Сурогатне материнство – це тема, яка завжди викликає палкі дискусії в Україні. Чинне законодавство в Україні є доволі ліберальним і дозволяє проведення сурогатного материнства як в інтересах громадян України, так і в інтересах іноземців. Наприкінці серпня та на початку вересня до Верховної Ради подали два законопроєкти, що можуть істотно змінити ринок сурогатного материнства в України.

Розповідаємо, які правила чинні наразі, що пропонується змінити та які європейські стандарти треба врахувати.

В Україні сурогатне материнство врегульовано доволі фрагментарно, оскільки спеціального закону, присвяченого питанням допоміжної репродукції людини, досі немає. Так, загальні відсилочні норми про застосування допоміжних репродуктивних технологій містяться у Цивільному кодексі та Основах законодавства про охорону здоров'я.

Сімейний кодекс України врегульовує питання походження дитини, народженою сурогатною матір'ю, встановивши, що батьками дитини є подружжя, ембріон яких було імплантовано сурогатній матері.

Єдиним "спеціальним" нормативним актом, що врегульовує питання сурогатного материнства, є наказ Міністерства охорони здоров'я "Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні", № 787 від 9 вересня 2013 року (далі – Наказ).

Наказом дозволено сурогатне материнство лише за медичними показаннями (наприклад, відсутність матки, невдалі повторні спроби допоміжних репродуктивних технологій (4 і більше разів) при неодноразовому отриманні ембріонів високої якості, перенесення яких не приводило до настання вагітності та інші показання, визначені Наказом).

Також Наказ встановлює, що майбутніми батьками може бути лише подружня пара, тому особи, які перебувають у "цивільному" шлюбі, скористатись послугами сурогатної матері теж не зможуть. І ще одна імперативна умова Наказу вимагає, щоб обидва з подружжя або хоча б один із них мав генетичний зв'язок із дитиною.

Якщо у обох з подружжя відсутні життєздатні репродуктивні клітини – проведення сурогатного материнства в інтересах такого подружжя буде неможливими.

Ще однією умовою є відсутність безпосереднього генетичного зв'язку між сурогатною матір'ю та дитиною. Це означає, що сурогатна матір не може бути одночасно й доноркою яйцеклітин, втім виношування вагітності близькими родичками (матір'ю, сестрою, двоюрідною сестрою тощо) Наказом дозволено.

Наказ передбачає також і вимоги до сурогатної матері: нею повинна бути повнолітня дієздатна жінка, яка має власну здорову дитину, не має медичних протипоказань і добровільно погоджується стати сурогатною матір'ю. Якщо ж сурогатна матір перебуває у шлюбі, то згоду на її участь у програмі сурогатного материнства обов'язково повинен дати її чоловік.

Норми українського Наказу є доволі ліберальні, адже дозволяють так зване "комерційне" сурогатне материнство, тобто сурогатна матір може отримати винагороду за свої послуги.

Також в Україні дозволено сурогатне материнство для іноземців, які приїжджають до нашої країни з метою народження дітей навіть попри брутальну війну, розпочату країною-агресоркою. Це не дивно, адже в Європі дуже обережно ставляться до сурогатного материнства, і в тих країнах, де воно дозволено (а це не так багато, особливо, в Західній Європі), йдеться переважно лише про "альтруїстичне" сурогатне материнство, тобто таке, що не передбачає виплату винагороди сурогатній матері. Часто спеціальними законами обмежується також можливість реклами сурогатного материнства.

Існують рекомендації щодо врегулювання відносин в сфері сурогатного материнства і на європейському рівні. Європейським товариством репродукції людини та ембріології (European society of human reproduction and embryology, далі - ESHRE) у 2025 році були видані нові етичні рекомендації щодо сурогатного материнства. Зокрема, ESHRE вважає процедуру сурогатного материнства етичною за таких умов:

Зауважимо, що встановлені Наказом умови проведення процедури сурогатного материнства не зовсім відповідають згаданим рекомендаціям ESHRE.

Наприклад, Наказ дозволяє проведення комерційного сурогатного материнства, що суперечить новим рекомендаціям ESHRE. Також на заклади охорони здоров'я в Україні не покладаються обов'язки реєструвати будь-які дані щодо сурогатного материнства або проводити наукові дослідження після завершення процедури сурогатного материнства попри рекомендації ESHRE.

На моє переконання, в Україні вже давно назріла необхідність врегулювати відносини в сфері допоміжної репродукції людини шляхом ухвалення спеціального закону.

Починаючи із початку 2000-х років, законопроєкти, покликані унормувати відносини у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій, подаються на розгляд Верховної Ради, однак і досі жоден із них не ухвалили.

Нещодавно на розгляд законодавця було подано 2 чергових законопроєкти: перший законопроєкт "Про застосування допоміжних репродуктивних технологій" № 13683 від 22.08.2025, було підготовлено Кабміном (далі – законопроєкт Кабміну); альтернативний законопроєкт № 13683-1 від 04.09.2022 року було подано народним депутатом Олександром Дануцею (далі – альтернативний законопроєкт).

Законопроєкт Кабміну містить такі новели щодо процедури сурогатного материнства:

Деякі із запропонованих новел є дискримінаційними (наприклад умова про перебування у шлюбі більше трьох років, якщо сурогатне материнство проводиться для подружжя, один з яких не має громадянства України). Однак низку норм законопроєкту Кабміну можна оцінити як виключно позитивні: йдеться, наприклад, про обов'язкове нотаріальне посвідчення договору сурогатного материнства; визначення істотних умов договору сурогатного материнства на законодавчому рівні; запровадження альтруїстичної моделі сурогатного материнства відповідно до рекомендацій ESHRE.

Альтернативний законопроєкт також містить визначення понять "генетичні батьки", "сурогатна матір" та "сурогатне материнство". Щодо сурогатного материнства альтернативними законопроєктом пропонуються такі зміни:

Альтернативний законопроєкт є ліберальнішим за попередній, але потребує значних доопрацювань як з точки зору приведення його у відповідність до міжнародних етичних рекомендацій, так і з точки зору юридичної техніки.

Який із законопроєктів буде прийнято Верховною Радою і чи не будуть розроблені та подані альтернативні законопроєкти, покаже тільки час.

Сурогатне материнство — це не лише юридичне, а й глибоко етичне питання, тому дуже важливо, щоб майбутній закон захищав права дітей, права батьків та права жінок, які погоджуються стати сурогатними матерями. Чи готове суспільство до відкритої розмови про те, яким ми хочемо бачити майбутнє цієї сфери?

Катерина Москаленко, к.ю.н., адвокатка, доцентка, доцентка кафедри цивільного права КНУ імені Тараса Шевченка, членкиня Центру сімейного права ВША, спеціально для УП. Життя

Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.