекався двійко онуків.
«Сім’я для Віталія була завжди на першому місці. Найкращий син і брат, люблячий чоловік, батько та дідусь – це все про нього. Його велике любляче серце вміщувало весь всесвіт турботи, ніжності та інших щедрот, – каже жінка. – Понад усе мріяв, щоб його діти та онуки жили в мирній Україні, заради чого й пішов воювати з ворогом».
Церемонія прощання з Віталієм Максимчуком відбудеться сьогодні за адресою: вул. Батозька, 12, початок о 10:00 – «Реквієм», колонна зала №1 та за адресою: вул. Київська, 130, початок о 12:00 – Храм Свв. Жон-Мироносиць. Живий коридор за маршрутом траурної процесії до Храму формуватиметься об 11:40 від зупинки «Водоканал».
Поховають воїна о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
