Влітку археологи досліджували замкову гору у місті Кременець на півночі Тернопільщини. Вони виявили там древній цвинтар часів нападу монголо-татар. А також будинок заможного містянина з цінностями і монетами. А розкопки поховань древнього собору дають уявлення про одяг і здоровʼя людей, які жили у XVII-XVIII ст. Про підсумки розкопок у Кременці розповіли в Інституті археології НАН України та Кременецько-Почаївському історико-архітектурному заповіднику.
Науковці дослідили внутрішнє подвір’я замку, зокрема мур першого кам’яного замку, на який вперше натрапили ще у 1975 році. Тоді вік споруди приблизно датували VIII-IX століттям. Насправді мур не раніший за середину - другу половину ХІІІ століття, зазначають у заповіднику.
Вчені натрапили на середньовічний цвинтар, який виник, ймовірно, після кількамісячної монгольської облоги Кременецького замку у 1241 році. За результатами антропологічної експертизи знайдені останки належать двом жінкам, чоловіку та дитині віком близько 3 років.
«Травм на скелетах не виявлено, що не може повністю виключити можливість насильства як причини смерті цих людей, оскільки не всі травми залишають сліди на кістках. Іншими причинами смерті, враховуючи історичний контекст, могли бути нестача їжі та води, а також інфекції, спричинені скупченням людей на території оточеного замку», – пояснюють археологи.
Антропологиня Інституту НАН України Юлія Ушакова висновує, що дорослий чоловік і жінка віком 40-50 років, останки яких розкопали, за життя багато працювали фізично та з дитинства їздили верхи.
На території замку науковці знайшли матеріали, що датуються від X до XVII ст. Серед унікальних для Тернопільщини артефактів є фрагмент срібної литовської гривні та монета Казимира Великого 1337-1375 років. Її викарбували у Львові і використовували виключно для внутрішньої торгівлі на території міста Львова. Ще однією цікавою знахідкою є стилос для письма. Такі артефакти підкреслюють зв’язки Кременця з регіональними торговими центрами середньовіччя, наголошують у заповіднику.
Також на замковій горі виявили залишки кам’яного будинку ХVII ст., в якому знайшли срібні монети, металевий і бронзовий посуд та чоловічу срібну брошку. Кам’яна будівля, ймовірно, належала знатному містянину. На думку директора Кременецько-Почаївського заповідника Василя Ільчишина, це міг будинок міського старости.
«Під час національно-визвольної війни 1648-1657 років замок зруйнували козацькі загони, однак знайдені залишки споруди XVII століття дають підстави стверджувати, що замок функціонував і по завершенню Хмельниччини. Зруйнування споруди, ймовірно, відносить нас до подій війни 1675 року (польсько-турецької війни 1672-1676 років), коли татари спустошили навколишні землі», – пояснюють у заповіднику.
Дослідили науковці також Свято-Миколаївський собор, історія якого сягає XVI ст, коли тут функціонував Францисканський монастир. Монахи ордену францисканців зʼявилися у Кременці із діяльністю королеви Польщі Бони Сфорца, яка була покровителькою міста.
Доступ до крипт був ускладнений: вхід, який зазвичай є всередині храму, був замурований, тож проникнути туди можна було лише через вентиляційні отвори з подвір’я. За словами директора ДІАЗу Василя Ільчишина, руйнування крипт відбувалися у кілька етапів. Перший – у XIX столітті, коли царська влада передала комплекс католицького монастиря францисканців російській православній церкві. Друге вторгнення у поховання відбулося у 1944 році, пов’язане з мародерством радянських солдатів. До грудня 2023 року собор був у користуванні УПЦ (МП), тепер його повернули заповіднику.
Цього року біля собору також виявили декілька поховань. У двох криптах під храмом відкрили низку цінних історичних артефактів, зокрема значну кількість предметів одягу шляхти XVII-XVIII століття, які відреставрують. На верхньому, раніше пограбованому, рівні знайшли останки більше ста людей. Таких рівнів захоронень було декілька, а отже кількість похованих тут обчислюється сотнями. Серед поховань переважають чоловіки та діти, серед яких багато немовлят.
«За попередніми результатами антропологічної та палеопатологічної експертизи представники шляхетських родів, які поховані тут, характеризуються підвищеною кількістю патологій зубо-щелепного апарату. Масово зустрічаються прижиттєва втрата зубів, зубний камінь, карієс, сліди захворювань пародонту. Такий стан зубної системи в цілому є характерним для міського населення доби модерну та міг бути обумовлений особливостями харчування, зокрема великою кількістю вуглеводів та цукрів у дієті, хімічним складом води, генетичними, екологічними та іншими факторами. На цьому етапі ми не маємо свідчень епідемічних захворювань серед представників цієї популяції», – пояснюють фахівці Інституту археології.
У криптах виявлено п’ять випадків травм черепа. На трьох черепах ушкодження добре загоєні, отже вони не були смертельними. У двох випадках травми, ймовірно, були причиною смерті, нанесені рублячою зброєю на зразок шабель та сокир. «Невелика кількість травм свідчить про існування цього населення у відносно мирний історичний період. При цьому цікаво, що два черепи з незагоєними травмами знайдені на дні верхнього шару поховань, у ґрунті, яким засипані попередні горизонти крипт. Тож можливо попередній ярус поховань відноситься до періоду активних бойових дій на території Кременця. Можливо йдеться про буремні події середини XVII-першої половини XVIII ст», – розповідають науковці.
Вчені детальніше вивчать більш ранні, непограбовані шари поховань в криптах, відреставрують знайдені зразки одягу шляхти XVII-XVIII століття, а згодом експонуватимуть археологічні знахідки на виставках.
Перші відомості про Кременецький замок сягають XIII ст. Новий збудували через століття. Потужна фортеця на горі Бона мала два мости, кілька веж і вʼїзних брам, бойову галерею з бійницями, колодязь на дитинці та житловий палац. Замок не раз брали в облогу монголи, остаточно його зруйнували козаки на чолі з Максимом Кривоносом. Тоді фортеця належала шляхтичам Речі Посполитої. Від величної будівлі донині частково збереглися мури.
