Цього літа "Бенфіка" Лаже вибила "Фенербахче" Моурінью з кваліфікації Ліги чемпіонів. Єдиний гол забив півзахисник Керем Актюркоглу. "Фенер" вилетів із турніру, а Моурінью залишив посаду.
Ще влітку Моурінью намагався перетягнути Актюркоглу до Стамбула, але угода не відбулася. Кажуть, її заблокував спортивний директор "Фенербахче" Маріу Бранку.
Сьогодні той самий Бранку займає аналогічну посаду в "Бенфіці".
Виходить, якщо Актюркоглу не йде до Жозе в Стамбул, Жозе йде до Актюркоглу в Лісабон. Вони тепер гратимуть у Лізі чемпіонів, а "Фенер" шукатиме щастя в Лізі Європи.
Отже, ми маємо майже театральний сюжет: ті самі пазли, інші правила гри, і режисер цього разу — не клуб із Туреччини, а тренер, який завжди знає, чого хоче.
Бруну Лаже залишає "Бенфіку", не попрацювавши й року. Тут складно позбутися відчуття, що всі сторони знали, чим усе закінчиться.
Повернувшись у вересні 2024-го, він насправді зробив чимало. Підняв команду з шостого місця в чемпіонаті до боротьби за титул, виграв Кубок ліги, дійшов до фіналу Кубка Португалії, переграв "Ювентус" і "Атлетіко" в Європі.
В цифрах старт цього сезону також виглядав непогано. Суперкубок у матчі проти "Спортинга", подолана кваліфікація Ліги чемпіонів, десять очок у перших чотирьох турах чемпіонату. Загалом — дев'ять матчів без поразок.
Але це "Бенфіка". Тут хочуть не лише результату, а й відчуття переваги.
Натомість команда Лаже грала обережно, часто навіть боязко.
Після нульової нічиї з "Фенербахче", де "Орли" з п’ятьма захисниками дотискали гру в меншості й отримали за це на горіхи від фанатів, Моурінью навіть похвалив Лаже:
"Жодної критики бути не може. "Бенфіка" зіграла так, як зіграла. Це показує, що вони поважають нас. Вони бачили, як ми зіграли проти "Феєноорда". Суперник досяг стратегічно бажаного результату, зігравши в п'ять захисників. Хороший результат для них. Жодної критики. Я сам використовував десять людей в обороні проти "Барселони".
Далі аргументи керівництва лише набирали вагу.
Вистраждані перемоги в матчах з "Ештрелою" та "Алаверкою". Стрьомна нічия з "Санта-Кларою", яка ще в першому таймі втратила гравця. Ну й фінальний штрих: поразка від "Карабаха" в Лізі чемпіонів, де команда втратила перевагу у два м'ячі (і знецінила обидва асисти Судакова).
Керівництво каже, що справа не в результатах, а в тому, яке команда залишає враження. Адже "Бенфіка" хоче не просто рахунок на табло, а ще й відчуття стилю та контролю. На цьому, зрештою, побудована їхня міфологія.
Втім, хоч Лаже й пішов, його ідеї залишаються. Тепер, щоправда, під новим брендом.
Жозе Моурінью повертається до "Бенфіки" — клубу, з якого почалася його самостійна кар’єра. Тоді він прийшов із "Барселони", де працював асистентом.
А в "Бенфіці" протримався лише 76 днів. Десять матчів — і відставка. Відбулися вибори, і новий президент Мануель Віларінью захотів іншого тренера — колишнього гравця команди Тоні.
Але цей епізод, короткий і, на перший погляд, малозначущий, став відправною точкою.
Через три роки Моурінью виграв Кубок УЄФА з "Порту", ще через рік — Лігу чемпіонів. Потім були "Челсі", "Інтер", "Реал", "Манчестер Юнайтед", "Тоттенхем", "Рома". Не скрізь справи йшли як по маслу, але список сам по собі нерядовий.
І ось, у вересні 2025-го, він повертається. Можливо, не випадково саме у рік 25-ї річниці першого приходу до "Бенфіки" — 20 вересня 2000-го.
Тепер він приїжджає не як новачок, а як тренер, чия репутація важить більше, ніж будь-які очікування, які колись висловлював Лісабон.
Жозе Моурінью повертається також і до Ліги чемпіонів. Востаннє він був тут в сезоні 2019/20, коли його "Тоттенхем" зупинився в 1/8-й фіналу (п'ять років минуло, здуріти).
Жереб "Бенфіку" не пожалів: "Челсі", "Ньюкасл", "Баєр", "Аякс", "Наполі", "Ювентус", "Реал" — майже суцільна історія європейського футболу. По суті, турнір для "Орлів" ще навіть не почався — а вони вже програли "Карабаху".
Для Моурінью це не лише спортивний виклик, а й серія особистих зустрічей із власним минулим.
Виїзд на "Стемфорд Брідж" — особлива подія: саме там він двічі робив "Челсі" чемпіоном і перетворював клуб на силу, яка визначила в Англії цілу епоху. Заключний тур у Мадриді — ще одна сюжетна лінія: його роки в "Реалі" з вічними битвами проти "Барселони" досі живі в пам’яті.
Повернення Моурінью в "Бенфіку" вже саме по собі привертає увагу. Але для Георгія Судакова це трохи більше, ніж просто новина.
Моурінью не любить компромісів. Його хавбеки мають бути універсалами: вести гру, миттєво перебудовуватися в оборону, закривати простір так, щоб суперник відчував себе зайвим.
Судаков у цьому сенсі виглядає добре: техніка, бачення поля, працездатність — усе на місці.
Але Моурінью схильний до маркування "своїх" і не вагається залишати за бортом тих, хто не вписується в його картину. Комфорт тут — поняття відносне.
Грати проти "Реала", "Челсі" чи "Ювентуса" під керівництвом Моурінью — це уроки виживання, тест на характер і шанс відчути, що означає дисциплінований футбол.
Ліга чемпіонів завжди була вітриною. Тепер Судаков підключений до цього шоу в першому ряду. Один вдалий матч — і його цінність може зрости в рази. Глядачі і скаути будуть уважні. Моурінью знає, як зробити так, щоб кожна гра мала вагу.
Моурінью вміє робити з гравців воїнів. Його методи — провокації, психологічний тиск, вимоги до стійкості — працюють як шліфувальний камінь. Для тих, хто витримує, результат очевидний: ментальна загартованість, яка знадобиться в будь-якому клубі, та й навіть просто в житті.
Але не все так гламурно. У Моурінью немає сентиментів. Гравця, який не відповідає вимогам, легко "заморозити".
Судакову доведеться швидко адаптуватися, показати гнучкість і зрозуміти нові правила гри, де майже немає "вільних художників". Інакше шанс пройти "екзамен" швидко зникне — залишиться лише серія обнадійливих цифр у статистиці.
Прихід Моурінью — це водночас виклик і нагорода.
Для Судакова це справжній тест на зрілість. Успішний результат може закріпити його позиції в "Бенфіці" та відкрити двері до топ-клубів Європи. Невдача ж залишить його серед тих талановитих гравців, яких зупинила система "Особливого".
Пройти цей шлях без болю навряд чи вдасться.
Якщо Судаков потрапляє під "екзамен зрілості", то для Трубіна це більше психологічне питання, ніж тактичне перевантаження.
Моурінью не стане переучувати Трубіна стояти на лінії чи ловити м’ячі. В його системі воротар — останній рубіж, і кожна помилка відчувається гучніше, ніж у будь-якого польового гравця.
Якщо Судаков мусить вести гру, перебудовуватись і закривати простір, то Трубін повинен бути спокійним, уважним і готовим до несподіванок. Не бійся помилок, будь завжди на крок попереду і навчися терпіти — інакше лавка стане твоїм новим місцем роботи.
Для Трубіна це більше психологічний тест на стійкість, ніж футбольна революція.
Але, як і завжди у Моурінью, ті, хто витримує, виходять сильнішими.
Фото — Getty Images / Global Images Ukrainе
