Заспокойся, прошу тебе, шановний читачу! Я й сам заспокоївся, коли прочитав ці слова, хоч, відверто кажучи, не одразу. І ти не поспішай, прочитавши цей заголовок, переходити на інший сайт і обіцяти собі: все, більше я цю “ОЖ” не читаю!
Ні, читачу, залишайся з нами довше. Бо, як сказав Мауглі у книжці з нашого дитинства, “Ми з тобою однієї крові!” А маячня в заголовку – так вона ж у лапках!
Це цитата з того, що нещодавно на брифінгу зронив відомий у Європі кабан, тимчасово виконуючий обов’язки прем’єр-міністра Угорщини. Кличка у нього – Віктор Орбан. У нього типова клініка імпотенції, щонайменше політичної. Ознаки? Патологічна ненависть до України.
Так, у нього взагалі цілий букет діагнозів. Усі вони помітні навіть неспеціалісту, а в мене все ж таки вища освіта – закінчив Інститут зв’язку з відзнакою. Тож можу професійно пов’язати чимало фактів.
До Путіна у нього справжня трепетна любов. Про що це говорить? Припускаю, про схильність до одностатевого спілкування. Поголошують, що на пасивного він скидається. Далі: усі цивілізовані країни Європи вже тільки й думають, як би позбавити Угорщину (читай – Орбана) права голосу в ЄС, настільки безглуздо і немотивовано цей тип поливає брудом Україну.
Діагноз? “Шизофренічний маревний стан, ускладнений маніакально-депресивним психозом, та ще й сутінковий стан душі” – я це у “12 стільцях” прочитав.
Звісно, остаточні висновки, максимально точні, щодо Орбана рано чи пізно зробить патологоанатом. А я ж припущу, що всі діагнози цього навскідь зробленого (не будемо виключати) політикана викликані, найімовірніше, одним – так званим “Стокгольмським синдромом”. І з цього місця – вже серйозно.
Стокгольмський (він же шведський) синдром – це психологічне явище, коли жертви – заручники починають відчувати позитивні почуття до своїх загарбників, включно зі співчуттям, розумінням, а іноді навіть із захистом злочинців.
Походження терміна: назва походить від пограбування банку в Стокгольмі (Швеція) 1973 року. Злочинець взяв заручників, і протягом кількох днів між ними встановилися емоційні зв’язки. Після звільнення заручники навіть захищали грабіжника й відмовлялися свідчити проти нього.
Яким чином, запитаєте, тут Орбан? “З’явився на світ” він у 1963 році, і, вочевидь, з молоком матері увібрав любов і прихильність до насильників. Так, за 7 років до його народження, у 1956-му, Радянський Союз влаштував жорстоке групове зґвалтування Угорщини, а після розпаду СРСР саме рф проголосила себе правонаступницею СРСР. Ось перед нею й схиляється Орбан – хворий на всю голову чоловік, жертва стокгольмського синдрому.
4 листопада СРСР розпочав операцію «Вихрь». До Будапешта увійшли близько 60 000 радянських солдатів і 2000 танків. Імре Надь укрився в югославському посольстві, пізніше був заарештований. У ході міських боїв загинуло близько 2 500 угорців, приблизно 200 000 осіб емігрували з країни, понад 20 тисяч було заарештовано.
Радянські нагородні листи свідчать про масштаби боїв із «усмирення» Угорщини – понад 25 радянських військових було представлено до звання Героя СРСР «за придушення угорського фашистського заколоту».
Під №1 там, звісно, маршал Жуков, що командував екзекуцією. Андрєєв Володимир, старший лейтенант: “Рота Андрєєва завдала повстанцям великих втрат у боях на вулицях Будапешта”. Балясніков Олександр, командир танка: “Екіпаж Баляснікова знищив близько 30 повстанців, 2 їхні протитанкові гармати, 4 кулемети, розгромивши опорний пункт у будапештському кінотеатрі «Корвін»”.
Добрунов Григорій, підполковник: “Батальйон Добрунова запобіг спробі захоплення повстанцями будівлі Генштабу Угорської народної армії, деблокував штаб радянського командування, роззброїв низку формувань, виявив і захопив резидента американської розвідки”.
Валентин Суботін, лейтенант: “Разом із групою з 25 осіб вибив противника з будинку й утримував позиції 17 годин, у критичний момент викликав вогонь на себе, а згодом успішно вивів групу з оточення”.
Цвик Степан, лейтенант, командир танкового взводу. З цим чоловіком (жив у райцентрі Горностаївка на Херсонщині) мені довелося спілкуватися особисто на початку 2000-х, коли працював журналістом однієї з регіональних газет. Скажу коротко: цікавий, відвертий співрозмовник, від багатьох його слів волосся ставало дибки (тоді я ще мав зачіску).
Але дорвавшись до влади, він різко «змінив масть» і почав «топити» за «нью-СССР» – тобто росію. Невже угорці раптом полюбили країну, що нещодавно тиснула їх танками?!
Не думаю. Її пристрасно цілує в дупу лише один угорець – на прізвисько Орбан. Більше того, свою голу дупу він демонстративно виставляє Євросоюзу! А вона й справді гола: економіка Угорщини без європейських дотацій (фондів і субсидій ЄС) опинилася б у дуже тяжкому становищі.
Вона фінансово залежна від ЄС. У 2014–2020 рр. було надано близько 40 млрд євро чистих дотацій. Ці гроші становили 4–5% ВВП на рік. Без них дефіцит бюджету різко б зріс. На 2021–2027 рр. планувалося ще понад 30 млрд євро, але частину заморозили через проблеми, створені особисто Орбаном.
Допомога ЄС фінансує дороги, школи, лікарні, ІТ-інфраструктуру, регіональні програми. Без неї зупинилися б великі проєкти, особливо у бідних регіонах. Угорщина – експортно орієнтована країна з високою часткою іноземних інвестицій (передусім німецького автопрому). Вона має мало власних ресурсів і залежна від зовнішнього попиту.
Зухвале ставлення Орбана до ЄС уже, що логічно, вдарило по економіці: висока інфляція, знецінення форинта, зростання боргів. І тим не менш він нахабно «дихає пивом» на годувальників і ризикує, що Угорщині просто «перекриють кисень».
Референдум про вступ Угорщини до ЄС відбувся у квітні 2003 року. Переважна більшість (понад 80%) проголосувала «за». Вихід з ЄС не користується популярністю: опитування 2016-го показало, що 68% угорців хочуть залишитися в союзі, у 2020-му підтримка зросла до 85%.
І при цьому Орбан вперто псує атмосферу в Євросоюзі. Єдиний логічний висновок: його особиста зацікавленість у «бонусах» від рф переважає над державними інтересами. Він чудово розуміє, що вже є політичним трупом. І діє за принципом, підказаним Путіним: АБВГД – АБи Вигода.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
